Рішення № 1242590, 29.11.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2007

Справа №2-7/15057-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства «ОКБ Сухого» в особі бази відпочинку «Кулон» ВАТ «ОКБ Сухого» (м. Алушта, с. Рибач’є, вул. Лучиста, 14, ідентифікаційний код 22228962)

До відповідача Малоріченської сільської ради (м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Комсомольська, 8, ідентифікаційний код 04367393)

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Нікітіна О. А., предст., дов. від 06.11.2007 р.

Від відповідача – Сокол С. В., предст., дов. від 09.11.2007 р.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «ОКБ Сухого» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим в особі бази відпочинку «Кулон» ВАТ «ОКБ Сухого» з позовом до Малоріченської сільської ради, в якому просить заборонити відповідачу приймати будь-які рішення щодо вилучення та передачі третім особам земельної ділянки, розташованої за адресою: Україна, АР Крим, с. Рибач’є, вул. Лучиста, 14, яка знаходиться у користуванні Бази відпочинку «Кулон» ВАТ «ОКБ Сухого» відповідно до державного акту серія КМ-АЛТ №0000005 від 19 лютого 1998 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відкрите акціонерне товариство «ОКБ Сухого» є користувачем земельної ділянки загальною площею 2,3 га для розміщення бази відпочинку «Кулон» у с. Рибач’є на підставі державного акту серія КМ-АЛТ №0000005 від 19 лютого 1998 року. Позивач зазначив, що на його адресу від Малоріченської сільської ради надійшов лист №14/597 від 27.08.2007 р. з проханням розглянути питання про вилучення земельної ділянки площею 0,0850 га з земель бази відпочинку «Кулон» у землі запасу Малоріченської сільської ради для розташування на них будівлі рекреаційного призначення. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельної ділянки можливо лише за згодою землекористувача, яку Відкрите акціонерне товариство «ОКБ Сухого» не надавало.

Відповідач у судове засідання з’явився, однак відзив на позов не надав, проти позову не заперечував.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, зокрема, є: а) участь у спорі суб’єкта господарювання; б) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; в) відсутність у процесуальному законі норми, що прямо передбачала б розгляд такого спору судом іншої юрисдикції.

В п. 15 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №04-5/120 від 27.06.2007 р. зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Господарським судам підвідомчі спори щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, укладеним суб'єктом господарювання і органом місцевого самоврядування. Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Враховуючи те, що підставою для звернення позивача до суду стало його посилання на порушення відповідачем права ВАТ «ОКБ Сухого» на постійне користування земельною ділянкою, між сторонами існує спір про право, а тому вказана справа підвідомча господарським судам та підлягає розгляду за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Малоріченської сільської ради №7Б від 29.01.1998 р. в постійне користування Відкритому акціонерному товариству «ОКБ Сухого» була надана земельна ділянка площею 2,3 га із земель резервного фонду сільської ради. Вказаним рішенням також було передбачено видати ВАТ «ОКБ Сухого» державний акт на право постійного користування землею.

На підставі вказаного рішення позивачу у справі був виданий відповідний державний акт серії КМ-АЛТ №0000005 на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,3 га для розміщення бази відпочинку «Кулон» в с. Рибач’є. Акт був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №62.

З матеріалів справи вбачається, що Малоріченською сільською радою на адресу позивача був направлений лист №14/594 від 27.08.2007 р., в якому відповідач просив розглянути питання про вилучення земельної ділянки площею 0,0850 га із земель бази відпочинку до земель запасу Малоріченської сільської ради (а. с. 14).

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Питання визначення системи та гарантій місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу та відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, обсяг повноважень при здійсненні своєї діяльності органів місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування».

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

Ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 149 Земельного кодексу України, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності земельні ділянки, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Частина 2 ст. 149 Земельного кодексу України встановлює, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, згоди на вилучення будь-яких земельних ділянок зі складу земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні База відпочинку „Кулон”, ВАТ „ОКБ СУХОГО” не надавало. Іншого суду доведено не було, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України як для права власності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Питання вилучення земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, за умови його незгоди на таке вилучення, належить до компетенції суду, таким чином, Малоріченька сільська рада позбавлена права приймати рішення про надання будь-якій особі частини земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні Бази відпочинку „Кулон” ВАТ „ОКБ СУХОГО”.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з положеннями статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Причому, частиною 6 статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За таких обставин, всебічно та в повній мірі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «ОКБ Сухого» в особі бази відпочинку «Кулон» ВАТ «ОКБ Сухого» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Заборонити Малоріченській сільській раді (м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Комсомольська, 8, ідентифікаційний код 04367393) приймати будь-які рішення щодо вилучення та передачі третім особам земельної ділянки, розташованої за адресою: Україна, АР Крим, с. Рибач’є, вул. Лучиста, 14, яка знаходиться у користуванні Бази відпочинку «Кулон» ВАТ «ОКБ Сухого» (м. Алушта, с. Рибач’є, вул. Лучиста, 14, ідентифікаційний код 22228962) відповідно до державного акту серія КМ-АЛТ №0000005 від 19 лютого 1998 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.