Рішення № 124284189, 08.01.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року № 640/16574/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, ВПВР УЗПВР), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборського А.В. від 26.05.2022 ВП НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 608836,92 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06.04.2010 у справі №2-55/10 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1955260 грн боргу з урахуванням індексу інфляції 24% від суми боргу згідно договору - 4279772 грн, всього 6235032 грн. На підставі означеного судового рішення стягувачу було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (ВП НОМЕР_1). Постановою від 16.07.2010 відкрито ВП НОМЕР_1. Постановою Сумського апеляційного суду від 22.09.2020 замінено сторону ВП НОМЕР_1, а саме: боржника з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Постановою відповідача від 09.02.2022 в межах ВП НОМЕР_1 замінено боржників з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Після винесення старшим державним виконавцем постанови від 26.05.2022 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, ним 26.05.2022 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яку позивач вважає протиправною з огляду на самостійне та добровільне виконання виконавчого документу. Крім того, позивач наголошує на частковому стягнення виконавчого збору у розмірі 14666,28 грн, що, на його думку, свідчить про наявність в рамках ВП НОМЕР_1 постанови про стягнення виконавчого збору. Позивач стверджує, що відповідачем не вчинялось жодних дій з примусового виконання рішення суду після заміни боржника у виконавчому провадженні на спадкоємців, а спірна постанова винесена після добровільного виконання судового рішення боржником. Оскільки сума коштів, яка підлягала стягненню, не була стягнута з боржника безпосередньо державним виконавцем у виконавчому провадженні, кошти не були зараховані на рахунок виконавчої служби та в подальшому перераховані на рахунок стягувача, позивач вважає безпідставним стягнення з нього виконавчого збору спірною постановою.

Крім того, позивач посилається на незворотність дії нормативно-правових актів у часі в частині дії положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції до 28.08.2018 у порівнянні з редакцією після 28.08.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

03 серпня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподіл були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 адміністративну справу прийнято до провадження для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду.

Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та продовжено розгляд адміністративної справи.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття справи до провадження був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 16.07.2010 ВП НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6235032 грн за виконавчим листом №2-55, виданим 30.06.2010 Зарічним районним судом м. Суми.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.02.2022 ВП НОМЕР_1 боржника у справі №2-55/10 - ОСОБА_2 , замінено на його правонаступників-спадкоємців - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.05.2022 ВП НОМЕР_1 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження. В означеній постанові вказано про часткове стягнення виконавчого збору у розмірі 14666,28 грн та про залишок виконавчого збору - 608836,92 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.05.2022 ВП НОМЕР_1 з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 608836,92 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.06.2022 відкрито виконавче провадження №69112472 про стягнення за ОСОБА_1 виконавчого збору за постановою НОМЕР_1 від 26.05.2022 на користь відповідача.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На дату відкриття виконавчого провадження (16.07.2010) спеціальним законом, який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягали примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі по тексту також - Закон №606-XIV).

Частиною першою статті 46 Закону №606-XIV (в редакції станом на 16.07.2010) було передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Згідно частини сьомої статті 46 Закону №606-XIV у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

5 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту також - Закон №1404-VIII).

Пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зміст розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII вказує, що положення попереднього Закону № 606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-XIV. Водночас кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За змістом частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За встановлених обставин цієї справи виконавче провадження було розпочато на підставі Закону № 606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (16.07.2010).

При цьому, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, судом не встановлено, а з матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець приймав постанову про стягнення виконавчого збору під час дії Закону № 606-XIV в межах ВП НОМЕР_1, чим спростовуються доводи позивача про наявність такої постанови з огляду на те, що постанова від 26.05.2022 містить інформацію про часткове стягнення виконавчого збору у сумі 14666,28 грн.

Судом не досліджується питання правомірності зазначення у постанові про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2022 ВП НОМЕР_1 означеної інформації про часткове стягнення виконавчого збору у сумі 14666,28 грн, оскільки така постанова не є предметом спору в межах заявлених позовних вимог у цій справі.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою старшого державного виконавця від 26.05.2022 ВП НОМЕР_1 закінчено виконавче провадження у зв`язку з надходженням заяви від представника стягувача Зозулі С.Ю. за дорученням Матвєєнко Є.Г. про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2022 ВП НОМЕР_1, старшим державним виконавцем ВПВР УЗПВР констатовано фактичне виконання боржником за виконавчим документом №2-55 від 30.06.2010, виданим Зарічним районним судом м. Суми, в повному обсязі боржником.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалося оскарження означеної постанови чи незгоду, зокрема позивача з підставами закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, спірна постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята старшим державним виконавцем 26.05.2022 на підставі частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, відповідно до змісту якої, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, суд констатує, що на момент відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (16.07.2010), у державного виконавця існували цілком обґрунтовані підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що фактично стягнута.

Водночас, суд вважає, що прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору за Законом № 1404-VIII, а не за Законом № 606-XIV жодним чином не вплинуло на права позивача та не погіршило його становище з огляду на закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу. Незважаючи на відмінність редакцій Законів №606-XIV та 1404-VIII в частині стягнення виконавчого збору державним виконавцем у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми відповідно до редакції Закону №606XIV станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню відповідно до редакції Закону №1404-VIII станом на дату винесення спірної постанови, фактичне виконання боржником в повному обсязі виконавчого документу №2-55 від 30.06.2010, виданого Зарічним районним судом м. Суми, призвело до стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від заявленої до стягнення суми, яка фактично була сплачена таким боржником, що не суперечить положенням Закону №606-XIV в частині стягнення виконавчого збору державним виконавцем у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми.

При цьому, посилання позивача на необхідність застосування частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII, у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, не спростовує факту фактичного виконання боржником в повному обсязі виконавчого документу №2-55 від 30.06.2010, виданого Зарічним районним судом м. Суми, що має наслідком наявність підстав для стягнення виконавчого збору у повному обсязі, тобто у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми, яка є аналогічною сумі, що була заявлена до стягнення за таким виконавчим документом.

Суд вважає за доцільне роз`яснити про відсутність в межах спірних відносин «погіршення становища боржника», основаного на інтерпретації стягнення виконавчого збору як виду [юридичної] відповідальності боржника через призму статті 58 Конституції України (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) з огляду на повне фактичне виконання ним виконавчого документу [сплата стягувачу усієї суми заборгованості за виконавчим документом], що має наслідком рівноцінність застосування як положень частини першої статті 46 Закону №606-XIV в частині стягнення виконавчого збору державним виконавцем у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми, так і положень частини другої статті 27 Закону №1404-VIII в частині стягнення виконавчого збору державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Доводи позивача щодо виконання ним добровільно виконавчого листа спростовуються наявними у справі доказами, а саме, постановами державного виконавця від 15.12.2011 про зупинення виконавчого провадження, винесеної на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 01.12.2011 №2-6484/2011 про зупинення реалізації на прилюдних торгах арештованого нерухомого майна боржника, постановою про поновлення виконавчого провадження від 07.11.2012, постановою про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 30.09.2013 у зв`язку з надходженням від ОСОБА_2 заперечень щодо вартості оціненого майна, постанова від 25.06.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 .

При цьому, заміна боржника у ВП НОМЕР_1 постановою від 09.02.2022 спадкоємцями, зокрема і позивачем, не спростовує вчинення державним виконавцем дій з примусового стягнення з боржника за виконавчим документом №2-55 від 30.06.2010, виданим Зарічним районним судом м. Суми, на користь стягувача 6235032 грн.

Суд зазначає, що положеннями статті 27 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, від 24.12.2021 у справі №640/4599/21, від 25.05.2023 у справі №420/1233/19, від 01.08.2024 у справі № 640/11506/21.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Дудін С.О.