Рішення № 124257982, 07.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/12504/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №12А205140/2024/000106/2 від 03.05.2024 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №12А205140/2024/001187 від 03.05.2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.

Ухвалою від 08.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 51-59), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД №24UA205140029806U7 від 01.05.2024 року, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - в інвойсі №0010400219 від 29.04.2024 зазначені транспортні витрати в сумі 3500 Чеських крон по території Європи, які невключені до митної вартості товару. - банківський платіжний документ №153 від 26.04.2024 на суму 74628 Євро, а інвойс на суму 36288 Євро, специфікація №2 та №5 зазначена в платіжному документі не подана до митного оформлення, тому ідентифікувати банківський платіж з даною поставкою не має можливості.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 95-98), в якій просив позов задовольнити в повному обсязі оскільки, в інвойсі №0010400219 від 29.04.2024 зазначені транспортні витрати в сумі 3500 Чеських крон, позивачем під час митного оформлення з даного приводу було надано лист-пояснення за №0250-9 від 02.05.2024 року в якому зазначено: «Стосовно зазначених умов доставки (внутрішнє переміщення) в сумі 3500 крон у рахунку-фактурі від 29.04.2024 року №0010400219 ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до самих пояснень постачальника JUTA a.s. вартість внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що вказано в колонці умов поставки є теоретично-статичною вартістю внутрішніх перевезень на території Чеської Республіки, що зазначається компанією постачальником JUTA a.s. виходячи з власних теоретичних розрахунків та може відрізнятись від дійсної вартості перевезення; постачальник товарів JUTA a.s. надала інформацію в своєму листі від 29.04.2024 року (який долучався до позовної заяви) та надавався відповідачу під час здійсненні митного оформлення та долучений до звернення про надання додаткових документів від 10.05.2024 року. Банківський платіжний документ № 513 від 26.04.2024 року на суму 74628 Євро, а інвойс на суму 36612 Євро, специфікація №2,5 зазначена в платіжному документі не подана до митного оформлення, тому ідентифікувати банківський платіж з даною поставкою не має можливості. З даного приводу в позовній заяві зазначалось, що Позивачем були надані відповідні Специфікації (оскільки специфікація №2 була розділена на дві поставки по специфікації №2/1 та Специфікації №2/2. Крім того Позивачем під час митного оформлення було надано лист-пояснення за №0205-9 від 02.05.2024 року в якому зазначено: «Відповідно платіжної інструкції в іноземній валюті №153 від 26.04.2024 року оплата здійснена по двом специфікація, а саме: по специфікації №2 та по специфікації №5. В свою чергу, у зв`язку зі зміною колишніх домовленості, товар по специфікації №2 було розділено на 2 поставки і відповідно, оплату перезараховано на специфікацію №2/1 від 03.04.2024 року на суму 36288,00 євро та специфікацію №2/2 від 03.04.2024 року на суму 1728,00 євро. Тому оплата рахується по трьом специфікаціям, а саме: специфікація №2/1 від 03.04.2024 року 36288,00 євро, специфікація №2/2 від 03.04.2024 року 1728,00 євро, специфікація №5 від 24.04.2024 року - 3661200 євро». Відносно Специфікації №2 було надано пояснення що дана специфікація розділена на дві додаткові поставки, а саме: Специфікація №2/1та Специфікація №2/2, однак Відповідач лишив поза увагою даний факт. Відносно Специфікації №5 Відповідач самостійно вказує в Рішенні про коригування що надано Специфікацію №5, лишається не зрозумілим його твердження про ненадання вищевказаних документів. Здійснивши арифметичну дію, склавши всі три Специфікації (№2/1, №2/2, №5) Відповідач міг пересвідчитись, що оплата була здійснена по декільком Специфікаціям. Відповідно, якщо провести математичну дію, додавши суми по вищевказаним специфікаціям вийде сума платіжного документа №153 від 22.04.2024 року, а саме 74628 євро.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та JUTA a.s. (продавець) укладений контракт №2024/033 від 28.03.2024 на поставку товару (а.с. 11-13).

З метою митного оформлення, позивач подав митну декларацію 24UA205140029806U7 від 01.05.2024 (а.с. 66), в якій митну вартість визначив за ціною договору.

До митної декларації та внаслідок консультацій позивач додав: контракт №2024/033 від 28.03.2024 (а.с.11-13), специфікацію № 2/1 від 03.04.2024 (а.с. 14), прайс лист від 03.04.2024 (а.с. 17), накладну (інвойс) № 0010400219 від 29.04.2024 (а.с. 18-21), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR18166 від 29.04.2024 (а.с. 24), довідку про транспортні витрати № 01052024-3 від 01.052024 (а.с. 26), калькуляцію транспортних витрат № 01052024-3/1 від 01.05.2024 (а.с. 27), платіжна інструкція № 153 від 26.04.2024 (а.с. 93) та інш.

Житомирською митницею 03.05.2024 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000106/2 (а.с. 7-8), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено наступне:

Митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: В інвойсі №0010400219 від 29.04.2024 зазначені транспортні витрати в сумі 3500 Чеських крон по території Європи, які не включені до митної вартості товару.Банківський платіжний документ № 153 від 26.04.2024 на суму 74628 Євро, а інвойс на суму 36288 Євро, специфікація №2 та №5 зазначена в платіжному документі не подана до митного оформлення, тому ідентифікувати банківський платіж з даною поставкою не має можливості. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості. ФОП ОСОБА_1 не надано чеської крони, що застосований в декларації країни відправлення №24CZ58000006Е5ТFA9 від 29.04.2024 та зазначений в листі продавця б/н від 29.04.2024.Також, декларантом на вимогу митниці не надано виписку з бухгалтерської документації. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом №0205-10 від 02.05.2024.Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 3,82 дол.США/кг за МД №UA100100/2024/24934 від 27.02.2024.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА205140/2024/001187 (а.с. 9-10), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Причина: Митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Згідно Контракту № 2024/033 від 28.03.2024 предметом договору є поставка товару, що поставляються на умовах FCA відповідно до правил "Incoterms 2010" (а.с. 11-13).

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Статтею А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року визначено, що продавець зобов`язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

За приписами п.А.4. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Постачання вважається виконаним:

а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені.

В п. 2.1 Контракту від 28.03.2024 № 2024/033 зазначається, що базис поставки товару визначається в додатку (специфікації) до контракту.

Відповідно до специфікації № 2/1 від 03.04.2024 (а.с. 14) та № 5 від 24.05.2024 (а.с. 16), поставка товару здійснюється на умовах FCA Olomouc.

З накладної № 1040219 від 29.04.2024 (а.с. 19), міжнародної ТТН № CMR181666 від 29.04.2024 (а.с. 24) вбачається, що поставка товару здійснювалася за адресою: JUTA a.s., завод 10, Сладковського,49, 77900, Оломоуц, тобто на території постачальника товару.

Оскільки місце поставки знаходиться на території постачальника в місті Оломоуц, то у позивача відсутні підстави для віднесення до митної вартості товару вартість розвантажувальних та навантажувальних робіт в м.Оломоуц (Чеська Республіка).

При цьому, статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця.

Частина десята згаданої статті Митного кодексу України передбачає включення лише витрат покупця до митної вартості товару.

Таким чином, по митним деклараціям поставка товару здійснювалась на умовах FCA, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару.

Крім того, наявність приміщень JUTA a.s. в м. Оломоуц підтверджується міжнародною накладною № CMR181666, яка була подана до митного оформлення.

Суд вважає також безпідставними доводи представника Відповідача щодо не включення Позивачем до митної вартості товару витрат на доставку товару в сумі 3500 крон., про наявність яких зазначено в рахунку-фактурі від 29.04.2024 № 0010400219, оскільки умови FCA (Інкотермс 2010) означають, окрім іншого, що постачальник (продавець) власним коштом і під свою відповідальність постачає товар в місце поставки, яке вказується після трьох латинських літер FCA.

Як вже зазналося вище, поставка товару здійснювалася на умовах FCA Olomouc, тобто за адресою: JUTA a.s. Сладковського,49, 77900, Оломоуц.

Зазначене свідчить, що відповідно до умов FCA (Інкотермс 2010) ті чи інші витрати з доставки до м. Оломоуц здійснюються постачальником (продавцем) власним коштом і під свою відповідальність, а тому не є витратами позивача як покупця такого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, зазначені доводи відповідача не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем не підтверджено доказами, що до поставленого товару може застосовуватися саме прайс на рівні 3,82 дол.США кг за МД UA100100/2024/24934 від 27.02.2024 (дана декларацію суду не надана).

Щодо застосування резервного методу, суд зазначає наступне.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Таким чином, суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку визнання протиправними та скасування прийнятих 03.05.2024 Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000106/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205140/2024/001187, як наслідок задоволення позову.

Щодо судових витрат позивача, в тому числі і витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн (а.с.104).

Позивачем понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 5944,97 грн (а.с.6).

Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір в сумі 5944,97 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що жодних документів (детального опису робіт (наданих послуг), квитанції, акту приймання-передачі) виконаних адвокатом у зв`язку з наданням правничої допомоги не надано.

Таким чином, оскільки суду не надано доказів щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн, пов`язану зі справою, в їх стягнені з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13,с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська область, 44350, код 43958385) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Волинською митницею 03.05.2024 рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000106/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA205240/2024/001187.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5944,97 грн з рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Відмовити в стягнені на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк