Ухвала суду № 124297497, 08.01.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4394/22

Провадження № 1-кп/204/200/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 22022050000000063, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого помічником приватного виконавця, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку з чим ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке відповідно до діючого законодавства, пов`язане з позбавленням волі, може переховуватися від суду. Також ОСОБА_5 може продовжити вчинювати аналогічні інкримінованому злочини, користуючись зв`язками на непідконтрольній українській владі території, оскільки особа, якій за обвинуваченням ОСОБА_5 передавав інформацію на теперішній час не затримана. Відтак з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків існує необхідність у продовженні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з огляду на характер злочину, в якому він обвинувачується.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора частково заперечувала, просила суд, враховуючи майновий стан ОСОБА_5 та його родини, зменшити раніше визначений розмір застави.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, доходить наступних висновків.

Згідно з п.9 ч.1 ст.132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст.331 КПК Українинезалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до положень ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання на строк понад п`ять років.

Слід зазначити, що на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості. Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, а також інші обставини зазначені в законі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova § 58) ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Також суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

При продовженні запобіжного заходу судом враховані ризики, що не зменшилися, а також обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, існування ризиків переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність. При цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченогоч. 1 ст. 111КК України,який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. На даній стадії судового провадження продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за скоєння інкримінованого йому злочину.Крім того, оцінюючи ризик переховування, суд вважає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій. Також судом враховано, що обвинувачений зареєстрований та фактично мешкав у м. Слов`янськ Донецької області, та у зв`язку з введенням воєнного стану на території України і активними бойовими діями на Сході країни, може переховуватися від суду в тому числі і на території агресора-РФ. Саме внаслідок суспільної небезпечності дій, які безпосередньо пов`язані з воєнним станом, що триває є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Також існує ризик, того що обвинувачений користуючись зв`язками на непідконтрольній українській владі території, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_5 передавав інформацію представнику іноземної держави задля проведення підривної діяльності проти України за допомогою месенджера«Telegram». Таким чином, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, може призвести до того, що він, маючи вільний доступ, як до мобільного телефону так і комп`ютерної техніки, до мережі Інтернет, мобільних застосунків та месенджерів може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, або ж може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики на сьогодні об`єктивно продовжують існувати та можуть бути реалізовані обвинуваченим у разі його перебування не в місцях попереднього ув`язнення, без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, аналізуючи в сукупності встановлені ризики, а також обставини кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого під вартою є співмірним із існуючими ризиками.

Обговорюючи питання про можливість усунення ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є вагомими та з урахуванням того, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442КК України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5ч. 1 ст.176, тобто тримання під вартою.

Продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.

З огляду на викладене клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_5 на строк шістдесят днів, слід задовольнити.

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а також клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2,258-258-5,260,261,402- 405,407,408,429,437-442 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.Розмір заставищодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається відвісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Тобто із наведених законодавчих приписів випливає, що законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зачастиною шостоюстатті 176 Кодексуне визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установленихстаттями 177,178Кодексу.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 визначено заставу у розмірі 3000000 грн., при визначенні обвинуваченому розміру застави судом враховано: майновий стан обвинуваченого, який працював помічником приватного виконавця, має постійне місце проживання, те, що особливо тяжкий злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 відноситься до злочинів у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненим в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку злочину. За переконанням суду застава у розмірі 3000000 мільйонів гривень є відповідною і достатньою для обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Отже за висновком суду, враховуючи обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, існуюча на даний час серйозність ситуації, виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, у разі внесення ним застави, у зв`язку з чим встановлення саме такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним у даному кримінальному провадженні, відтак клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на 60 днів до 08 березня 2025 року включно.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 3000000 (три мільйони) грн.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 3000000 (три мільйони) грн., вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 08.03.2025 виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави відмовити.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 09 січня 2025 року

Суддя ОСОБА_1