Постанова № 12429769, 19.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/511

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2009 року 08 год. 10 хв. № 2а-6056/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Миронець Р.А. вирішив адміністративну справу

за позовомНаціональна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

позивача, Куницький В.В., відповідача, Бондаренко Ю.В., за участю представників

позивача Куницький В.В. (довіреність від 02.01.2009 р. № 14-352);

відповідача Бондаренко Ю.В. (довіреність від 23.04.2009 р. № 570/9/10-110);

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 19.11.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 28.07.2008 р. № 0001424120/0, від 07.10.2008 р. № 00001424120/1, від 18.12.2008 р. № 0001424120/2, від 25.02.2009 р. № 0001424120/3 та рішення про результати розгляду скарги від 25.09.2008 р. № 10678/10/25-020.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»ст.. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пунктів 2-4 «Порядку відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 р. № 68, наказу Фонду державного майна України від 12.02.2007 р. № 249 «Щодо нормативів відрахування до фонду дивідендів».

Оскільки, на думку позивача, сплата частини прибутку (доходу) є цивільними відносинами, а не бюджетними. Вказані відносини не можуть бути одночасно цивільними і бюджетними. Із сфери правового регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства»такі відносини не виключено на відміну від сфери регулювання Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік.

Відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає нарахуванню та сплаті НАК «Нафтогаз України»до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності за 2007 рік складає 653440560,00 грн.

Таким чином, позивач в порушення »ст.. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пунктів 2-4 «Порядку відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 р. № 68, наказу Фонду державного майна України від 12.02.2007 р. № 249 «Щодо нормативів відрахування до фонду дивідендів»занизив зобовязання по сплаті частини прибутку (доходу). Тому, донарахування позивачу податкового зобовязання по сплаті частини прибутку (доходу) в розмірі 653440560,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 196032168,00 грн. відповідає чинному законодавству України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. За результатами перевірки був складений акт від 15.07.2008 р. № 397/41-20/20077720 та прийняте податкове повідомлення рішення від 28.07.2008 р. № 0001424120/0 на загальну суму 849472 728,00 грн., з яких 653440 560,00 грн. основного платежу та 196032 168,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 63 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зі змінами та доповненнями, пунктів 2, 3, 4 «Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 р. № 68, Наказу Фонду Державного майна України від 12 лютого 2007 року №249 "Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів", зі змінами та доповненнями, в результаті чого не нарахована та не сплачена частина прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2007 рік в сумі 653 440560,00 грн.

Згідно з пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2181-ІІІ), на підставі акту перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем «частина прибутку (доходу)»у розмірі 849472 728,00 грн., з яких 653440 560,00 грн. основного платежу та 196032 168,00 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції.

НАК «Нафтогаз України»оскаржила податкове повідомлення-рішення від 27.09.08 р. №0001424120/0 в адміністративному порядку до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, ДПА у м. Києві, ДПА України.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 25.09.2008 р. № 10678/10/25-020 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора юридичного департаменту НАК "Нафтогаз України" від 06.08.2008 р. №14-80 - без задоволення.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 08.12.2008 р. № 6007/10/25-114 ДПА у м. Києві залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 27.07.08 р. №0001424120/0, від 07.10.2008 р. № 0001424120/1 та Рішення про результати розгляду первинної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 25.09.08р. №10678/10/25-020, а скаргу НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

В подальшому позивач звернувся із скаргою до Державної податкової адміністрації України на прийняті відповідачем податкові повідомленнярішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 12.02.2009 р. р.№ 1198/6/25-0115 ДПА України залишила без задоволення скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. № 489-V встановлено, що господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу), зокрема, акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства, - у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2006 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами). Відповідно до ст.. 84 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження, згідно з додатком № 8 до цього Закону. Таким чином, контроль за справлянням частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України здійснюється органами державної податкової служби. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України»в декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік не задекларовано частину прибутку (не заповнено р. 21 «Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними, некорпоритазованими, казенними або комунальними підприємствами»Декларації на прибуток підприємств) у сумі 653440 560,00 грн. Згідно Форми № 2 «Звіт про фінансові результати за 2007 рік»чистий прибуток (рядок 220) позивача склав 3124159 500,00 грн.

Таким чином, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 2007 рік 1249663800,00 грн., частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами четвертого кварталу 2007 року складає 653440560,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року № 68, із змінами та доповненнями, затверджений «Порядок відрахування господарськими організаціями до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)»(далі Порядок № 68).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 68, відрахування частини чистого прибутку (доходу) здійснюється акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі, визначеному базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, які затверджуються Фондом державного майна за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 68 передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розмірів відрахувань частини прибутку (доходу), зазначених у пункті 2 цього Порядку. Господарські організації, включені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», зменшують чистий прибуток, з якого розраховуються відрахування до державного бюджету, на суму прибутку, отриманого в результаті погашення заборгованості відповідно до зазначеного Закону. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується господарськими організаціями до державного бюджету у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 68 акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини чистого прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

Наказом Фонду державного майна України від 12.02.2007 № 249 «Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів»затверджено базові нормативи відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у 2006 році згідно з їх галузевою належністю для Міністерства палива та енергетики норматив встановлений у розмірі - 40%.

Законом України від 24.12.2002 р. № 349-ІУ «Про внесення змін до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»внесено зміни до п.1.9 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Отже, частину прибутку (доходу) віднесено до загальнодержавних податків.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів дія забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 цього Кодексу випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджеті відносини в Україні, є, зокрема, - закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові відносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Держаний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.

Отже, висновки відповідача щодо порушення НАК "Нафтогаз України" статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пунктів 2, З та 4 Порядку № 68 та Наказу № 249 відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону. України від 21.12.2000 №2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 218-ІІІ), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, застосування СДШ у м. Києві по роботі з ВПП штрафних (фінансових) санкцій до НАК "Нафтогаз України" на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ, відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо визнання нечинним рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 25.09.2008 р. № 10678/10/25-020 про результати розгляду первинної скарги суд зазначає наступне.

Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429.

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього….

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з п.п. 5.2.4 цієї статті, процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення рішення, які є підставою для сплати податкового зобовязання.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень , дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно правовий акт виданий субєктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обовязкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту/актів/ щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосується прав і обовязків чітко визначеного субєкта /субєктів/, якому він адресований.

Обовязковою ознакою як нормативно-правового так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обовязковість його приписів для відповідного субєкта /субєктів/, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Тобто, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане нечинним, як цього вимагає позивач.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.