Ухвала суду № 124271218, 08.01.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8258/24

Провадження № 2-ві/201/1/25

УХВАЛА

08 січня 2025 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву третьої особи - ОСОБА_1 про відвід судді Покопцевій Д.О. під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ від 09 липня 2024 року дана справа була розподілена на суддю Покопцеву Д.О.

06 січня 2025 року до суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді, обґрунтована тим, що позов не містив підпису представника позивача, переліку додатків, був не оплачений судовий збір, не надані копії позову для направлення сторонам. На що суддя не звернула уваги, і в порушення норм ЦПК позов не був повернутий. Ухвалою від 11 липня 2024 позов був залишений без руху лише через одну підставу - відсутність в позові підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. В свою чергу, ухвала від 11 липня 2024 була оприлюднена в Єдиному держаному реєстрі судових рішень та в підсистемі «Електронний суд» лише 03 серпня 2024 - одночасно з ухвалою від 22 липня 2024 про відкриття провадження, що протягом тривалого часу дозволило позивачу приховувати факт подання позову. Позивачем в особі представника 17 липня 2024 через підсистему «Електронний суд» була подана «уточнена» позовна заява, яка так само не оплачена судовим збором і, крім того, подана в іншу справу №201/2341/24. Суддя ухвалою від 22 липня 2024 призначила підготовче засідання відразу з порушенням 60-денного строку - на 16 жовтня 2024. Строк підготовчого провадження суддею не продовжувався. Друге підготовче засідання було призначене вже навіть із порушенням 90-денного строку - на 11 грудня 2024 року. Крім того, в підготовчому засіданні суддя в порушення своєї ж ухвали та положень ЦПК України надала незаконні преференції відповідачу, що додатково призвело до затягування справи, а саме суддя допустила затягування судового розгляду і зловживання з боку відповідача правом на відзив, адже останньому в судовому засіданні від 11 грудня 2024 був наданий додатковий строк на відзив: станом на 04 січня 2025 - через 24 дні після засідання - відзив так і не поданий. Тому, третя особа вважає, що суддя упереджена проти третьої особи ОСОБА_1. Справа не розглянута в порушення процесуальних строків, наступне підготовче засідання призначене на 14 січня 2025 - також поза межами розумних строків. З огляду на вказане представник третьої особи посилається на наявність підстав для відводу судді, а саме на обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді в цій справі, тобто на п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.

Ухвалою судді Покопцевої Д.О. від 06 січня 2025 року визнано необґрунтованим заявлений відвід, справу передано до канцелярії суду для вирішення питання про відвід судді.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 січня 2025 року заява про відвід судді у вказаній справі передана для розгляду судді Демидовій С.О.

Представником третьої особи, також було направлено до суду 07 січня 2025 року додаткові пояснення до відводу судді, які були зареєстровані та передані судді 08 січня 2025 року, в яких третя особа підвередила обставини викладенні в клопотанні про відвід судді від 06 січня 2025 року.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Судом не встановлено підстав для виклику сторін, а тому ухвала постановлена без їх участі.

Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відвід, за ч.3 ст.39 ЦПК України, повинен бути вмотивованим і заявлений у визначені законом строки, та з наданням доказів неупередженості судді для цілей відводу ч.4 даної статті.

Так, відповідно до п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Дослідивши заяву про відвід судді, матеріали заяви, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з наступного.

Так, згідно з вимогами ч. 2, ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36-37 ЦПК України є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Суд зазначає, що заявником не наведено жодної обставини, що, з огляду на наведені вище вимоги ч. 1 ст. 36 ЦПК України, є підставою для відмови у відводі судді Покопцевої Д.О.

Крім того, підстави для відводу головуючого судді, про які зазначено у заяві, фактично зводяться до того, що третя особа не погоджується з процесуальними рішеннями судді Покопцевої Д.О., таким чином, оскільки дії судді відповідають вимогам цивільно-процесуального законодавства, об`єктивних даних про сумніви в об`єктивності та неупередженості судді не надано та не зазначено, нічим не підтверджені сумніви та припущення не можуть бути покладені в основу задоволення відводу, законних підстав для задоволення відводу немає.

Ураховуючи вищенаведені вимоги закону, слід дійти до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про відвід судді Покопцевої Д.О.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 36, 39 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви третьої особи - ОСОБА_1 про відвід судді Покопцевій Д.О. під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження- відмовити.

Цивільну справу повернути для продовження її розгляду у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Роз`яснити, що заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.О. Демидова