Постанова № 12429683, 18.11.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:00год. 18 листопада 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-3239/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Колесник В.Ю.

за участю :

представника позивача: не зявився

представників відповідача: Ткач Д.Б., Мельник О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промітех» доДержавної податкової інспекції м.Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень, суд

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промітех» (позивач) звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0005280152/0 від 08.10.2010р. та №0005290152/0 від 08.10.2010р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що:

13 жовтня 2010 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0005280152/0 від 08.10.10 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 56501, 19 грн. за затримку на 221 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання та податкове повідомлення рішення №0005290152/0 від 08.10.10 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20% від узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 16563,60 грн. за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати у згодженої суми податкового зобовязання.

Позивач вважає, що штрафні санкції застосовані неправомірно, оскільки узгоджені суми податкових зобовязань по податку на додану вартість позивачем сплачувалися: 08.09.09; 01.09.09; 28.08.09; 26.08.09; 21.08.09; 14.08.09; 30.07.09; 30.06.09; 20.05.09; 06.05.09;21.04.09; 26.03.09; 08.09.09; 30.11.09; 20.11.09; 27.10.09;16.09.09; 11.09.09; 08.09.09; 30.11.09; 30.03.10; 22.03.10; 22.02.10; 24.06.10; 21.06.10; 21.06.10; 20.05.10; 30.04.10; 20.04.10, а відповідач може їх застосовувати лише в межах 6-місячного строку, передбаченого ст.250 Господарського кодексу України.

Тобто, відповідач повинен був накласти адміністративно-господарську санкцію за затримку сплати узгодженого зобовязання у строки встановлені Господарським кодексом.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач позов не визнав в повному обсязі, надав письмове заперечення на позов, в якому зазначив наступне.

08 жовтня 2010 року працівниками відповідача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодження податкових зобовязань до бюджету ТОВ «Промітех», в ході якої встановлено несвоєчасну сплату зобовязань з ПДВ в сумі 82818,06 грн. із затримкою від 31 до 90 календарних днів включно та в сумі 113002,36 грн. із затримкою більше 90 календарних днів. На підставі чого і були винесені оскаржуванні податкові повідомлення-рішення.

Твердження позивача, про необхідність застосування строків передбачених ст.250 ГК України, спростовується тим, що Закон України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» від 21.12.00 №2181 (далі Закон №2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), в той час, як господарський кодекс регулює відносини у сфері господарювання.

В даних правовідносинах відповідач не є субєктом, наділеним господарською компетенцією, безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання.

Таким чином, позов є безпідставним та задоволенню не відповідає.

В ході судового розгляду представник відповідача наполягав на відмові у задоволені позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2010 року працівниками відповідача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету, в ході якої встановлено несвоєчасну сплату зобовязань з ПДВ в сумі 82818,06 грн. із затримкою від 31 до 90 календарних днів включно та в сумі 113002,36 грн. із затримкою більше 90 календарних днів, за результатами якої складено акт №3269/15-2/30935767 (а.с. 9-11).

За результатами перевірки 08 жовтня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0005280152/0 про сплату штрафу у розмірі 50% у сумі 56501,19 грн. у відповідності до вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 (а.с.7) за затримку на 221 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання;

№ 0005290152/0 про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 16563,60 грн. у відповідності до вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 (а.с.8) за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно п.п.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що позивачем допущено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання, даний факт позивачем не оспорюється.

Підпункт 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відмовляючи у задоволені позову суд виходить з наступного.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не застосовано строки давності, передбачені нормами ст.250 ГК України.

Однак, дане твердження позивача є безпідставним.

Відповідно до Преамбули Закону №2181, зазначений Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до ст.1 ГК України, зазначений Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Пунктами 4 та 5 ч.1 ст. 4 ГК України, передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів та адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Розділу II «Види податків і зборів (обовязкових платежів) і порядок зарахування їх до бюджетів і державних цільових фондів Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 №1251-ХІІ, до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як податок на додану вартість.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що Закон №2181 є спеціальним по відношенню до спірних правовідносин, а тому відповідач вірно застосував штрафні санкції по відношенню до позивача, оскільки відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181, строки давності, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За таких обставин суд вважає, що відповідач правомірно виніс податкові повідомлення-рішення та наклав на позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки таких витрат судом не встановлено, то судові витрати не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 23 листопада 2010 р.

Суддя В.О. Ковтюк