Рішення № 124270799, 10.12.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/11110/24

Справа № 382/1680/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Духоти Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договорому у сумі 34854,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач уклав з АТ «ТАСКОМБАНК» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/13823441-SP від 17.01.2022, підписанням якого акцептував публічну пропозицію відповідного банку і беззастережно приєднався до умов договору, в тому числі щодо використання кредитного ліміту.

28.02.2024 між позивачем та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу № НІ/11/15-Ф за яким позивачу передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача перед банком у сумі 34854,60 грн., з яких: 15969,45 грн. загальна заборгованість по тілу кредита, 18885,15 грн. заборгованість по відсотках.

З огляду на те, що вказана заборгованість залишається не погашеною, позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. У позові заявлено клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач також не з`явився у судове засідання, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач подав заяву у якій проти задоволення позову заперечив, вказав, що відповідач підписала із банком заяву-анкету № 1094788, в якій були відсутні умови кредитного обслуговування, жодних інших публічних пропозицій, умов обслуговування кредиту відповідачем не підписувалось, а тому їй не відомо які саме тарифи та умови використовував АТ «ТАСКОМБАНК» у спірних правовідносинах. Крім того у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б свідчили про перерахування банком відповідачу кредитних коштів. За вказаних обставин відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що представники сторін не з`явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог

ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17.01.2022 відповідачем електронному вигляді підписано заяву-анкету № 1094788 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «sportbank».

28.02.2024 між позивачем та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу № НІ/11/15-Ф за яким, зокрема, позивачу передано право вимоги відносно кредитної заборгованості відповідача перед банком у сумі 34854,60 грн., з яких: 15969,45 грн. загальна заборгованість по тілу кредита, 18885,15 грн. заборгованість по відсотках.

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути із відповідача на свою користь.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього

(ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредитодавцеві ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.

Розмір зобов`язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року в справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року в справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року в справі № 209/3046/20, від 26.10.2022 року в справі № 333/5483/20 та інших.

Розрахунок заборгованості, який надає та на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, відкритим в АТ «ТАСКОМБАНК», позивачем суду надано не було, а тому суд, дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв`язку з чим, позбавлений можливості належним чином перевірити видачу відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення останнім грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.

Доводи позивача про те, що факт ознайомлення відповідача з умовами і правилами обслуговування в АТ «ТАСКОМБАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів sportbank, підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Дійсно, як вбачається зі змісту анкети-заяви, відповідач своїм підписом підтвердив приєднання до публічної пропозиції банку.

Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді умов і правил обслуговування в АТ «ТАСКОМБАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів sportbank, тарифів чорної картки sportbank, паспорту споживчого кредиту, суд не може встановити та перевірити з якими саме умовами і тарифами було ознайомлено відповідача, тощо.

Суд звертає увагу, що спосіб і форма укладення договору АТ «ТАСКОМБАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів sportbank є подібним, який описаний у правовій позиції у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.20219: споживачу пропонується анкета-заява про приєднання до договору про надання банківських послуг без жодних умов кредитування (тобто укладення договору банківського рахунку згідно гл. 72 , а не гл. 71 ЦК України), і надалі банк в односторонньому порядку укладає "кредитний договір": встановлює і змінює його умови відповідно до власних Умов і Правил без повідомлення споживача, що є недотриманням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та імперативну письмову форму кредитного договору та його істотних умов.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, доказування є обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.

При цьому суд звертає увагу, що розмір зобов`язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору. Розрахунок заборгованості, який наданий, може бути оцінений в сукупності із випискою по рахунку коштів, однак такого позивачем до суду надано не було.

Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право на пред`явлення будь-якої вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року в справі № 61-28582ск18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.12.2024.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Майстренко