Рішення № 124283031, 07.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/11145/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом, у якому просить:

- визнати незаконною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відпоідач) від 18 грудня 2023 року №14187 у видачі ОСОБА_1 пільгового посвідчення члену сім"ї загиблого військовослужбовця;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців і загину (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 №379.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 10 липня 2023 року ОСОБА_2 під час проходження військової служби загинув внаслідок ДТП на трасі між АДРЕСА_1 , про що 2 липня 2022 року було повідомлено його матір ОСОБА_1 відповідним сповіщенням. У сповіщенні сім"ї №73 зазначено, що воно є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому порядку. Позивач зверталася до відповідача з заявою про надання статусу «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби», проте отримала відмову, яку вважає протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративний справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача, однак останнім, не реалізовне право на подачу відзиву.

До суду 07.11.2024 надійшло клопотання представника позивача про стягнення на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 . До клопотання долучена копія акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 05.11.2024.

У період з 19.08.2024 по 02.09.2024, із 17.10.2024 по 30.10.2024 та із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є матір"ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у період проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України .

Як слідує з копії Акту про проведення спеціального розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), що стався 10.08.2023 о 23 год. 30 хв. з молодшим сержантом ОСОБА_2 , командиром 3 розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 аеромобільного батальойону військової частини НОМЕР_1 внаслідок ДТП отримав травми, несумісні з життям, у період проходження служби за мобілізацією у Збройних Силах України. Основою причиною нещасного випадку, який стався із молодшим сержантом ОСОБА_2 , є недбалість та порушення вимог Статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів щодо встановленого порядку проходження військової військової служби за мобілізацією, особиста необережність проходження військової служби за мобілізацією, особиста необережність - правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом. Визнати загибель (смерть внаслідок отриманих травм) молодшого сержанта ОСОБА_2 такою, що сталася під час проходження військової служби і яка не пов"язана з виконанням службових обов"язків.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання пільгового посвідчення як члену сім"ї померлого військовослужбовця. Проте, у січні 2024 року позивач отримала від ІНФОРМАЦІЯ_3 відмову (лист №14187 від 18.12.2023), оскільки, посилаючись на п. 2 ст. 3 Закону України соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо загибель (смерть) військовослужбовця сталась внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Вважаючи відмову відповідача у видачі посвідчення протиправною, такою, що порушує її права, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону № 2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною шостою статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

За приписами частини тринадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову № 379, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - Порядок).

Так, пунктами 2, 4 Порядку визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Положеннями пункту 5 Порядку передбачено, що для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

- територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

- уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються:

- копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

- документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

- фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;

- висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

З аналізу викладених норм слідує, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому, Порядок не має розширеного тлумачення підстав, як для видання так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

З копії лікарського свідоцтва про смерть №5086 від 12 липня 2023 року вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок: ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій.

Крім цього, як слідує з витягу протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної ВЛК ЗСУ від 24 лютого 2024 року №1248, за яким травма молодшого сержанта Ніссе ОСОБА_3 одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування), яка призвела до смерті причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

В акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) вказано, що проведеним спеціальним службовим розслідуванням встановлено, що 10 липня 2023 року приблизно о 23:30 командир 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини молодший сержант ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримав травми, несумісні з життям, у період проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України.

Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05 серпня 2023 року №1609, загибель (смерть внаслідок нещасного випадку) молодшого сержанта ОСОБА_2 визнана такою, що сталася під час проходження військової служби.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18 серпня 2023 року №5019 засвідчує, що молодший сержант ОСОБА_4 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації України, перебуваючи в н.п. Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.

За встановленими обставинами, загибель молодшого сержанта ОСОБА_5 сталася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час проходження військової служби.

Отже, загибель молодшого сержанта ОСОБА_5 настала під час проходження військової служби, що дає законні підстави позивачу отримати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

Відповідач відмовляючи у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців посилається на п.2 ст.3 Закону Укаїни "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Судом під час розгляду справи встановлено, що за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000432 від 11 липня 2023 року, кримінальне провадження закрите, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПУ України, за відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять, а відповідачем, не спростовано доводи позивача щодо цих обставин.

Крім цього, відповідно до відповіді КЗ "Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи "ДОР" "3951 від 27.11.2023, за результатами досліджень не підтверджено факту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.

Отже, відповідач повертаючи документи позивача без реалізації та вказуючи про відсутність підстав для видачі пільгового посвідчення членам сім"ї померголо ОСОБА_2 діяв протиправно, без дослідження фактичних обставин загибелі військовослужбовця та, не врахувувавши законодавче регулювання спірного питання.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом від 18.12.2023 № 14187, прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 , матері померлого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , посвідчення матері військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , посвідчення відповідного зразка члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною четвертою ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134 КАС України).

Частиною 7статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною укладено Договір про надання правничої допомоги від 30/05/2024 від 30.05.2024, відповідно до якого сторони обумовили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов"язання на ведення справи та представництво його інтересів і надання правничої допомоги у адміністративних справах. Загальна сума гонорру складає 10000,00 грн (п.1 ч.3 Договору).

Відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії АМ №1089525 від 10.06.2024, ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу(установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги№30/05/2024 від 30.05.2024 у Житомирському окружному адміністративному суді. Адвокат Осадчук Тетяна Сергіївна.

Відповідно до Акту приймання передачі наданих послуг №1 до Договору договору про надання правничої допомоги №30/05/2024 від 30.05.2024, адвокат були надані наступні послуги:

1.консультація (усна, детальне вивчення документів з питань визнання незаконною та скасування відмови у видачі пільгового посвідчення по справі №240/11145/24, кількість годин - 4, ціна без ПДВ - 500,00 грн, сума з ПДВ 2000,00 грн;

2.складання та подання позовної заяви по справі №240/11145/24, кількість годин 16, ціна без ПДВ - 500,00 грн, сума з ПДВ 8000,00 грн. Всього: 10000,00 грн.

Відповідач не заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг) та відсутність клопотання щодо зменшення суми гонорару, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 , оформлену листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2023 № 14187, прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 , матері померлого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , посвідчення матері військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , посвідчення відповідного зразка члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати, пов"язані з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) гивень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

07.01.25