Рішення № 124258142, 07.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/17233/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 29.08.2024 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити їй пенсію за віком відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 31.08.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 02.09.2024 №0600-0214-8/111370 повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення від 29.08.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

15.10.2024 до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву. По змісту якого, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказує, що за поданими документами підтверджено право на зниження пенсійного віку відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак страховий стаж 24 роки 00 місяців та 15 днів є недостатнім для призначення позивачу пенсії у 2024 році.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві 16 жовтня 2024 року подало відзив на позовну заяву, в якому вказує, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято у відповідності до чинного законодавства та в межах їх компетенції.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України).

У відповідності до частини 4статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянки, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (категорія 4), видане Малинською районною державною адміністрацією від 21.12.1992.

Позивач 22.08.2024 зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 02.09.2024 №0600-0214-8/111370 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років (у разі підтвердження права на відповідне зниження) необхідний страховий стаж повинен становити не менше 26 років (31-5).

На підставі поданих документів та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 24 роки 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, враховуючи принцип екстериторіальності розгляд заяви та наданих документів позивача щодо призначення пенсії за віком здійснено відповідним структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким 29.08.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи мають наступні пільги щодо зменшення пенсійного віку особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років (2 роки початкової величини зниження пенсійного віку та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років).

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач зобов`язаний подати пенсійному органу документи на підтвердження наявності необхідного періоду для зменшення пенсійного віку.

Згідно пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, за документ, що засвідчує особливий статус особи, подається посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують періоди) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Згідно з наданим посвідченням, серія НОМЕР_1 від 21.12.1992, ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Згідно з довідкою сектору ведення реєстру виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 02.07.2024 №4438 ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в зоні посиленого радіологічного контролю м. Малин Житомирської області з 15.01.1993 по 28.01.2003 та з 06.02.2003 по день видачі довідки.

Водночас, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 19.09.1986 позивач станом на 01.01.1993 відпрацювала в зоні посиленого радіологічного контролю більше шести років.

Відтак, з урахуванням відомостей, що містяться в довідці від 02.07.2024 №4438 та трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.09.1986 відповідачем не заперечується право ОСОБА_1 на застосування пільг щодо зменшення пенсійного віку у відповідності з Законом № 796-ХІІ.

Водночас, статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначають із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058, за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Так, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-ІV) право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

З огляду на наведене, згідно статті 55 Закону №796-ХІІ із врахуванням положень статті 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 , її страховий стаж у 2024 році повинен становити не менше 26 років (31-5).

Статтею 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми РС-право від 29.08.2024 стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 0 місяців 15 днів.

Слід звернути увагу, що за результатами розгляду наданих документів, суб`єкт владних повноважень до страхового стажу позивача зарахував всі періоди її трудової діяльності.

Враховуючи вищевикладене, страховий стаж ОСОБА_1 становить менше необхідних 26 років, що в свою чергу є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Суд звертає увагу, що інших документів у відповідності з п.3 Постанови №637 ні Пенсійному органу, ні до матеріалів справи позивачем не надано.

Також звертаємо увагу, що обґрунтування позивачем свого права на призначення пенсії на пільгових умовах за нормами ст.26 Закону №1058-ІV з 01.01.2023 по 31.12.2023 визнається судом безпідставним, оскільки право на звернення за призначенням пенсії позивач набула разом з досягненням нею 55 річного віку (згідно ст.55Закону №796-ХІІ максимальне зниження пенсійного віку - 5 років) тобто - 30.08.2024, а тому застосуванню підлягають умови визначені ст.26 Закону №1058-ІV з 01.01.2024 по 31.12.2024.

Крім того, посилання позивача на ст.28 Закону №1058-ІV, що в свою чергу встановлює норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, а не норми щодо призначення пенсії - визнаються судом безпідставними.

З огляду на наведене, позивач хоч і має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 5 років, однак не підтвердила наявність страхового стажу не менше 26 років, що не надає їй право на призначення пенсії у 2024 році.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права у наявних спірних правовідносинах.

Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не обґрунтовано право на призначення пенсії у 2024 році, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

З урахуванням відмови у задоволенні позову, суд не розглядає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ:42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

07.01.25