Постанова № 12429378, 05.10.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1727/10/1770

05 жовтня 2010 року 15год. 29хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Нечепорук Л.Ю.

відповідача: представник Білик М.В., Бухта Н.А., Волошина М.М. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»- звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2010 року № 000202344/0/23-318.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначили, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4 512 656грн. за листопад 2009року стали висновки відповідача щодо безпідставності включення до податкового кредиту позивача за жовтень 2009 року ПДВ в сумі 5583 333,33 грн. з господарської операції з придбання доломітного борошна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгової компанії «Фаворіт» (далі по тексту постанови іменовано- ТОВ «ТК «Фаворіт»). Так, позивач та його представник стверджують, що позивачем здійснено віднесення названої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та податкової накладної № 402001 від 13.10.2009 року виписаної зареєстрованою як платник названого податку особою- ТОВ «ТК «Фаворіт», якій позивач здійснив перерахування коштів в оплату доломітного борошна, що придбавалося (з метою використання в господарській діяльності позивача) по договору поставки № 768 від 13.10.2009 року. Висновки відповідача щодо часткового виконання ТОВ «ТК «Фаворіт» умов договору щодо поставки товару, а відтак, наявність у позивача права на включення до податкового кредиту лише частини ПДВ в сумі 106 506 грн. не відповідає дійсним обставинам, оскільки укладеним договором поставки передбачалася 100% передоплата, а відтак перерахування позивачем 100% коштів за договором поставки є діями, направленими на виконання зобовязання і стосуються реального придбання товару, необхідного в господарській діяльності позивача. Вважають, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Вказують, що оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, то підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування відсутні, оскільки податок на додану вартість фактично сплачений позивачем ТОВ «ТК «Фаворіт» у складі вартості придбаного товару. Крім того зазначають, що податок на додану вартість є непрямим податком та що відповідальність за сплату такого податку є індивідуальною та не може бути перекладена на інших осіб - добросовісних платників. Просили позов задоволити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях, а зокрема пояснив, що на момент перевірки позивачем було отримано від ТОВ «ТК «Фаворіт»сировину (доломітне борошно) лише частково 1830 тонн по накладних № 402001 від 23.11.2009 року отримано борошно доломітне вагою 915 тонн по ціні 291 грн./т на суму 319518 грн., в т.ч. ПДВ 53253 грн., по накладній № 4002002 від 23.11.2009 року борошно доломітне вагою 915 т. по ціні 219 грн./т на суму 319518 грн., в т.ч. ПДВ 53253 грн. На момент проведення перевірки решту товару ВАТ «Рівнеазот» не отримано, зі сторони ТОВ «ТК «Фаворіт» повернення коштів не було. Оскільки фактично товар (доломітне борошно) поставлено в кількості 1830 тонн на загальну суму 639036 грн., в т.ч. ПДВ 106506 грн., а решту зобовязань по договору № 768 від 13.10.2009 року ТОВ «ТК «Фаворіт» на момент перевірки не виконало та не в змозі виконати (поставити решту товару або повернути для ВАТ «Рівнеазот» кошти, які сплачені за поставку сировини), оскільки постачальник знаходиться в розшуку, всі його рахунки в установах банку закриті, в провадженні знаходиться справа про банкрутство, тому на решту суми (32860964 грн., в т.ч. 5476827,33 грн.) відсутній факт придбання товару з метою подальшого його використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності. Тому ВАТ «Рівнеазот» має право на податковий кредит по податковій накладній № 402001 від 13.10.2009 року лише в частині фактичної поставки, а саме на суму ПДВ 106506 грн. Відтак відповідач та його представники вважають, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009року в розмірі 4 512 656грн. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити.

Суд виходив з такого.

Податковим органом в період 26.03.2010 року по 01.04.2010 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Рівнеазот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ТК «Фаворіт» за період жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт від 02.04.2010 року № 406/326/23-300/05607824 (а.с.8-17).

В результаті перевірки встановлено, що позивач в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищив суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 4 512 656грн. за листопад 2009року внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту позивача за жовтень 2009 року ПДВ в сумі 5583 333,33 грн. з господарської операції з придбання доломітного борошна у ТОВ «ТК «Фаворіт», за що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 року № 000202344/0/23-318.(а.с.18).

Відповідно до пояснень відповідача та його представників, відомостей, відображених у названому акті перевірки, підставою для винесення спірного рішення стали висновки, щодо того, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5476827,33грн. в жовтні 2009року, сплачену ним ТОВ «ТК «Фаворіт» у складі ціни придбаваємого доломітного борошна по договору поставки № 768 від 13.10.2009року на підставі податкової накладної № 402001 від 13.10.209року, оскільки:

1.на момент перевірки відсутній факт поставки позивачу в повному обсязі доломітного борошна ТОВ «ТК «Фаворіт».

2.ні на одному з ланцюгів постачання доломітного борошна не було реальної сплати до бюджету податку на додану вартість в розмірі сум ПДВ, віднесених позивачем до складу податкового кредиту. Всі учасники ланцюга постачання (ТОВ «ТК «Фаворіт» та його контрагент ТзОВ «Концерн Євроторг») штучно формували податковий кредит з метою ухилення від сплати податкових зобовязань.

3.на підставі наявного на момент перевірки та на момент прийняття спірного рішення у Єдиному державному реєстрі запису про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Торгової компанії «Фаворіт», повідомлення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька листом від 19.03.2010року відомостей щодо закриття в установах банку рахунків ТОВ «ТК «Фаворіт» та знаходження її в розшуку, відповідач дійшов висновку щодо неможливості виконання в повному обсязі названим постачальником зобовязання (з поставки решти товару або повернення для ВАТ «Рівнеазот»коштів, які сплачені за поставку товару).

Судом встановлено, що 13.10.2009 року між ТОВ «ТК «Фаворіт»та Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» укладено договір поставки № 768.

За умовами вказаного договору Постачальник (ТОВ «ТК «Фаворіт») зобовязується поставити Покупцю (ВАТ «Рівнеазот») доломітне борошно, а Покупець зобовязується прийняти товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного Договору. Загальна кількість товару, що поставляється за даним договором становить 97365,407 тон. Товар поставляється партіями згідно письмових заявок покупця. Загальна сума договору складає 34000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5666666,67 грн. Відповідно до п. 3.4. зазначеного договору, розрахунки за товар здійснюються у формі безготівкового розрахунку в порядку попередньої оплати в розмірі 100 % від вартості партії товару на протязі 5 банківських днів з моменту підтвердження заявки постачальником шляхом виставлення рахунку.

Платіжним дорученням № 6192 від 13.10.2009 року позивачем перераховано кошти в сумі 14000000,00 грн. для ТОВ «ТК «Фаворіт» з призначенням платежу: попередня оплата за доломітне борошно згідно договору поставки № 768 від 13.10.2009 року, в т.ч. ПДВ 2333333,33 грн. (а.с.83), платіжним дорученням № 6193 від 13.10.2009 року позивачем перераховано кошти в сумі 10000 000,00 грн. для ТОВ «ТК «Фаворіт» з призначенням платежу: попередня оплата за доломітне борошно згідно договору поставки № 768 від 13.10.2009 року, в т.ч. ПДВ 1666666,67 грн. (а.с.84), платіжним дорученням № 6197 від 13.10.2009 року позивачем перераховано кошти в сумі 9500 000,00 грн. для ТОВ «ТК «Фаворіт» з призначенням платежу: попередня оплата за доломітне борошно згідно договору поставки № 768 від 13.10.2009 року, в т.ч. ПДВ 1583 333,33 грн..

13.10.2009 року ТОВ «ТК «Фаворіт» видало для позивача податкову накладну № 402001 на загальну суму 33500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5583 333,33 грн..

Згідно накладних від 23.11.2009 року № 402002 та № 402001, ТОВ «ТК «Фаворіт» поставило для ВАТ «Рівнеазот» 1830 т. доломітного борошна на загальну суму 639036 грн., в т.ч. ПДВ 106506 грн..

Накладна від 13.10.2009 року № 402001 була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2009 року. Сума податку на додану вартість з названої вище господарської операції в розмірі 5583 333,33 грн. по даті перерахування коштів постачальнику та отримання обумовленої вище податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010року. В подьшому названа сума податку на додану вартість була врахована при розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009року. Підтвердженням названих обставин є декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень та листапад 2009року.

В судовому засіданні встановлено, що 03.02.2010 року позивачем на адресу ТОВ «ТК «Фаворіт»направлялася заявка на поставку доломітного борошна в обсязі 3,5 т. за Договором № 768 (а.с.115). 16.02.2010 року позивачем повторно направлена на адресу ТОВ «ТК «Фаворіт»заявка на поставку доломітного борошна за Договором № 768 (а.с.116). Зазначені заявки ТОВ «ТК «Фаворіт» не виконало, доломітне борошно для ВАТ «Рівнеазот» згідно вищезазначених заявок не поставило.

28.04.2010 року за № 1833 позивачем направлено на адресу ТОВ «ТК «Фаворіт» лист, в якому позивач просив негайно відновити поставку доломітного борошна на ВАТ «Рівнеазот» в обсягах 3-3,5 тис. т. на місяць, а в разі невиконання вимог, ВАТ «Рівнеазот» вимагав від ТОВ «ТК «Фаворіт» повернути перераховані грошові кошти в сумі 32860964,00 грн. (а.с.117).

05.05.2010 року за № 1887 грн. позивачем було направлено ТОВ «ТК «Фаворіт» вимогу щодо повернення грошових коштів, перерахованих в якості попередньої оплати за товар по Договору № 768 від 13.10.2009 року по основному боргу в сумі 32860964,00 грн. та за штрафними санкціями 244 440,00 грн..

Судом встановлено, що (станом на дату розгляду даної справи) ТОВ «ТК «Фаворіт» не поставило в повному обсязі для ВАТ «Рівнеазот»названий товар та не здійснило повернення коштів (на суму непоставленого товару) згідно договору № 768 від 13.10.2009 року.

Вирішуючи спір в даній справі суд виходив з наступного.

1.Стосовно правомірності віднесення позивачем сум ПДВ сплачених у складі ціни придбаваємого доломітного борошна до складу податкового кредиту жовтня 2009року за відсутності факту фактичного надходження на підприємство- позивача доломітного борошна в повному обсязі у вказаному періоді..

Питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту визначаються нормами Закону України «Про податок на додану вартість»(далі по тексту постанови іменовано - Закон N 168/97-ВР). Відповідно до п. 6.1. ст. 6 названого об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) і складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 такого закону).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Такими чином, перелічені норми обумовленого закону не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході розгляду справи судом встановлено, що укладення позивачем із ТОВ «ТК «Фаворіт» договору поставки доломітного борошна № 768 від 13.10.2009 року та перерахування позивачем коштів названому товариству в оплату названого товару (згідно платіжних доручень № 6192 від 13.10.2009 року, № 6193 від 13.10.2009, № 6197 від 13.10.2009) відповідало основному виду господарської діяльності позивача виробництво мінеральних добрив та азотних сполук, підтвердження чого є відомості відображені на стор. 3 акту перевірки позивача від 02.04.2010року. Відповідно до пояснень представників позивача, котрі не заперечуються відповідачем та його представниками, назване доломітне борошно придбавалося позивачем в жовті 2009року з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

При цьому, судом встановлено, що на дату укладення названого договору, на дату видачі податкової накладної від 13.10.2009 року № 402001 та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названої господарської операції ТОВ «ТК «Фаворіт» в установленому порядку було зареєстроване, як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є пояснення представників відповідача та відомості, відображені на стор. 7 акту перевірки позивача від 02.04.2010року (а.с. 13).

Видана ТОВ «ТК «Фаворіт»податкова накладна від 13.10.2009 року № 402001 (на підставі якої позивач сформував податковий кредит) містить всі обовязкові реквізити та оформлена у повній відповідності до приписів п.п.7.2.1п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР та видана особою зареєстрованою, як платник податку на додану вартість ( п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 названого Закону).

Таким чином, формуючи податковий кредит з названої операції в жовтні 2009року позивач діяв у повній відповідності до приписів вищевказаного Закону N 168/97-ВР, а зокрема по даті здійснення першої із подій повязаної з придбанням товару, котрий придбавався позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, на підставі податкової накладної, виданої особою зареєстрованою, як платник податку на додану вартість та яка містить всі необхідні реквізити позивач здійснив віднесення сум сплаченого ПДВ у складі вартості придбаваємого доломітного борошна до складу податкового кредиту жовтня 2009року.

2. Що ж до доводів відповідача та його представників щодо того, що позивач не вправі був в жовтні 2009року формувати податкових кредит з названої операції та відповідно не вправі був обраховувати названу суму ПДВ при здійсненні розрахунку бюджетного відшкодування за листопад 2009року, оскільки ні на одному з ланцюгів постачання, а зокрема у платників: ТОВ «ТК «Фаворіт» та його контрагента ТзОВ «Концерн Євроторг» реальної сплати до бюджету податку на додану вартість не відбувалося, названі учасники ланцюга штучно формували податковий кредит з метою ухилення від сплати податкових зобовязань, то суд виходив з такого.

По-перше, висновки податкового органу щодо того, що всі учасники ланцюга штучно формували податковий кредит з метою ухилення від сплати податкових зобовязань, можуть мати місце лише у випадку встановлення фактичних обставин щодо наявності в діяннях перелічених платників такого умислу та відповідної вини.

Вина та умисел на штучне формування податкового кредиту з метою ухилення від сплати податку юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В супереч обумовленому, відповідачем не надано жодних доказів щодо встановлення обвинувальним вироком суду такого умислу та вини у осіб, котрі діяли від імені платників податків по названому відповідачем ланцюгу постачання. Таким чином, обумовлені доводи податкового органу є нічим іншим як припущення. Відтак усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь платників.

Крім того, судом встановлено, що висновки відповідача про те, що ТзОВ «Концерн Євроторг» є учасником ланцюга постачання доломітного борошна для позивача ґрунтуються також лише на припущеннях ревізорів, що проводили перевірку позивача. Ревізори прийшли до такого висновку з огляду на суми ПДВ задекларовані ТОВ «ТК «Фаворіт» в декларації з ПДВ та переліку наведених в ній контрагентів. Однак, як встановлено, фактичні обставини справи, зміст і предмет господарсько -правових відносин ТОВ «ТК «Фаворіт» з ТзОВ «Концерн Євроторг» ревізори в ході перевірки позивача, так відповідач в ході прийняття спірного рішення не досліджував.

По-друге, Закон N 168/97-ВР не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами та від того чи перебувають вони за зареєстрованим місцезнаходженням.

По-третє, доводи відповідача відносно того, що позивач не має права на віднесення сум ПДВ, що нараховані і сплачені у складі ціни придбаваємого доломітного борошна до складу податкового кредиту у звязку з тим, що платниками податку по ланцюгу постачання (ТОВ «ТК «Фаворіт» та його контрагентом ТзОВ «Концерн Євроторг») не здійснено реальної сплати до бюджету податку на додану вартість в розмірі, що дорівнює розміру сплаченого позивачем ПДВ у складі ціни за придбаваємого доломітного борошна також є безпідставними.

Так, з аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість168/97-ВР вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги) сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з нову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку як отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції при яких, платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій, такий платник податку на додану вартість здійснює «за першою подією»(визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону N 168/97-ВР») формування сум податкових зобовязань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобовязання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобовязання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику) :

- при позитивному значенні виникає податкове зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при відємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, вказана норма після слів «у зв'язку з надмірною сплатою податку»не містить покликань, що саме така надмірна сплата, такого податку певним платником повинна бути безпосередньо сплаченою до бюджету. Адже вказаний закон передбачає сплату податку на додану вартість одним платником іншому, і лише різниця між такою сплатою і надходженням впливає відповідно на сплату такого податку до бюджету чи навпаки на відшкодування податку з бюджету.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

2.Стосовно ж доводів відповідача та його представників, щодо того що позивач не вправі був в жовтні 2009року формувати податкових кредит з названої операції та відповідно не вправі був обраховувати названу суму ПДВ при здійсненні розрахунку бюджетного відшкодування за листопад 2009року, оскільки в березні 2010року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно ТОВ «ТК «Фаворіт»було внесено запис про порушення провадження у справі про банкрутство названої особи, то судом враховано наступне.

Жодна норма закону з питань оподаткування не ставить поведінку одного платника податків в існуючому звітному періоді в залежність від ймовірних прогнозів поведінки (на майбутнє) їх контрагентів (інших платників) у звітних періодах які мають згодом настати. Декларуючи податковий кредит та відповідно здійснюючи розрахунок бюджетного відшкодування платник податків виходить не з будь-яких абстрактний припущень, а з фактичних обставин справи, які є на дату такого декларування. Якщо в наступних періодах у платника відбудуться певні зміни, що впливають на його господарську діяльність та на порядок визначення об'єкта оподаткування (або податкового зобов'язання), то такі зміни в податковому обліку мають місце у звітному періоді виникнення таких змін, а не у звітних періодах, що минули.

Відповідачем в ході проведеної перевірки не було встановлено обставин того, що станом на жовтень 2009року позивач передбачав, або міг передбачити обставини щодо банкрутства ТОВ «ТК «Фаворіт» та обставини щодо не повного виконання ним взятих зобовязань по поставці доломітного борошна, або обставини перебування названого субєкта в розшуку чи закриття його рахунків. Таких обставин не було встановлено і вході судового розгляду даної справи.

Відповідно до пояснень представників позивача, станом на дату віднесення позивачем сум ПДВ з названої господарської операції до складу податкового кредиту та станом на дату здійснення розрахунку бюджетного відшкодування за листопад 2009року (жовтень, листопад 2009року) позивач не знав та не міг знати або передбачити обставини, що в подальшому в березні 2010року відносно такого платника податків буде порушена справа про банкрутство, його рахунки будуть закриті, а саме підприємство буде перебувати в розшуку. При цьому, наголосив, що оголошення в засобах масової інформації про банкрутство названої особи опубліковано не було. Названі обставини відповідачем та його представником не спростовані.

Отже, станом на дату формування позивачем податкового кредиту (жовтень 2009року) та здійснення розрахунку бюджетного відшкодування (листопад 2009року) позивач діяв відповідно до приписів закону, який при формуванні податкового кредиту у звітному періоді, що існував, не зобовязував його передбачати на майбутнє обставини щодо ймовірної поведінки його постачальника.

З огляду на положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб відомостей про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ТК «Фаворіт» не може бути безумовним доказом, того, що на дату внесення такого запису (березень, квітень 2010року) названий субєкт припинив свою діяльність, а зобовязання взяті ним щодо поставки позивачеві доломітного борошна не будуть виконані.

Момент погашення вимог (припинення невиконаних зобовязань) підприємства - банкрута визначається Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який зокрема передбачає, що датою погашення (припинення) невиконаних зобовязань є дата припинення юридичної особи внаслідок визнання її банкрутом.

На момент прийняття відповідачем спірного рішення (квітень 20010року) Єдиний державний реєстр юридичних осіб не містив відомостей щодо припинення ТзОВ «Торгової компанії «Фаворіт», як юридичної особи.

Відомості щодо припинення ТОВ «ТК «Фаворіт», як юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 121-123) лише 01.06.2010року тобто після прийняття відповідачем спірного рішення. Вказані обставини підтверджуються довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 121-123).

Таким чином, на дату прийняття спірного рішення, обставини щодо припинення ТОВ «ТК «Фаворіт», як юридичної особи та обставини щодо погашення вимог (припинення невиконаних зобовязань) названого підприємства банкрута не були підставою для прийняття такого податкового повідомлення рішення.

При цьому, обставини щодо дати «погашення вимог»позивача до ТОВ «ТК «Фаворіт», в ході перевірки позивача так і вході прийняття спірного рішення відповідачем не досліджувались, а відтак такі обставини не були підставою для прийняття спірного рішення.

Крім того, припинення названого контрагента (ТОВ «ТК «Фаворіт»), не призводить до погашення вимог (припинення зобовязань) за договором поставки № 768 від 13.10.2009 року (а.с.79-81) щодо доломітного борошна, оскільки матеріали справи містять договір поруки №010310 від 11.02.2010року. Предметом якого є зобовязання поручителя ТзОВ «Енерго Інвест Холдинг» в повному обсязі відповідати перед кредитором позивачем в даній справі за виконання зобовязань боржником - ТОВ «ТК «Фаворіт» по договору поставки доломітного борошна № 768 від 13.10.2009 року.

Отже, станом на дату розгляду даної справи, як і на дату прийняття спірного рішення зобовязання визначені договором № 768 від 13.10.2009 року (а.с.79-81) щодо поставки доломітного борошна не є погашеними, та не є такими, по яким закінчився строк позовної давності, а відтак не є в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійною заборгованістю.

Поряд з тим, суд вважає, що відсторнування названої суми ПДВ з податкового кредиту жовтня 2009року та зменшення суми бюджетного відшкодування саме за листопад 2009року є нелогічним та необґрунтованим, адже:

-у названому періоді позивач (при формуванні сум податкового кредиту з названої господарської операції, що повязане з придбанням доломітного борошна та обрахунку сум бюджетьного відшкодування) діяв у повній відповідності до приписів Закону «Про податок на додану вартість»;

-якщо у подальшому придбаваємі платником товари (сума ПДВ з яких раніше (по першій із подій) була включена платником податку до складу податкового кредиту) починають використовуватися таким платником в операціях, які не є об'єктом оподаткування, то відповідно до абз. 5 п.п. 7.4.1 п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», такі товари (послуги), вважаються проданими позивачем за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Отже з наведеного слідує, що податкове зобовязання повинно виникати не в місяці віднесення платником сум ПДВ, що припадають на вартість придбаваємих товарів до складу податкового кредиту, а в місяці, коли змінюється напрям використання придбаваємих товарів з операцій «оподатковуваних» на операції «неоподатковувані». Відтак, повинні досліджуватись обставини не щодо завищення сум податкового кредиту у періодах, що минули, а щодо нарахування податкового зобовязання у періодах виникнення змін напряму використання придбаваємих товарів з операцій «оподатковуваних» на операції «неоподатковувані у звітному періоді винекнення таких змін.

В супереч обумовленому, приймаючи спірне рішення відповідач на вказані обставини не зважив та дійшов невірного висновку щодо завищення позивачем саме в жовтні 2009року податкового кредиту в розмірі 5476827,33грн. та безпідставності врахування позивачем такої суми при здійсненні обрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009року.

За таких обставин, в ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження обставини відображені відповідачем щодо завищення позивачем в жовтні 2010року сум податкового кредиту в розмірі 5476827,33грн. та відповідного завищення суми бюджетного відшкодування саме за листопад 2009року в розмірі 4512 656грн..

Беручи до уваги наведене, позов підлягає до задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення до скасування.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю. <Текст >

Податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 року № 000202344/0/23-318 визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2010року