Постанова № 12429121, 03.11.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-9009/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2010 року.           м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Сан –Ойл»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання дій протиправними та скасування наказу від 07.09.2010р. № 437, –

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Сан –Ойл»(наділі по тексту –Позивач) звернулось до суду з позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (надалі по тексту –Відповідач), в якому просить суд визнати дії Відповідача протиправними та скасувати наказ 07.09.2010р. № 437 .

Позовні вимоги в судовому засіданні представник позивача підтримав у повному обсязі, посилаючись на те, що підстав для прийняття оскаржуваного наказу у Відповідача не було, оскільки посилання Відповідача на несвоєчасне надання Позивачем декларацій з податку на додану вартість не відповідає дійсності, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що Відповідачем на адресу Позивача надавались письмові запити на які Позивач не відповідав, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини по справі, судом встановлено наступне.

07.09.2010р. Відповідачем прийнято оскаржуваний наказ № 437 (а.с.10), яким прийнято рішення про проведення в термін з 07.09.2010р. по 27.09.2010р. позапланової перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період січень-липень 2010р.

Відповідно до п.п.2,3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-ХХІ, зазначено, що органи державної податкової служби мають право здійснювати позапланові перевірки суб’єктів господарювання у разі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що податкові декларації Позивача з податку на додану вартість за січень-квітень 2010р. Відповідачем були отримані, про що свідчать звіти електронної пошти (а.с.32,34,36,38).

17.06.2010р. Позивачем направлено Відповідачу електронною поштою декларацію з ПДВ, але у її прийнятті було відмовлено у зв’язку з забороною прийому звітності від Позивача.

18.06.2010р. Позивачем поштою направлено на адресу Відповідача декларацію з ПДВ за травень 2010р. з додатками, що підтверджується описом вкладення (а.с.41). Зазначену кореспонденцію Відповідач відмовився приймати, підтвердженням чого є довідка про причини повернення кореспонденції (а.с.40).

20.08.2010р. Прокуратурою Роздільнянського району Одеської області внесено припис начальнику Роздільнянської МДПІ Одеської області, яким встановлено протиправну відмову Відповідача у прийнятті декларації Позивача з податку на додану вартість за травень 2010р. шляхом відмови від отримання замовного листа (а.с.12).

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених приписів прокурора 27.08.2010р. та 30.08.2010р. Відповідачем прийнято від Позивача декларації з податку на додану вартість за травень-червень 2010р. (а.с.13-14).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене у рамках діючого законодавства, суд приходить до висновку, що Відповідачем протиправно зроблені висновки про ненадання Позивачем декларації з ПДВ, оскільки Позивачем були вчинені всі можливі способи по їх наданню до Відповідача, але причиною їх не подачі було небажання Відповідача приймати зазначені декларації.

Що стосується посилань представника відповідача про ненадання Позивачем відповідей на обов’язкові запити Відповідача, то суд їх не приймає, оскільки законом передбачено зв'язок між направленням таких запитів та їх отриманням адресатом. Відповідачем не надано суду доказів отримання Позивачем цих запитів. Крім того, чинним законодавством передбачено направлення таких запитів тільки у разі встановлення недостовірних даних у наданих деклараціях.

Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення до Позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Сан –Ойл»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання дій протиправними та скасування наказу від 07.09.2010р. № 437 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 07.09.2010р. № 437 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Сан-Ойл» код ЄДРПОУ 32600222».

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                             С.О. Cтефанов

Повний текст постанови складений 03 листопада 2010 року .

/