Постанова № 12427972, 03.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2010 р. справа № 2а-23003/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Волноваському районі від 6 вересня 2010 року № 0001372330 про сплату штрафу у розмірі 19770,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гурєєвої О.О. за дов. від 22 лютого 2010 року

від відповідача: Майдикова С.Б. за дов. від 21 серпня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Донецька залізниця» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Волноваському районі від 6 вересня 2010 року № 0001372330 про сплату штрафу у розмірі 19770,78 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19770,80 грн. за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року№ 481/95-BP, оскільки під час проведення перевірки Вагонного депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця», яке не є юридичною особою, перевіряючим була надана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № АГ 262469 від 25 травня 2010 року, видана Державному підприємству «Донецька залізниця». Позивач посилається на те, що структурний підрозділ - Вагонне депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця», не є субєктом господарювання у розумінні статті 55 Господарського кодексу України, тому не повинен мати ліцензію. Тому просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька залізниця» згідно із Статутом є юридичною особою (арк. справи 8 15), включене до ЄДРПОУ за номером 01074957.

Вагонне депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця» не має статусу юридичної особи, згідно із довідкою з ЄДРПОУ № 101-7105 (арк. справи 23).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах у містах серед інших функцій покладено здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.

Згідно з пунктом 2 статті 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановленого Законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, частина 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відносяться до позапланових.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Перевірка проведена на підставі направлень на перевірку від 26 серпня 2010 року № 297, 298 (арк. справи 21, 22), в яких визначено, що перевірка є плановою, що суперечить приписам частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», норми якої визначають такий вид перевірки як позапланова.

Копія наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, який є обовязковою підставою проведення перевірки, умовою допуску до перевірки при його наданні платнику податків під розписку у матеріалах справи відсутня.

Проте, працівники податкового органу були допущені до перевірки, у зв'язку із чим суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

30 серпня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Волноваському районі була проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої складено акт від 30 серпня 2010 року № 0158/05/33/23/1075419 (арк. справи 16 19).

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 6 вересня 2010 року № 0001372330 за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та яким на підставі статті 17 цього Закону застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 19770,80 грн. (арк. справи 20).

Судом встановлено, що в пункті 2.2.2. акту перевірки зазначено, що під час перевірки перевіряючим була надана ліцензія № АГ 262469 від 25 травня 2010 року, видана Державному підприємству «Донецька залізниця».

Зазначена ліценція міститься в матеріалах справи (арк. справи 36). Ліцензія видана Державному підприємству «Донецька залізниця», термін дії з 25 травня 2010 року по 25 травня 210 року.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обовязку відокремленого підрозділу, який не має статусу юридичної особи мати ліцензію на право здійснення торгівля алкогольними напоями.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Ліцензіатом, у відповідності до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III, є суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 зазначеного Закону є, зокрема, зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність.

Згідно із частинами 7, 8 статті 14 цього Закону, для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії. Копія ліцензії видається у порядку, передбаченому статтями 10, 11 цього Закону та цією статтею для видачі ліцензії.

За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Плата за видачу копії ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

З аналізу наведених норм вбачається, що ліцензіатом може бути лише юридична особа, а відокремлений підрозділ повинен мати копію ліцензії, яка видається органом ліцензування за встановлену законом плату.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

З цієї норми вбачається, що фінансові санкції застосовуються саме до суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Зі спірного рішення про застосування штрафних фінансових санкцій вбачається, що фінансові санкції застосовані до Вагонного депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця», яке не має статусу юридичної особи, отже не є субєктом порушення та субєктом відповідальності у відповідності до норм статей 15, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до частини 3 статті 2 цього Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно застосовані фінансової санкції до особи, яка не є субєктом порушення та субєктом відповідальності у відповідності до норм статей 15, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Таким чином, відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому його оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання нечинним та скасування спірного рішення.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Волноваському районі від 6 вересня 2010 року № 0001372330 про сплату штрафу у розмірі 19770,80 грн. задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Волноваському районі від 6 вересня 2010 року № 0001372330 про сплату штрафу у розмірі 19770,80 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 листопада 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 8 листопада 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.