Рішення № 124282755, 06.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуСправа №160/11758/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ та скасувати рішення Відповідача 2 від 08.11.2023 р. №912390178643;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з 02.11.2023 року ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності за Законом №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року та здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та № 11-11-11/14855, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з урахуванням виплачених сум пенсії.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона з 29.03.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Після звільнення з посади на державній службі позивача з 19.04.2010 року, розпорядженням 178643 від 12.05.2010 року на підставі заяви її було переведено на пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ та призначено пенсію в розмірі 90% сум заробітної плати. Позивачем також зазначено про те, що без її згоди рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912390178643 від 06.03.2023 року здійснено переведення її на пенсію по інвалідності згідно Закону №1058-IV. 02.11.2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності згідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону №3723-ХІІ та надала довідки, видані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 31.10.2023 № 11-11-11/14855 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. 08.11.2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №912390178643 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії (перехід з виду на вид), відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Позивач зазначає про те, що на забезпечення реалізації права на пенсію державного службовця нормою ст. 37 Закону №3723-ХІІ та положенням п. 4 Порядку № 622, прийнятого на виконання Закону № 889-VIII, встановлено, що особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, оскільки вона має стаж роботи на посадах, прирівняних до посад державної служби більше 20 років, а саме 23 роки 23 дні, страховий стаж понад 33 роки та досягла віку, що надає право на призначення пенсії державного службовця, то, відповідно до п.12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, вона має право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідачів 1 та 2 15.05.2024, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.

05 червня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 02.11.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV на пенсію за віком державного службовця відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 08.11.2023 №912390178643 в перерахунку пенсії було відмовлено, оскільки позивачу з 29.03.20210 вже була призначена пенсія по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», а отже для перерахунку пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та № 11-11- 11/14855, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з урахуванням виплачених сум пенсії відсутні підстави. Також відповідач-1 зазначає про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року по справі № 160/15096/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії ГУПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»; визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» №912390178643 від 31.03.2023 року; зобов`язано ГУПФУ в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії державного службовця по інвалідності на інший вид пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, з 25 травня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду ОСОБА_1 переведено на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, з 25 травня 2022 року, розмір пенсії після розрахунку зменшився, а також Закон №889-VII не передбачає перерахунку раніше призначених пенсій, отже, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та №11-11-11/14855, які позивач додала до заяви від 02.11.2023 року не можуть бути враховані для розрахунку пенсії при переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». В частині підвищення на коефіцієнт збільшення 1,197, що встановлений пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, з 01.07.2023 року, ОСОБА_1 недоцільно, пенсія зменшується. Також на виконання ухвали суду від 14.05.2024 року надано належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

05 червня 2024 року на електронну адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київські області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за розглядом заяви ОСОБА_1 прийнято рішення від 08.11.2023 № 912390178643 про відмову у проведенні перерахунку пенсії "перехід з виду на вид", відповідно до Закону України «Про Державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 02.11.2023 р. за №17124. Станом на дату звернення позивач отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. З 29.03.2010 року позивач отримувала пенсію по інвалідності з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993. Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набув чинності з 01.05.2016 року, Закон №3723-ХІІ втратив чинність, окрім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до п. 10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VII право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 -ХІІ мають особи, які на день набрання чинності Законом №889 (01 травня 2016 року) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 01 травня 2016 року мають не менше, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінет Міністрів України. Також відповідачем-2 зазначено про те, що довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та № 11-11-11/14855, які позивач додала до заяви від 02.11.2023 року не можуть бути враховані для розрахунку пенсії при переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». В частині підвищення на коефіцієнт збільшення 1,197, що встановлений пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, з 01.07.2023 року, ОСОБА_1 недоцільно, пенсія зменшується.

25 червня 2024 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київські області на позовну заяву, в якому відповідач-2 виклав аналогічні первісному відзиву обґрунтування.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 29.03.2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, а з 19.04.2010 року на підставі власної заяви позивача було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з розрахунку пенсії від заробітку 90%.

25.05.2022 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із переходом на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з врахуванням нових довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії держслужбовця від 12.05.2022 року №11-11-11/5490 та № 11-11-11/5492 станом на квітень 2022 року, виданих Головним управлінням казначейської служби України в Дніпропетровській області.

У зв`язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та розглянуто ним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №912390178643 від 30.05.2022 року було відмовлено у проведенні перерахунку «Перехід на пенсію за іншим Законом» (ЗУ «Про державну службу» по віку), оскільки позивачка вже з 29.03.2010 року отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу». Згідно чинного законодавства не передбачено здійснення переходів з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та інших видів перерахунків по Закону України «Про державну службу». Позивач не погодилась з таким рішенням та звернулась з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 року по справі №160/11084/22 (суддя Сліпець Н.Є.) було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.05.2022 року №о/р 912390178643 про відмову у перерахунку «Перехід на пенсію за іншим Законом» (ЗУ «Про державну службу» по віку) ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії, за віком згідно Закону України «Про державну службу», та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки, та з урахуванням положень ст. 37 Закону України «Про державну службу». В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 року по справі №160/11084/22, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі №160/11084/22 (головуючий суддя Баранник Н.П., суддя Щербак А.А., суддя Малиш Н.І.) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у справі № 160/11084/22 без змін.

Вказане рішення суду набрало законної сили 15.02.2023 року.

На виконання рішення суду від 23.09.2022 року по справі №160/11084/22, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуті документи, надані позивачкою разом із заявою від 25.05.2022 року про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Разом із заявою позивачкою надано нові довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії держслужбовця від 12.05.2022 року №11-11-11/5490 та № 11-11-11/5492 станом на квітень 2022 року, видані Головним управлінням казначейської служби України в Дніпропетровській області.

06 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило переведення позивача з пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача (рішення №912390178643 від 06.03.2023).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912390178643 від 31.03.2023 року було відмовлено в переведенні на пенсію за віком з урахуванням положень ст.37 Закону України «Про державну службу». Так, у вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 з 29.03.2010 року отримує пенсію по інвалідності 2 групи згідно Закону України «Про державну службу». Тому, на виконання рішення суду від 23.09.2022 року, при повторному розгляді заяви від 25.05.2022 року та наданих довідок в переведенні на пенсію за віком з урахуванням положень ст.37 Закону України «Про державну службу», відмовлено. Позивач не погодилась з таким рішенням та звернулась з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року по справі № 160/15096/23 (суддя Серьогіна О.В.) було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України Про державну службу №912390178643 від 31.03.2023 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії державного службовця по інвалідності на інший вид пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, з 25 травня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 19.03.2024 року.

Ha виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №160/15096/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в межах покладених судом зобов`язань, з 25.05.2022 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

02 листопада 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із переходом на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та надала нові довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії держслужбовця від 31.10.2023 року №11-11-11/14850 та № 11-11-11/14855, виданих Головним управлінням казначейської служби України в Дніпропетровській області.

У зв`язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та розглянуто ним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №912390178643 від 08.11.2023 року позивачу було відмовлено у здійсненні переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Рішення обґрунтоване тим, що станом на дату звернення заявниця отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 3 29.03.2010 року заявниця отримувала пенсію по інвалідності з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993. Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набув чинності з 01.05.2016 року, Закон №3723-ХІІ втратив чинність, окрім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до пунктів 10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року №889-VII «Про державну службу» право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 -ХІІ «Про державну службу» мають особи, які на день набрання чинності Законом №889 (01 травня 2016 року) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 01 травня 2016 року мають не менше, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України. Пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою КМУ від 14.09.2016 р. №622 передбачено, що право на призначення пенсії відповідно статті 37 Закону №3723-ХІІ мають особи, яким до набрання чинності Законом №889-VII пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ не призначалась. Також Закон №889-VII не передбачає перерахунку раніше призначених пенсій. Враховуючи вищезазначене, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та № 11-11-11/14855, які заявниця додала до заяви від 02.11.2023 року не можуть бути враховані для розрахунку пенсії при переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». В частині підвищення на коефіцієнт збільшення 1,197, що встановлений пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, з 01.07.2023 року, ОСОБА_1 недоцільно, пенсія зменшується.

Не погоджуючись з відмовою відповідачів у переведенні позивача з пенсії по інвалідності згідно із Законом №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом № 3723-ХІІ та неврахуванні довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принцип, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу».

Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889 з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (у редакції Закону № 3723-XII станом на 26.10.2014 року).

Відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Законом №889 передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 виключно в порядку ч. 1 ст. 37 Закону № 3723.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 12.05.2010 спеціальний стаж ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком держслужбовцям, складав 23 роки 00 місяців 23 дні. На момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, 01.05.2016 позивач не працювала на державній службі.

Отже, позивач станом на 01.05.2016 має не менш як 20 років стажу роботи віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому має право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про те, що особи, яким до набрання чинності Законом №889-VІІІ призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII, не мають права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону, оскільки у справі №160/15096/23 дане твердження вже спростовувалося та визнавалося судом протиправним, а відтак суд не вбачає підстав для відступлення від даної позиції.

Так матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №160/15096/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 25.05.2022 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

06 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило переведення позивача з пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача (рішення №912390178643 від 06.03.2023).

Вказане переведення мотивоване відповідачем тим, що розмір пенсії позивача призначеної згідно із Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ став зменшуватися, у зв`язку з цим пенсійним органом позивача без його особистого звернення переведено на пенсію за кращими умовами, а саме на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Проте суд дослідивши матеріали справи встановив, що при переведенні позивача з 25.05.2022 року на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ для розрахунку пенсії не було враховано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №11-11-11/5490 від 12.05.2022 року станом на квітень 2022 року, та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №11-11-11/5492 від 12.05.2022 року станом на квітень 2022 року, які видані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що й стало причиною нарахування пенсії меншого розміру.

Тому суд вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо самостійного переведення з пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV є неправомірними.

Призначення пенсії ОСОБА_1 проводилося на підставі судового рішення у зв`язку із захистом позивачем свого права щодо переведення з пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV на пенсію за віком на підставі Закону №3723-ХІІ.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз`яснив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Таким чином, в рамках розгляду справи № 160/15096/23 були встановлені обставини, що свідчать про те, що ОСОБА_1 з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки вона досягла встановленого Законом №1058-ІV пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, в тому числі понад 20 років на посадах державних службовців, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком є протиправними.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №160/15096/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії державного службовця по інвалідності на інший вид пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, з 25 травня 2022 року. Вказане рішення не оскаржувалася та набрало законної сили.

Отже враховуючи те, що позивач звернулася за переведенням з одного виду пенсії на інший а право на зазначений вид пенсії в неї є та вже встановлений судами в минулому, суд приходить до висновку, що відповідач-1 повинен перевести з 02.11.2023 року ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності за Законом №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі №564/2288/16-а та від 22.03.2018 року по справі №204/4023/17.

Щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та № 11-11-11/14855, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, суд зазначає, що ані Законом № 889-VIII, ані Законом № 3723-XII, ані Порядком №622, не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.

Натомість чинне законодавство передбачає урахування заробітку на підставі відповідних довідок (пункт 5 Порядку № 622).

Суд вказує, що у разі наявності, на думку відповідача, підстав для неврахування наданих позивачкою довідок про заробітну плату, він повинен був їх навести та запропонувати позивачці виправити їхні недоліки, подати інші довідки тощо.

У рішенні від 08.11.2023 р. №912390178643 відповідач-2 не посилається на певні недоліки довідок та не наводить жодних мотивів їх неврахування. Відповідач-2 також не пропонував позивачці подати інші довідки, не витребував їх самостійно.

Розмір пенсії державного службовця визначається шляхом отримання добутку заробітку та відсотка заробітку. Якщо відповідач не враховує наявні у нього довідки про заробітну плату, він не має даних про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія. Тому призначення пенсії без урахування довідок про заробітну плату позбавлене як законодавчого, так і логічного підґрунтя.

Суд вказує, що відповідач-2 повинен був надати фахову оцінку наданих позивачкою довідок про заробітну плату відповідно до своїх повноважень як державного органу на предмет відповідності чинному законодавству та або врахувати заробіток позивачки на їх підставі (у разі їх відповідності вимогам закону), або запропонувати позивачці подати інші довідки та роз`яснити підстави невідповідності наданих довідок (у разі виявлення невідповідності). Так само відповідач-2 мав повноваження на самостійне витребування довідок про заробітну плату позивачки.

Отже на переконання суду, відповідач при розрахунку пенсії протиправно не врахував довідки про заробітну плату позивача та здійснив нарахування та виплату пенсії в меншому розмірі.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить того, що відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Слід зазначити, що обраний судом спосіб задоволення позовних вимог позивача не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років з урахуванням спірного періоду, а вказує на визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з 02.11.2023 року ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності за Законом №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року та здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та № 11-11-11/14855, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з урахуванням виплачених сум пенсії.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 22933548, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.11.2023 р. №912390178643 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) перевести з 02.11.2023 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії по інвалідності за Законом №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року та здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 31.10.2023 № 11-11-11/14850 та № 11-11-11/14855, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з урахуванням виплачених сум пенсії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева