Постанова № 12428469, 09.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року <Текст >Справа № 2а-7396/10/0870

15 год. 30 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Гончаренко А.І.

за участю представників позивача Чулой І.С., Дядько А.С., Щербаня В.В

представників відповідача Вовка Д.В., Андросович Г.Є., Білого Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі позивач або ВАТ «Запоріжсталь») подано адміністративний позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя №0000560801/0 від 09.09.2010.

Свої позовні вимоги позивач виклав в позовній заяві, зокрема зазначивши, що в період з 05.08.2010 по 26.08.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року. За результатом проведеної перевірки було складено акт № 495/08-01/00191230 від 31.08.2010.

На підставі зазначеного акту документальної перевірки, 09.09.2010 заступником керівника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000560801/0 (отримано підприємством 14.09.2010р.), згідно якого ВАТ «Запоріжсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в загальному розмірі 35291562 грн.

З висновками викладеними в акті перевірки позивач не згоден з наступних підстав:

-контрагенти позивача не є фіктивними підприємствами та знаходяться на офіційному сайті ДПА України в розділі «належних» платників. Однак, відповідач з незрозумілих причин досліджує увесь ланцюг постачальників металобрухту і знаходить порушення у фірм, які взагалі не мають правовідносин з ВАТ «Запоріжсталь»;

-при проведенні перевірки відповідач взагалі не досліджував документи, які свідчать про дійсність вчинених операцій, при цьому, не спростовує сам факт здійснення господарської операції, а саме - факт належного виконання цивільно-правових зобов'язань сторін по договору та факт дійсності вчинення даних господарських операцій. Це свідчить про те, що дані операції не мають ознак фіктивності;

-діючим законодавством України не передбачено, що Покупець повинен нести відповідальність за несплату податків продавцями або, в даному випадку, їх постачальниками. Так, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у наслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на права покупця щодо формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування;

-податковий кредит ВАТ «Запоріжсталь» засновано на первісних бухгалтерських документах та на податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України. Дані документи є належними та не визнані у судовому порядку недійсними, отже підприємство не тільки має право, а і повинно враховувати їх у своєму бухгалтерському та податковому обліку;

-що стосується векселів, то суми виданих, але не погашених векселів включаються підприємством лише до складу податкового кредиту і до часу оплати не враховуються у розрахунку сум бюджетного відшкодування. При розрахунку бюджетного відшкодування підприємство враховує лише ті суми податку, які є фактично сплаченими постачальникам товарів (послуг).

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили, що податковий орган прийшов до висновку про завищення підприємством сум податкового кредиту по відповідним податковим періодам, яке було виявлено за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та була встановлена розбіжність, яка виникла за рахунок не включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ підприємствами, що знаходяться в «ланцюгу» постачальників брухту чорних металів на ВАТ «Запоріжсталь».

При проведенні перевірки ланцюгу постачальників було виявлено підприємства з ознаками фіктивності - місцезнаходження не встановлено, припинено, податкові зобов'язання відсутні та ін.

При цьому, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою до бюджету даного податку та його відшкодуванням з бюджету.

Крім того, відповідач не визнає права на віднесення до суми від'ємного значення податку, сум податку, сплачених комбінатом грошовими коштами у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), в погашення векселів, які було видано в межах операцій з поставки товарів (послуг).

Свою позицію мотивують тим, що суми податку на додану вартість, нарахованого під час придбання товарів чи послуг, у рахунок за які було передано векселі, не є фактично сплаченими постачальникам таких товарів (послуг).

На підставі викладеного в запереченнях просять суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В період з 05.08.2010 по 26.08.2010 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 31.05.2010

За результатом проведеної перевірки було складено акт № 495/08-01/00191230 від 31.08.2010.

Як вказано в зазначеному акті: перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями було та п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 №770/11050, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 №702/10982, ВАТ «Запоріжсталь» до складу податкового кредиту, від'ємного значення травня 2010 року та бюджетного відшкодування червня 2010 року включено суму ПДВ з придбання брухту металів на загальну суму ПДВ 31350219 грн.94 коп. від постачальників. які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларували податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності.

На підставі зазначеного акту документальної перевірки, 09.09.2010 заступником керівника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000560801/0, згідно якого ВАТ «Запоріжсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в загальному розмірі 35291562 грн.

Суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованими, виходячи з наступних обставин.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тим паче відомостей що стосується третіх осіб, з якими контрагенти-постачальники мають господарські правовідносини.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі закон Про ПДВ) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону Про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону Про ПДВ податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Про ПДВ встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

При цьому, підпунктом 7.2.4. Закону Про ПДВ передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону Про ПДВ.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону Про ПДВ, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не заперечувала того факту, що ТОВ «Террастройінвест», ПП «КВВМПУ», ТОВ «Компанія Р-Стіл» і ТОВ «Ріком-Траст» основні постачальники металобрухту до ВАТ «Запоріжсталь» мали свідоцтва платників ПДВ та не є фіктивними фірмами.

Отже, податковий кредит сформовано підприємством згідно до вимог закону.

Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Таким чином, право покупця на формування податкового кредиту та на подальше отримання бюджетного відшкодування не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Діючим законодавством України не передбачено, що покупець повинен нести відповідальність за несплату податків продавцями або, в даному випадку, їх постачальниками.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону Про ПДВ, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, зазначених цим Законом.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону Про ПДВ, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень Закону Про ПДВ сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Факт здійснення господарських операцій та реальної поставки товарів на ВАТ «Запоріжсталь» визначається сторонами, та відповідно до приписів ст. 72 КАС України, не потребує доказуванню.

Суд вважає помилковими твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю «бюджетне відшкодування», оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Іншою такою нормою Закону про ПДВ є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, який передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить тільки від правильності визначення суми податкових зобов'язань і податкового кредиту та від розміру суми ПДВ, фактично сплаченої постачальникам.

Як свідчать матеріали справи, в тому числі висновки акту перевірки, податковий кредит ВАТ «Запоріжсталь» засновано на первісних бухгалтерських документах та на податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України, проти чого не заперечували представники відповідача.

Дані документи є належними та не визнані у судовому порядку недійсними, у звязку з чим позивач не тільки має право, а і повинен враховувати їх у своєму бухгалтерському та податковому обліку.

В акті перевірки зазначено, що відносно деяких підприємств - попередніх власників металобрухту, який в подальшому придбавався ВАТ «Запоріжсталь», винесено судові рішення про ліквідацію, закриття, не встановлення місцезнаходження та ін.

Однак, в даному випадку неналежно підтвердженою сумою податкового кредиту, повинна визначатись лише сума першого покупця товару у «фіктивного» підприємства, і саме перший покупець повинен нести даний негативний наслідок.

Що до інших осіб, які в подальшому були власниками такого металобрухту, то будь-яких негативних наслідків вони нести не повинні, так як перший покупець включив при продажу товару суму податку до своїх податкових зобов'язань, отже до бюджету було здійснено надмірну сплату ПДВ, яка в подальшому за механізмом справляння цього податку повинна бути відшкодована.

Враховуючи вищезазначене, ВАТ «Запоріжсталь» при визначенні сум податкового кредиту діяло відповідно до вимог чинного законодавства України.

Даний висновок також підтверджується розяснювальним листом ДПА України від 29.09.2010 №20289/7/16-1617, в якому зазначено, що «Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними».

Стосовно того, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя не визнає права на віднесення до суми від'ємного значення податку, сум податку, сплачених ВАТ «Запоріжсталь» грошовими коштами у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), в погашення векселів, які було видано в межах операцій з поставки товарів (послуг).

Суд зазначає наступне, відповідно до пп. 7.7.1. п.7.7. статті 7 Закону про ПДВ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. п.7.7. статті 7 Закону про ПДВ передбачено наступне: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Позивач не заперечує того, що суми податку на додану вартість, нарахованого під час придбання товарів чи послуг, у розрахунок за які було передано векселі (власної емісії або емітовані третіми особами), не є фактично сплаченими постачальникам таких товарів (послуг). Дійсно, такі товари (послуги) залишаються несплаченими, тому що передача векселя засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей, а не сплату товару.

Суми виданих, але не погашених векселів включаються платником податків лише до складу податкового кредиту і до часу оплати не враховуються у розрахунку сум бюджетного відшкодування.

В подальшому, за датою погашення векселю (шляхом перерахуванням коштів на банківські рахунки постачальників), фактично відбувається оплата поставлених товарів. Отже, за датою даної події суми податку на додану вартість сплаченого у ціні погашеного векселю, враховуються підприємством у розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Таким чином, при розрахунку бюджетного відшкодування ВАТ «Запоріжсталь» враховувало лише ті суми податку, які є фактично сплаченими постачальникам товарів (послуг).

Стосовно обставин викладених в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000560801/0, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 за N 925/11205 (далі Порядок), Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п.2.3.2 Порядку, За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, “приховування обєкта оподаткування”, “розкрадання”, “привласнення”, “описка” тощо) (п.п 2.3.4 Порядку).

В акті перевірки № 495/08-01/00191230 від 31.08.2010 належним чином не досліджені документи, які свідчать про дійсність вчинених операцій, а саме: договори, наявність рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних документів, які в подальшому було враховано при визначені суми бюджетного відшкодування.

При цьому, відповідачем жодним чином не спростовується сам факт здійснення господарської операції, а саме факт належного виконання цивільно-правових зобов'язань сторін по договору, факт дійсності вчинення даних господарських операцій та відсутності в них ознак фіктивності.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оспорюванного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-72, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 09.09.2010 № 0000560801/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35291562 (тридцять пять мільйонів двісті девяносто одна тисяча пятсот шістдесят дві) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (ВАТ Запоріжсталь») 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша