Рішення № 124266114, 03.01.2025, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/14472/24

03 січня 2025 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря Остапишин І. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 86 854,50 грн та судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.09.2023 р. між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 401213-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

08.09.2023р. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 401213-КС-001 про надання кредиту, яку відповідач 08.09.2023р. року прийняла.

ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6474, котрий боржником було введено/відправлено.

За умовами договору відповідач отримала від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 20 000 грн., зі сплатою плати за користування кредитом за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,14874498 % за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі, шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий позичальник вказав в особистому кабінеті. Стандартна процентна ставка фіксована на рівні 2% в день.

Відповідач не виконала зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим станом на 22.07.2024 р. утворилася заборгованість в сумі 86 854,50 грн, яка складається з: 20 000 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 63 854,50 грн сума прострочених платежів по процентах; 3 000 грн сума прострочених платежів за комісією.

Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 401213-КС-001 у розмірі 86 854,50 грн, стягнути понесені судові витрати по справі.

Ухвалою про відкриття провадження від 25.09.2024 р. позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Ухвалою про перегляд заочного рішення від 03.12.2024р., заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2024 р. в справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасоване та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

09.12.2024р. представник відповідача-адвоката Ходіна Н.В., направила на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач та його представник заперечили проти позову, аргументуючи, заперечення тим, що позивачем на підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачу та факту отримання цих коштів відповідачем, не надано належних доказів, а саме не надано документи первинного бухгалтерського обліку (належним чином оформлені розрахункові документи, які підтверджують факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку надав/перерахував згідно кредитного договору кредитор: квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо, оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Те що банк надав відповідачу кредитні кошти і що відповідач використовував саме їх, банк не надав жодних доказів (документи первинного бухгалтерського обліку), з якого коррахунку і на який рахунок була здійснена фінансова операція, та на яких підставах.

Крім того, просить відмовити у стягненні комісії за надання кредиту, так як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", тому в цій частині позову просить відмовити.

Також, просить зменшити суму заборгованості за відсотками, оскільки, згідно з п. 3.2.3 Договору про надання кредиту № 401213-КС-001 від 08.09.2023 року (Графік платежів), Позичальник повинен сплатити проценти за користування кредитом, в сумі - 28 960,00 грн., а не 63 584,50, як зазначено у позові. Отже, враховуючи, що у Кредитному договорі встановлено фіксована сума до погашення боргу, зазначає, що розмір заборгованості повинен становити 48960,00 грн. (сорок вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

10.12.2024р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він просить задовольнити його вимоги в повному обсязі, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву, не заперечує факту укладення кредитного договору та факту отримання грошей, а лише зауважує на тому, що ТОВ «Бізнес Позика» не надала суду належних доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту, що спростовується матеріалами цивільної справи.

Щодо заперечення, з приводу нарахування відсотків, позивач зазначає, що заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися). Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий Позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Дата створення розрахунку заборгованості зазначена на його початку у першій таблиці. Суд не має брати до уваги під час розгляду та вирішення справи висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, оскільки у даній справі проценти користування кредитом не нараховувались після закінчення строку дії кредитного договору та не заявлялись до стягнення у позовних вимогах, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо заперечення відповідача, з приводу стягнення комісії, представник позивача зауважує, що у Кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, тому нарахування комісії являється правомірним та підлягає стягненню. Тому просив, позов задоволити повністю.

В поданій позовній заяві представник ТОВ «Бізнес Позика» просить розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, направили на адресу суду заяву, відповідно до якої просять справу розглядати у їх відсутність та просять позов задовольнити часткового, з підстав зазначених у відзиві на позовну зяаву.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2023 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 401213-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.6 Договору № 401213-КС-001, ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Відповідно до п.2.1 Договору № 401213-КС-001, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 20 000 гривень строком на 24 тижнів на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,14874498 в день (знижена процентна ставка, фіксована ставка), сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 3000 гривень (п.2.5 договору). Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Пунктом 3.2.3 Договору встановлено Графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.

Договір про надання кредиту від 08.09.2023р. № 401213-КС-001 відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-6474 на номер телефону НОМЕР_1 .

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в загальній сумі 20 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на її банківську картку № НОМЕР_2 , що також підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №22/08 від 02.08.2024р., як технічного оператора платіжних послуг, відповідно до якої через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція в сумі 20000 гривень, на рахунок ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 (а.с. 44).

Крім того, отримання коштів відповідачем підтверджується випискою про рух коштів на картковий рахунок, емітований на ім`я відповідача ОСОБА_1 , наданий суду на підставі ухвали про витребування доказів у АТ «Акцент Банк» від 24.12.2024р. №20.1.0.0.0/7-20241220/0713. Даний доказ є належним та допустимим, оскільки витребуваний судом за вчасно поданим клопотанням позивача, сформульованим безпосередньо у позові та згодом продубльованим повторно позивачем. Тому клопотання відповідача про неприйнятність такого доказу є безпідставними оскільки про їх витребування позивачем заявлено в позовній заяві до суду, відповідно до ст. 83 ЦПК України.

Відповідач не заперечує факту отримання нею грошових коштів в розмірі 20 000 гривень та підтверджує факт укладення нею 08 вересня 2023 року договору № 401213-КС-001 про надання кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Щодо заперечення відповідача, про надмірне нарахування відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТзОВ «Бізнес Позика» вказує, що заборгованість відповідача станом на 22 липня 2024 року становить 86 854,50 гривень, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 20 000 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 63 854,50 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 3000 гривень.

Кредитним договором № 401213-КС-001 встановлена стандартна процентна ставка за кредитом, яка відповідає 2,00 % в день і є фіксованою.

У постанові ВП ВС від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 вказано, що за змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.

Взяті на себе зобов`язання сторонами за кредитним договором підлягають виконанню, оскільки належать до стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та врахуванням інтересів іншої сторони угоди або відносин, про які йдеться. Сторона договору не вправі тлумачити договір чи діяти всупереч своїм попереднім заявам або поведінці на шкоду іншій стороні, яка обґрунтовано покладалася на умови договору.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України та п. 2.4. Кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14874498, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором № 401213-КС-001 розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з п. 3.2. Кредитного договору № 401213-КС-001 протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. Згідно з п. 3.2.1. Кредитного договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору. Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору. Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 виходячи із умов кредитного договору та взятих на себе сторонами зобов`язань за Договором кредиту становить 83 854,50 гривень, з яких 20 000 гривень - тіло кредиту та 63 854,50 гривень - проценти за користування кредитом, із розрахунку стандартної процентної ставки 2,00 % в день фіксована, з урахуванням допущеного відповідачем прострочення платежу.

Умови договору протягом строку встановленого кредитним договором відповідачем не виконувались, у зв`язку в чим виникла прострочена заборгованість (прострочка по кредиту).

Також, згідно довідки про розрахунок заборгованості вбачається, що за відсотками у розмірі 63 854,50 гривень заборгованість була розрахована за період з 08.09.2023 по 23.02.2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору (а.с. 23-28).

Враховуючи вищевикладене та укладення відповідачем кредитного договору у п. 2.4. якого чітко визначено стандартну процентну ставку за кредитом в день 2%, фіксована, відсутність заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, суд відхиляє доводи відповідача, що передбачені договором підвищені відсотки за користування кредитними коштами по суті є штрафними санкціями за порушення умов договору, тому заборгованість за процентами за користування кредитом на суму 63 854,50 гривень, підлягає стягнення з відповідача.

Щодо заперечень відповідача, про нарахування заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 2.5 Договору № 401213-КС-001 від 08 вересня 2023 року передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 3000,00 гривень, розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку договору, встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору № 401213-КС-001 від 08 вересня 2023 року, щодо сплати комісії в розмірі 3 000,00 гривень за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 3 000 гривень задоволенню не підлягають.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання кредиту, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховний Судом в постанові від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України, та з огляду на те, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 08.09.2023 р. № 401213-КС-001 про надання кредиту в розмірі 86 854,50 грн, з яких: 20 000 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту та 63 854,50 грн сума прострочених платежів по процентах.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст.11,16,514,516,526,553,559,610,612,625,1048,1050,1054 ЦК України, , ст. ст.10,13,19,76-81,141,263-268,274,280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) , заборгованість за кредитним договором № 401213-КС-001 від 08.09.2023р. у розмірі 83 854,50 грн (вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят чотири гривні 50 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411), судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Решетов