Рішення № 124283110, 08.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/17811/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.08.2024 № 918150814426 про відмову в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", яким відмовлено їй у переведенні на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не здійснення її переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити її переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 29 липня 2024 року, з врахуванням до стажу державної служби періоду роботи в митних органах з 16 вересня 1994 року по 28 червня 2024 року, а також з врахуванням довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.07.2024 №7.19-1/22/10/6106 та від 28.08.2024, виданої згідно Акту №0600-1002-1/423 від 27.08.2024, складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, замість довідки від 25.07.2024 №7.19-1/22/10/6105.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та надала довідки Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.07.2024 №7.19-1/22/10/6105 та №7.19-1/22/10/6106. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у здійсненні такого переходу. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому просила позов задовольнити. 25.07.2024 №7.19-1/22/10/6105 та №7.19-1/22/10/6106. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у здійсненні такого переходу. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому просила позов задовольнити.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.

11.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог вказує, що зарахувати до стажу позивачу періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону "Про державну службу" відсутні законні підстави, так як за період роботи з 24.06.1997 в ДМСУ "Житомирська митниця" були присвоєні персональні звання "Інспектор митної служби 2 рангу", з 24.06.1999 "Інспектор митної служби 1 рангу", з 15.06.2001 "Радник митної служби 3 рангу", з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 2 рангу», з 26.06.2005 "Інспектор митної служби 1 рангу", з 24.05.2006 "Радник митної служби 3 рангу", з 01.01.2014 "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу", з 01.07.2020 "Радник митної служби ІІІ рангу".

Відзив Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області надійшов до суду 16.10.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що періоди перебування посадових осіб в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. З огляду на наведене, рішенням №918150814426 від 20.08.2024 правомірно відмовлено в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", у зв`язку з відсутністю підстав.

07.10.2024 та у період із 04.11.2024 по 18.11.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці, із 25.11.2024 по 01.12.2024 - у відрядженні.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 29.06.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

29.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, надавши до заяви довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.07.2024 №7.19-1/22/10/6105 та №7.19-1/22/10/6106, видані Житомирською митницею.

Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 20.08.2024 № 918150814426 про відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю підстав.

У рішенні зазначено, що органи Пенсійного фонду України керуються положенням статті 588 глави 83 розділу ХХ Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4496, статтею 90, підпунктом 1 пунктом 2 розділу XI Закону України від 10.12.2015 № 889 "Про державну службу", статтею 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу", Митним кодексом України від 12.12.1991 № 1970 від 17.07.2002 № 92 від 13.03.2012 № 4495, якими було передбачено присвоєння службовим, посадовим особам в митних органах, митній службі в органах доходів і зборів персональних звань та спеціальних звань. З огляду на вищевказані нормативно правові акти, періоди роботи службових (посадових осіб в митних органах, митній службі), в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних посад державних службовців. Враховуючи зазначене, зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 відсутні законні підстави, так як за період роботи з 24.06.1997 в ДМСУ "Житомирська митниця" були присвоєні персональні звання "Інспектор митної служби 2 рангу", з 24.06.1999 - "Інспектор митної служби 1 рангу", з 15.06.2001 - "Радник митної служби 3 рангу", з 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу", з 26.06.2005 - "Інспектор митної служби 1 рангу", з 24.05.2006 - "Радник митної служби 3 рангу", з 01.01.2014 - "Радник податкової та митної справи III рангу", з 01.07.2020 - "Радник митної служби III рангу".

Не погоджуючись з відмовою у переведенні з пенсії за віком, призначеної у відповідності з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком у відповідності з Законом України "Про державну службу", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу" (далі - Закон №3723).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17.

Суд зауважує, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є відсутність в ОСОБА_1 необхідного стажу державної служби у зв`язку з не зарахуванням до стажу державної служби періоду його роботи на посадах в органах митної служби, так як позивачу були присвоєні спеціальні звання.

Суд не погоджується із наведеною позицією пенсійного органу, зважаючи на таке.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 від 06.11.1982 серії НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи, суд встановив, що позивач з 16.09.1994 по 28.06.2024 працювала на різних посадах в Овруцькій, Житомирській та Київській митницях.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.051994 № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016).

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

За правилами п.4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до ч.1 ст.569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з ч.1 ст.588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991.

Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа №591/6970/16-а.

Таким чином, суд вважає, що період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відтак, позивач дотримав всі умови, які визначені ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для призначення йому пенсії за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

При вирішенні цього спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тобто, позивачу було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії рішенням від 20.08.2024 № 918150814426, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності. 20.08.2024 № 918150814426, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності.

Відтак, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.08.2024 № 918150814426 позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, тому на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

На думку суду, оскільки за приписами Порядку № 22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов`язального характеру є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

З метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, починаючи з 29.07.2024.

Разом із тим, вимоги позивача зобов`язати відповідачів здійснити розрахунок розміру пенсії з врахуванням довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.07.2024 №7.19-1/22/10/6106 та від 28.08.2024, виданої згідно Акту №0600-1002-1/423 від 27.08.2024, складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, замість довідки від 25.07.2024 №7.19-1/22/10/6105, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, що наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі №600/947/23-а.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 50% (605,60 грн) сплаченого позивачем судового збору в солідарному порядку.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, Одеський р-н Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ: 20987385) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.08.2024 № 918150814426, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди її роботи в митних органах з 16.09.1994 по 28.06.2024 та перевести її на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з 29.07.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) 605,60 грн та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 605,60 грн на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

08.01.25