Постанова № 12427745, 15.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 р. справа № 2а-23536/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 18-35 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмакової Є.А.

за участю

представника позивача Старих С.М.

представника відповідача Лєгостаєва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001251640/0 від 28.09.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Автотранспортник» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №0001251640/0 від 28.09.2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про невідповідність акту перевірки, складеного податковим органом, вимогам закону, оскільки перевірка проводилася відповідачем за відсутності посадових осіб позивача. Також позивач зазначив, що акт перевірки містить відомості, які не відповідають дійсності, оскільки позивач за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р. своєчасно сплачував поточні податкові платежі. Просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав додаткові докази, просив позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, зазначив, що за порушення платником податку вимог закону був складений акт невиїзної документальної (камеральної) перевірки від 22.09.2010р. Позивач був запрошений для ознайомлення та підписання акту перевірки, але не зявився. Представник відповідача пояснив, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податку у податковій декларації, вважається узгодженим від дня подання такої декларації. Спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято у звязку з несвоєчасною сплатою позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. З обґрунтуванням заявленого позову відповідач не погодився, оскільки відповідно до закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

З наданої позивачем копії акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати з податку на додану вартість № 1301/15/30792800 від 22.09.2010р. (а.с.7-8) вбачається, що посадової особою відповідача проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка с питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по деклараціям за серпень грудень 2009р., січень березень 2010р. та з комунального податку по розрахунку за червень 2010р. Період проведення перевірки в акті не зазначений. За наслідками перевірки відповідачем встановлено, що зобовязання з податку на додану вартість по деклараціям за серпень грудень 2009р., січень березень 2010р. на загальну суму 78449 грн. сплачені позивачем за межами граничних строків сплати із затримкою, що є більшою 90 календарних днів.

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001251640/0 від 28.09.2010 р., в якому зазначено, що за затримку на 205 календарних днів узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 78449 грн. позивач зобовязаний сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 39224, 60 грн.

Відповідно до підпункту 5.3.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III (надалі Закону № 2181-III) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. ст.4 Закону № 2181-III зазначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Позивачем надана довідка про сплату податку на додану вартість за періоди серпень грудень 2009р., січень березень 2010р. з посиланням на відповідні платіжні доручення (а.с.9-10), а також банківськи виписки з рахунку позивача (а.с.35-63). З наданих позивачем документів вбачається, що за вказані періоди податок на додану вартість сплачений позивачем в межах граничних строків, визначених Законом № 2181-III.

Відповідач не заперечив факту сплати позивачем сум податку на додану вартість за періоди серпень грудень 2009р., січень березень 2010р. в межах граничних строків, але зазначив, що у звязку з наявністю податкового боргу за попередні періоди, платежі, які надходили до бюджету від позивача у поточні періоди, зараховувалися в погашення існуючого податкового боргу згідно календарній черговості його виникнення відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III. Зазначеним пунктом Закону № 2181-III передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З наведеної норми вбачається обовязок платника податків здійснювати погашення податкового боргу у разі його виникнення в порядку черговості. Проте, суд вважає, що такий обовязок платника податку не надає податковому органу право самостійно змінювати призначення відповідного платежу, який здійснює платник податку.

Відповідно до п. 1.30) ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001 р. N 2346-III платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України “Про національний банк України” від 20.05.1999р. № 679-XIV Національний банк України визначає систему, порядок і форму платежів.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до п. 16.5.2. ст. 16 Закону № 2181-III днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, тому суми податкових зобовязань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначенням у нього призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ передбачено, що саме ним визначається статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Статтями 8, 11 зазначеного Закону наведено вичерпний перелік прав та функцій податкових органів, за змістом яких право самостійно змінювати призначення платежу при сплаті платником податків податкових зобовязань або податкового боргу у податкових органів відсутнє.

Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які застосовуються до платників податків з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів також немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зміна призначення платежів позивача за періоди серпень грудень 2009р., січень березень 2010р., здійснена відповідачем поза межами наданих йому законом повноважень, а податкові платежі у вказані періоди здійснені позивачем в межах встановлених законом граничних строків. Тому нарахування штрафних санкцій за сплату податкових платежів за вказані періоди не відповідає вимогам закону, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001251640/0 від 28.09.2010 року задовольнити.

Податкове повідомлення - рішення № 0001251640/0 від 28.09.2010 року Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 листопада 2010 року.

Повний текст постанови складений 19 листопада 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Чекменьов Г.А.