Рішення № 124282788, 08.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 рокуСправа №160/29222/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.10.2024 року № 047050029028 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення ним віку 60 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зарахувати до страхового стажу період навчання у Херсонському морехідному училищі з 01.09.1981року по 03.07.1984 року та періоди роботи з 11.10.1984 року по 10.08.1995 року, коли позивач працював за різними посадами у Владивостокській базі тралового та рефрижераторного флоту, з 05.01.1996 рок по 26.09.2024 року, коли позивач працював електромонтером та на посадах інженерів у Державній акціонерній енергопостачальній компанії «Дніпрообленерго» з 14.02.2013 року, у Державному підприємстві «Національна енергетична компанія «Укренерго», з 29.07.2019 року у Приватному акціонерному товаристві «Національна енергетична компанія «Укренерго», відповідно до записів зроблених у трудовій книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 11.10.1984 року), та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення віку 60 років з 27.09.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилося 60 років, 07.10.2024 року він звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 14.10.2024 року № 047050029028 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком оскільки страховий стаж позивача склав тільки 29 років 2 місяці 3 дні. Періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 не зараховані внаслідок того, що дата народження у трудовій книжці дописана та не завірена належним чином, а саме відсутня печатка організації яка вносила зміни. Зазначене рішення про відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

08.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 25.11.2024 року відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витребувані матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно позивача.

11.12.2024 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Київській області, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, посилався на те, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та за принципом екстериторіальності його заява була розглянута ГУ ПФУ у Київській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії та до страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в трудовій книжці на титульній сторінці дата народження дописана та не завірена належним чином, а саме на записі відсутня печатка організації яка вносила зміни.

Для зарахування періодів за записами трудової книжки НОМЕР_2 , необхідно внести виправлення дати народження відповідно до п. 2.13 Інструкції ведення трудових книжок працівників затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту України від 29.07.1993 № 58, або надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємством, на якому працював Позивач, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Також, представник відповідача зазначив, що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому на осіб, які працювали в Російській Федерації після 1 січня 1992 року не поширюються норми Угоди, щодо врахування стажу та заробітку при призначенні пенсії, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи набуті на території СРСР по 31.12.1991 року включно. В свою чергу Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення з 19.06.2023 року. Тому на осіб, які працювали в Російській Федерації після 1 січня 1992 року не поширюються норми Угоди, щодо врахування стажу та заробітку при призначенні пенсії.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правом на подачу відзиву не скористалося.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що після досягнення 60-річного віку ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області розглянуто заяву з документами доданими до заяви про призначення пенсії та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 14.10.2024 року №047050029028 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в трудовій книжці на титульній сторінці дата народження дописана та не завірена належним чином, а саме на записі відсутня печатка організації яка вносила зміни.

Для зарахування періодів за записами трудової книжки НОМЕР_2 , необхідно внести виправлення дати народження відповідно до п. 2.13 Інструкції ведення трудових книжок працівників затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту України від 29.07.1993 № 58, або надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємством, на якому працював Позивач, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності відмови відповідача у зарахуванні певного періоду роботи позивача до страхового стажу та як наслідок, ухвалення рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідност. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.

Згідност. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, передбачено ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2024 року у справі № 440/4164/23 суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 від 11.10.1984 року вбачається, що вона містить виправлення його дати народження позивача, а саме, закреслено 1964 рік та зазначено датою народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому трудова книжка містить посилання про підставу внесення виправлень

Оскільки трудова книжка позивача на титульному аркуші містить посилання на підставу внесення змін у трудовій книжці та запис підписаний відповідальною особою роботодавця та в силу положень чинного законодавства позивач не несе відповідальності за правильне оформлення трудової книжки, то записи трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 від 11.10.1984 року мають бути зараховані до страхового стажу.

Щодо заперечень представника відповідача в частині застосування Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 року слід зазначити наступне.

Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 року була ратифікована Законом України від 11.07.1995 року №290/95-ВР, та була підписана, зокрема, Урядами російської федерації та України.

Відповідно до ст. 1 Угоди вона регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.

Відповідно до ст. 4 Угоди трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Відповідно до ст. 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (та) двосторонніми угодами.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла на момент здобуття позивачем спірного періоду роботи, а також на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено наступне.

Відповідно до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до положень ст. 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Відповідно до ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Представник відповідача у відзиві посилається на те, що з 01.01.2023 року російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення з 13.03.1992 року, що в свою чергу унеможливлює зарахування позивачу певного стажу роботи.

Так, з копії трудової книжки позивача вбачається, що з 11.10.1984 року по 10.08.1995 року (записи № 2-5) позивач працював у Владивостокській базі тралового та рефрижераторного флоту.

Оскільки набуття позивачем трудового стажу в означений період відбулося в період чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України, зупинення її дії не може мати негативні наслідки на законне право позивача щодо призначення пенсії.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового стажу.

Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 року у справі № 555/2250/16-а.

Отже, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії. Сама лише несплата страхових внесків або неможливість отримання таких відомостей, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого стажу.

Окрім того, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 року у справі № 144/669/17 зазначив, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Щодо зарахування періоду навчання позивача у Херсонському морехідному училищі з 01.09.1981 року по 03.07.1984 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, серед іншого, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами,

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

В трудовій книжці позивача маються записи № 1, 2 від 01.09.1981 року та 03.07.1984 року про почато та закінчення навчання позивача в Херсонському мореходному училищі, також позивачем надана копія диплому від 03.07.1984р. серія НОМЕР_3 на підтвердження факту навчання.

Таким чином, період навчання позивача також має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Враховуючи, що в рішенні ГУ ПФУ у Київській області не зазначено, які саме періоди роботи позивача не зараховані до його страхового стажу та позивачем не підтверджено належними доказами, що саме той стаж, про який він просить в позовній заяві, йому не було зараховано до страхового, а також приймаючи до уваги, що позивач просить зарахувати страховий стаж, який перетинається між собою ( з 05.01.1996 рок по 26.09.2024 року робота у Державній акціонерній енергопостачальній компанії «Дніпрообленерго», з 14.02.2013 року у Державному підприємстві «Національна енергетична компанія «Укренерго», з 29.07.2019 року у Приватному акціонерному товаристві «Національна енергетична компанія «Укренерго»), і суд не наділений правом здійснювати розрахунок страхового стажу, суд вважає необхідним з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.10.2024 року № 047050029028 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення ним віку 60 років та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_2 , з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні суду щодо певних періодів роботи позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 27.09.2024 року, суд виходить з наступного.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень органів ПФУ, лише після встановлення наявності у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, ГУ ПФУ у Київській області має вирішити питання щодо призначення йому пенсії за віком.

Приймаючи до уваги, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не ухвалювалось, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову до цього відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211грн. 20коп., що документально підтверджується квитанцією №26 від 28.10.2024 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 605грн. 60коп. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ПФУ у Київській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, буд.10, ЄДРПОУ 22933548) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.10.2024 року № 047050029028 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення ним віку 60 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_2 , з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні суду щодо певних періодів роботи позивача.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, буд.10, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605грн. 60коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець