Рішення № 124282752, 06.01.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуСправа №160/24404/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046050021470 від 19 липня 2024 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 502 від 11.07.2024;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010307-8/165124 від 12.08.2024, щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи ОСОБА_1 з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» КМР»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» КМР »;

- з 11 травня 2024 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 502 від 11.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.07.2024 року по досягненню 45 років вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046050021470 від 19.07.2024 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку 50 років у відповідності із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року. 02.08.2024 року представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом щодо не зарахування періоду роботи з 02.11.2020 р. по 24.05.2024 р. в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 12.08.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010307-8/165124 повідомило про те, що після набрання чинності Законом № 1058-IV всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи у інфекційних відділеннях закладів охорони здоров`я тільки для визначення права на пенсію. Позивачка не погодилась з таким рішенням відповідачів, тому, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної ОСОБА_1 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідачів-1 та 2 17.09.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.

Правом подання відзиву відповідачі-1 не скористався.

Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачами-1 та 2 відзивів у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідачів-1 та 2 про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.

08 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду від 16.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано належним чином завірену копію матеріалів пенсійної ОСОБА_1 .

18 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому відповідач 2 проти позову заперечує, та просить у задоволенні позову відмовити. Так, відповідач 2 зазначає, що 11.07.2024 року ОСОБА_1 вернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. За правилами екстериторіальності вказана заява була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046050021470 від 19.07.2024 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку 50 років у відповідності із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року. Вважають, що рішення пенсійного органу є правомірним, оскільки на момент звернення до відповідача 1 позивачці виповнилось повних 45 років, в той час, як нормами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV визначено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 по досягненню віку 50 років. Крім того, вважають, що спірних відносин не може бути застосовано правило, передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо зарахування у подвійному розмірі періоду роботи в інфекційних відділеннях закладів охорони здоров`я, оскільки з 01.01.2004 року, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, вказані періоди роботи зараховуються тільки в одинарному розмірі, у зв`язку із чим, позивачці період роботи з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» КМР», зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 11.07.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, надавши при цьому усі необхідні документи для підтвердження пільгового стажу.

У зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та розглянуто ним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046050021470 від 19.07.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1), становить 50 років. Вік заявниці 45 років 2 місяці 1 день. Необхідний страховий стаж, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1), становить 20 років. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1), становить 7 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 27 років 1 місяць 14 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 - 9 років. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи з 19.08.2019 по 06.09.2019, оскільки наявна перерва у проведенні атестації робочих місць. Отже, відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1), в зв`язку з недосягненням пенсійного віку (50 років).

02 серпня 2024 року представник позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом щодо не зарахування періоду роботи з 02.11.2020 р. по 24.05.2024 р. в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

12 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010307-8/165124 повідомило про те, що ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота, зокрема, у інфекційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі. Після набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію. Отже період пільгової роботи з 02.11.2020 р. по 24.05.2024 р. зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі. Страховий стаж, зарахований по 31.03.2024, склав 36 років 11 місяців 21 день, у тому числі робота за Списком №1 9 років 3 місяці 0 днів.

Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та не зарахуванням періоду роботи з 02.11.2020 р. по 24.05.2024 р. до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788).

Закон №1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон №1058-IV розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян», зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017 року.

Закон № 1058-IV - є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, Закон № 1058-IV, як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII, а саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Конституційний Суд у Рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі Рішення №1-р/2020) вказав на те, що ідентична викладеній у Законі № 213-VІІІ правова норма щодо збільшення пенсійного віку, яка міститься в Законі № 2148-VIII та якою доповнено Закон №1058-ІV, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

За висновком суду, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 1 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 1 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до ПФУ за призначенням пенсії.

Так, зокрема, у Рішенні № 1-р/2020 зазначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (11.07.2024 року) ОСОБА_1 виповнилось 45 років 02 місяці 01 день, її страховий стаж становив 27 років 01 місяць 14 днів, в тому числі 09 років пільгового стажу за Списком №1.

Тобто, у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачка досягла пенсійного віку для призначення пенсії на пільгових умовах та має необхідний стаж роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що є умовою для призначення пенсії у відповідності до положень п. «а» ч. 1 ст. 13 цього Закону.

При цьому суд зазначає, що до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивачки, а саме пункт «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

За таких обставин, рішення №046050021470 від 19.07.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , є протиправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки до спірних відносин повинні застосовуватись норми п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991, пенсійний вік для жінок у яких встановлено 45 років.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046050021470 від 19.07.2024 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що частиною першою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідачами не заперечується наявність у позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії (11.07.2024 року) необхідного загального стажу - 27 років 01 місяць 14 днів, в тому числі 09 років пільгового стажу за Списком №1.

Фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначенні пенсії на пільгових умовах було відмовлено з підстави недосягнення позивачкою встановленого ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку 50 років.

Між тим, суд у рішенні прийшов до висновку, що позивачка має право на призначення пільгової пенсії після досягнення 45 річного віку.

Щодо позовних вимог позивачки в частині зобов`язання зарахувати позивачу у подвійному розмірі для обчислення пенсії, згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» КМР », суд зазначає наступне.

Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 60 Закону 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Постанова №909).

Згідно абз.2 Постанови №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Як встановлено Розділом 2 Постанови №909, до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно примітки 2 Постанови №909, робота за спеціальністю в закладах, установах на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої належності закладів і установ. В свою чергу, Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29 грудня 2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 в спірний період, а саме з 02.11.2020 року по теперішній час працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради на посаді сестри медичної палатної відділення №1 (підстава: наказ №104 від 30.10.2020 р.).

Також судом встановлено, що відповідно до довідки № 18 від 24.05.2024, виданої КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради зазначено, що позивач з 02.11.2020 року працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради на посаді сестри медичної палатної відділення №1.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров`я.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Тобто, посада на якій працює позивач дає їй право на зарахування спірного періоду трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбаченого ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22 та від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо доводу відповідачів про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стосується наявного стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, суд зазначає наступне.

За змістом п.2 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п.3 ст. 40 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Суд констатує, що редакція ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

З аналізу вказаних норм та обставин справи вбачається, що робота позивачки з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради дає їй право на призначення пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність зарахування органами Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачеві в одинарному розмірі період її роботи з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Відновлення прав позовачки слід здійснити шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо позовних вимог позивачки в частині зобов`язання призначити пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 502 від 11.07.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем-2 було відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише через недосягнення пенсійного віку (50 років), водночас, судом встановлено, що позивачка на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досягла (досягла 45 років 02 місяці 01 день), суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є - саме призначення пенсії ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки після вирішення питання про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи) сформовану електронну пенсійну справу ОСОБА_1 , належним відповідачем в частині зобов`язання призначення пенсії, є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже 45 років їй виповнилось 10.05.2024 року, за призначенням пенсії позивач звернулась із заявою 11.07.2024 року, тобто без пропуску трьохмісячного терміну, отже пенсія їй має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме - з 11.05.2024 року.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 11 травня 2024 року ОСОБА_1 , пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 502 від 11.07.2024.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи відповідачами не було наведено належними доказами правомірності відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл витрат здійснюється у відповідності до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 77-78, 90, 139, 243-246, 250, 255, 294, 295-297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046050021470 від 19 липня 2024 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 502 від 11.07.2024.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи ОСОБА_1 з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення №1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 02.11.2020 по 24.05.2024 на посаді медичної сестри палатної відділення № 1 в КНП «Криворізька інфекційна лікарня №1» Криворізької міської ради у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити з 11 травня 2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 502 від 11.07.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева