Постанова № 1242769, 24.12.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

24.12.07 Справа№ 3/354А

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи

за позовом: МКП „Золочівтеплоенерго”, м. Золочів

до відповідача : Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області

Про скасування податкового повідомлення-рішення №0002181501/0 від 08.10.2007 р.

За участю представників:

Від позивача: Миць О.О. –представник

Від відповідача: Різник Л.Р. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст.49,51 КАС України.

Суть спору: МКП „Золочівтеплоенерго” звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002181501/0 від 08.10.2007 р.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач позов заперечив з підстав і мотивів, викладених в своїх поясненнях, просив позов залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлений, підписаний та оголошений 24.12.2007 року.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

Перевіркою, що проведена ДПІ у Золочівському районі 04.10.2007 року встановлено, що за період з 30.03.2007-01.10.2007 року МКП ”Золочівтеплоенерго” декларувало податкові зобов”язання з податку на додану вартість, однак сплачувало цей податок із запізненнями.

За результатами перевірки складено Акт №23/15-213/20808336 від 04.10.2007 року на підставі, якого винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0002181501/0 від 08.10.2007 р., яким зобов”язано позивача сплатити штраф в розмірі 22172,00 грн.

МКП ”Золочівтеплоенерго” не погоджується із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, що стало підставою його оскарження в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований не підлягає до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що платник податків зобов”язаний самостійно сплатити суму податкового зобов”язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст. 4 цього ж закону, для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 п.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.7.8 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” оподатковуваним періодом є один календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання за період з 30.03.2007 по 01.10.2007 на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у пп. 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону 2181-ІІІ, штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або в вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушення ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Як вбачається з матеріалів справи, МКП ”Золочівтеплоенерго” має тривалий борг перед бюджетами, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуваням у минулі періоди.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача, щодо неправомірності зарахування податковою інспекцією сплачених позивачем платежів в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів.

Відповідно до п.3.7 Інструкції „Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контрлюються органами ДПС”: „якщо платник податків не сплачує пені разом із сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі, то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 року №74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 року за №436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суми, що спрямовується на погашеня такого податкового боргу (його частини), та суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини)”.

Положеннями п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003р. №550-IV) і п.п.6.1.7 п.6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року №110 і (зі змінами і доповненнями) передбачено, що розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов’язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу. При цьому, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій приймається на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов’язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період”.

Тобто, для застосування штрафу згідно п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 потрібна така обов’язкова умова, як сплата податкового боргу. Саме момент сплати податкового зобов’язання, а не момент декларування даного зобов’язання є визначальним при застосуванні штрафних санкцій.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач належними і допустимими доказами обґрунтував правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 21, 69, 70, 71,160-163, 167 КАС України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 24.12.2007р.

Суддя