Вирок № 124295532, 09.01.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 227/989/24

(1-кп/199/246/25)

ВИРОК

іменем України

09.01.2025 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12023052230000412 від 02.10.2023 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця х. Куликівський Ленінградського району Краснодарського краю, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 336 КК України

за участю:

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі дистанційного судового провадження вказане кримінальне провадження

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введения воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, з 05:30 години 24.02.2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

На підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 з моменту введення воєнного стану в Україні та з моменту оголошення рішення про мобілізацію настає особливий період відповідно Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки розпочинається призов громадян за мобілізацією у відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов`язані це особи які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, в також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних, проходити медичний огляд, проходити військову службу і виконувати військовий обов`язок у запас, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Як слідує із ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку), громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

За положеннями ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Так, будучи військовозобов`язаним, ОСОБА_3 пройшов медичний огляд, за результатами якого 07.09.2023 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, його визнано придатним для проходження військової служби та вирішено призвати на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу».

19.09.2023 ОСОБА_3 отримав мобілізаційне розпорядження на прибуття 20.09.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України, про що особисто розписався у журналі вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним.

Однак, ОСОБА_3 не прибув у вказаний у повістці час до місця призову за мобілізацією, а саме о 08:00 годині 20.09.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим ухилившись від призову на військову службу за мобілізацією. Станом на 20.09.2023 ОСОБА_3 не перебував на спеціальному обліку, як заброньований на час мобілізації та не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, «Про загальну мобілізацію», діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для проходження військової служби у зв`язку з призовом за мобілізацією, без поважних причин, не з`явився за викликом, про причину неявки ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 336 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 336 КК України, визнав повністю та суду пояснив, що з червня 1999 року він працював у ВП «Шахтоуправління Добропільське». У зв`язку із сімейними обставинами, а саме доглядом за онукою, у червні 2023 року він звільнився з роботи та вийшов на пенсію. У вересні 2023 року йому зателефонували з колишнього місця роботи та запропонували повернутися на шахту, вказавши, що у нього є бронь на підприємстві, він погодився. Перед працевлаштуванням він прийшов до військкомату, отримав бойову повістку та надалі пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до якої він визнаний придатним до військової служби за мобілізацією. 19.09.2023 він отримав мобілізаційне розпорядження на прибуття 20.09.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , при отриманні якого поставив свій підпис, однак у вказану дату, а саме 20.09.2023 він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він розуміє, що у нього була можливість прийти 20.09.2023 до РТЦК та СП, однак не прийшов, оскільки хвилювався за свою матір та доньку. Він не був заброньованим, не мав розстрочку. Розумів та розуміє, що у разі неявки до РТЦК та СП він дійсно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Нічим не може себе виправдати, оскільки злякався за своє життя та стан своїх близьких. Просить не позбавляти його волі.

Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, в межах висунутого прокурором обвинувачення, яке повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- направленням на медичний огляд військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата запасу ОСОБА_3 № 916 від 04.09.2023 (т. 2, а.к.п. 8);

- належним чином завіреною копією довідки військо-лікарської комісії виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 160/812 від 07.09.2023, відповідно до якої солдат ОСОБА_3 пройшов медичний огляд ВЛК від 07.09.2023 та визнано придатним до військової служби (т. 2, а.к.п. 9);

- належним чином завіреною копією картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_3 від 07.09.2023, згідно з якою за результатами медичного обстеження спеціалістами Військово лікарської комісії, ОСОБА_3 є придатним до військової служби (т. 2, а.к.п. 10);

- належним чином завіреною копією виписки із журналу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 14/766, згідно з якою ОСОБА_3 19.09.2023 ознайомився з вимогами ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 336 КК України, де засвідчив власноручним підписом (т. 2, а.к.п. 11, графа 399);

- належним чином завіреною копією облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 від 25.05.1999 із доповненнями до неї від 04.09.2023, відповідно до якої ОСОБА_3 має військове звання рядовий 2 групи, солдат та є таким, що ухиляється від військової служби (т. 2, а.к. 12);

- належним чином завіреною копією військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , відповідно до якого є відмітка про те, що останнього 07.09.2023 визнано придатним до військової служби, вручено мобілізаційне розпорядження з приміткою 19.09.2023 (т. 2, а.к.п. 13-16);

- належним чином завіреною копією мобілізаційного розпорядження команди 239 ЦПП ВОС 662995, складеного відносно солдата запасу ОСОБА_3 , згідно з яким на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з оголошенням мобілізації, ОСОБА_3 не чекаючи повістки від ТЦК та СП, повинен з`явитися протягом двадцяти чотирьох годин до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а.к.п. 17);

- роз`ясненням до облікової картки до військового квитка НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_3 , відповідно до якого станом на 07.09.2023 ОСОБА_3 , який придатний до військової служби, не перебував на спеціальному обліку, як заброньований на час мобілізації, та не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (т. 2, а.к.п. 18);

- протоколом огляду документа від 03.10.2023 та розпискою № 378, переглянутими в судовому засіданні, відповідно до яких ОСОБА_3 19.09.2023 о 09:00 годині засвідчив особистим підписом про отримання повістки із наступним змістом: «Команда № 239 ЗВП, маршрут за домашньою адресою: м. Добропілля» (т. 2, а.к.п. 23, 24);

- належним чином завіреною копією виписки із книги протоколів № 14/110 засідань позаштатної військово-лікарської підтримки Донецької області, відповідно до якої 07.09.2023 солдата ОСОБА_3 визнано придатним до військової служби (т. 2, а.к.п. 60);

- належним чином завіреною копією виписки із журналу обліку видачі та вручення повісток військовозобов`язаним про призов на військову службу під час мобілізації, справа №14/365, відповідно до якої ОСОБА_3 , 20.09.2023 о 08:00 годині засвідчив своїм підписом отримання ним вищевказаної повістки (т. 2, а.к.п. 63);

- належним чином завіреною копією виписки із журналу вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним, призначеним у команди по ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до якої солдат ОСОБА_3 власноручним підписом засвідчив отримання ним мобілізаційного розпорядження з подальшим ознайомленням про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил військового обліку, про військову службу під час мобілізації та навчальні збори (т. 2, а.к.п. 64);

- протоколом огляду документу переглянутим в судовому засіданні від 17.01.2024, відповідно до якого в судовому засіданні була оглянута довідка військово-лікарської комісії, за службовою адресою Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана довідка складена на ім`я ОСОБА_3 , проведено медичний огляд 07.09.2023 та нижче вказано на підставі чого постанова військово-лікарської комісії, з відображенням печатки «Придатний». Далі слідують підписи: голови ВЛК, секретаря ВЛК, з вказівкою місця знаходження комісії (індекс, адреса, прийняте рішення) (т. 2, а.к.п. 65, 66);

- протоколом огляду документу від 17.01.2024 переглянутим в судовому засіданні, відповідно до якого в судовому засіданні було оглянуте мобілізаційне розпорядження згідно якого має наступний текст: «Команда № 239 ЦПП, літер _____, НОМЕР_2, солдат запасу ОСОБА_3 . На підставі…, з`явитися протягом двадцяти чотирьох годин за адресою… Вказаний документ має підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та відтиск печатки. З правої сторони від тексту є лінія відрізу, за якою йде текст, а саме: контрольний талон мобілізаційного розпорядження № 2, 1. Команда № 239 ЦПП, літер___, 2. НОМЕР_2, 3. Звання солдат запасу, 4. Прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_3 , 5. Рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1, 6. Для відміток___ Примітка… збору військовозобов`язаних. З правої сторони від вказаного тексту є лінія відрізу, за якою йде текст, а саме: контрольний талон мобілізаційного розпорядження № 2, 1. Команда № 239 ЦПП, літер___, 2. НОМЕР_2, 3. Звання солдат запасу, 4. Прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_3 , 5. Рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1, 6. Для відміток ____. Примітка… збору військовозобов`язаних». (т. 2, а.к.п. 69, 70);

-речовими доказами.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ст. 336 КК України.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальне правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який свою вину визнав повністю, негативно оцінив вчинене ним кримінальне правопорушення, раніше не судимий, одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, на обліку як багатодітний батько, опікун, усиновлювач, піклувальник в службі у справах дітей не перебуває, заяв від ОСОБА_3 щодо призначення опікуном/піклувальником над недієздатними/обмежено дієздатними та над дітьми на розгляд до органу опіки та піклування не надходило, відсутність судових рішень про призначення ОСОБА_3 опікуном, піклувальником, пенсіонера, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, який за місцем проживання та колишнього місця працевлаштування характеризується позитивно.

Суд відносить визнання вини, до обставини, що пом`якшує покарання.

Таку обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 при призначенні йому покарання, як щире каяття, суд не враховує, оскільки не заперечення і повне визнання ОСОБА_3 об`єктивного розвитку подій, автоматично не свідчить про його щире каяття, про відвертий осуд своєї поведінки, його бажання виконувати свій військовий обов`язок, як військовослужбовець під час воєнного стану в країні і суб`єктивне ставлення до вчиненого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено та на такі сторона обвинувачення не посилається.

Призначаючи покарання, суд відповідно вимог ст. 65 КК України, враховує вищенаведені обставини, встановлені під час розгляду кримінального провадження, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, обставину, що пом`якшує йому покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, характер кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, дані про особу обвинуваченого, та вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України, наближене до мінімального.

Нормами статті 69 Кримінального кодексу України, передбачено призначення обвинуваченому призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено Законом за кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується при умовах: за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням особи винного.

Застосування вимог ст. 69 КК України є правом суду, а не обов`язком, тому враховуючи особу винного та відсутність двох або більш обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд не убачає підстав для застосування останньому вимог ст. 69 КК України.

Крім того, суд не убачає підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України, оскільки в розумінні Кримінального кодексу України інкримінований обвинуваченому ОСОБА_3 злочин, передбачений ст. 336 КК України - є умисним нетяжким злочином, який скоєно в той час, коли на території України введено воєнний стан, а звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного під час мобілізації, на особливий період не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Суд зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В інакшому ж випадку звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.

На переконання суду звільнення осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, не буде відповідати принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день, з підстав того, що активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у країні триває, мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, що узгоджується із постановами Верховного Суду від 15.11.2023 (справа № 641/1067/23), від 05.02.2024 (справа № 625/67/23), відповідно до яких конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов`язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Суд звертає увагу і на те, що стороною захисту також не наведено переконливих мотивів наявності підстав для застосування ст. 75 КК України з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, а також стану здоров`я ОСОБА_3 .

Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, відповідно до якої кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним і достатнім для обвинуваченого ОСОБА_3 , буде покарання у виді позбавлення волі, наближеного до мінімального строку, передбаченого статтею обвинувачення, оскільки воно відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обиралась.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обиралась.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази:

- розписку № 378, довідку військово-лікарської комісії та мобілізаційне розпорядження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1