Рішення № 124257896, 06.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року Справа№200/7641/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії від 23.10.2024 № 057350006519;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по заяві від 16.10.2024 відповідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та здійснити обчислення та донарахування розміру пенсії 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за Списком №1 шахтарі підземні, що дає право на пенсію на пільгових умовах не врахованих періодів: часу проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю з 07.12.1992 по 02.09.1993, до підземного пільгового стажу за Списком №1 шахтарі підземні періодів роботи в підземних умовах: з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993, з 24.01.1994 по 12.10.1994, з 11.02.2003 по 31.12.2003, з 29.12.2005 по 29.11.2007.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 16.10.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" в зв`язку із тим, що набув більше 15 років стажу роботи з повним робочим днем в підземних умовах за Списком № 1.

Рішенням відповідача від 23.10.2024 № 057350006519 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтверджуваного в установленому законодавством порядку. Також повідомлено, що стаж роботи на пільгових умовах складає 12 років 1 місяць 2 дні.

Позивач вказав, що з протоколу розрахунку стажу роботи вбачається, що до стажу роботи за спеціальністю не зараховано час проходження військової служби з 07.12.1992 по 02.09.1993, а також період роботи за Списком № 1 з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993, з 24.01.1994 по 12.10.1994, з 11.02.2003 по 31.12.2003, з 29.12.2005 по 29.11.2007.

Вважаючи рішення відповідача від 23.10.2024 № 057350006519 про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Витребувано у відповідача засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

21.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV. 16.10.2024 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" в зв`язку із тим, що набув більше 15 років стажу роботи з повним робочим днем в підземних умовах за Списком № 1.

Рішенням від 23.10.2024 № 057350006519 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтверджуваного в установленому законодавством порядку. Також повідомлено, що стаж роботи на пільгових умовах складає 12 років 1 місяць 2 дні.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993, з 24.01.1994 по 12.10.1994, оскільки позивачем не надано уточнюючу довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пільгової пенсії.

Період роботи з 11.02.2003 по 31.12.2003 не зараховано до пільгового стажу за Списком №1, оскільки відсутні відомості про спеціальний стаж згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Також відповідач вказав, що період проходження військової служби 07.12.1992 по 02.09.1993 теж не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за спеціальністю, оскільки до вступу на військову службу позивач не працював на посаді, яка дає право на призначення пільгової пенсії.

Також не підлягає зарахуванню до пільгового стажу період роботи з 29.12.2005 по 29.11.2007, оскільки відсутній наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Щодо перерахунку пенсії у відповідності із ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" відповідач вказав, що загальний стаж позивача складає 35 років 04 місяці 02 дні, в тому числі: - 12 років 01 місяць 04 дні пільговий стаж на роботах.

Враховуючи вищезазначене, у позивача відсутнє право на застосування ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" через відсутність 25 років пільгового стажу на підземних роботах, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.94 № 202.

25.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач вважає твердження відповідача, що викладені у відзиві необгрунтованими.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI.

16.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" в зв`язку із тим, що набув більше 15 років стажу роботи з повним робочим днем в підземних умовах за Списком № 1.

Рішенням відповідача від 23.10.2024 № 057350006519 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтверджуваного в установленому законодавством порядку. Також повідомлено, що стаж роботи на пільгових умовах складає 12 років 1 місяць 2 дні.

Вважаючи рішення відповідача від 23.10.2024 № 057350006519 про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 17.01.92, позивач з 20.01.1992 по 25.11.1992 працював учнем гірничого робітника по ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею, з 04.10.1993 по 16.10.1993 працював гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею, з 24.01.1994 по 12.10.1994 працював гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею.

Щодо віднесення вказаної посади позивача до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України, суд зазначає, що вказані посади віднесені до Списку № 1 списків виробництв, робіт, професій, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.91 та списків виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Згідно протоколу розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що відповідачем період з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993, з 24.01.1994 по 12.10.1994 не віднесено до пільгового стажу роботи згідно Списку № 1.

Відповідач вказав, що підстави для зарахування вказаного періоду відсутні, оскільки позивачем не надано довідку про підтвердження пільгового стажу роботи за період з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993, з 24.01.1994 по 12.10.1994.

Разом з тим, суд зазначає, що вказане твердження відповідача є помилковим та необгрунтованим з огляду на таке.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є пріоритетним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20.02.2018 по справі № 234/13910/17, та в ухвалі від 12.08.2024 по справі № 420/31007/23.

Як встановлено судом, згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 17.01.92 позивач з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993 та з 24.01.1994 по 12.10.1994 працював повний робочий день під землею.

Тобто, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 17.01.92 зроблено запис, який підтверджує безпосередню зайнятість позивача протягом повного робочого дня під землею у спірні періоди, а тому надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації не є необхідним.

Таким чином, записи в трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості, що визначають його право на зарахування до пільгового стажу період роботи з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993 та з 24.01.1994 по 12.10.1994, а тому вказані періоди роботи повинні бути зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду проходження військової служби з 07.12.1992 по 02.09.1993 до пільгового стажу за спеціальністю, суд зазначає наступне.

Суд вирішуючи питання щодо неврахування вказаного періоду виходить з того, що умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII).

Отже, за вимогами законодавства, час проходження військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 17.01.92, позивач з 07.12.1992 по 02.09.1993 проходив строкову військову службу. Вказане також підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 04.12.1992.

При цьому, судом встановлено, що позивач на момент призову на строкову військову службу, а також після військової служби працював за професією, що віднесена до пільгового стажу за Списком № 1.

Таким чином, період проходження строкової військової служби з 07.12.1992 по 02.09.1993 належить зарахуванню до пільгового стажу позивача, а тому відповідачем протиправно не враховано такий період.

Щодо зарахування до пільгового стажу період роботи з 11.02.2003 по 31.12.2003, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 17.01.92, позивач з 11.02.2003 по 31.12.2003 працював підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем під землею.

Вказане також підтверджується довідкою ТДВ "Шахта "Білозерська" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.12.2022 № 523, якою підтверджено пільговий стаж позивача за період роботи з 11.02.2003 по 31.08.2012.

З огляду на викладене, відповідачем протиправно не враховано період роботи позивача з 11.02.2003 по 31.12.2003 до пільгового стажу, а тому вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Щодо зарахування до пільгового стажу період роботи з 29.12.2005 по 29.11.2007, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 17.01.92, позивач з 29.12.2005 по 29.11.2007 працював підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем під землею.

Вказане також підтверджується довідкою ТДВ "Шахта "Білозерська" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.12.2022 № 523.

Відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду до пільгового стажу, відповідач вказав на відсутність наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням відповідача, суд виходив з наступного.

19.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій Велика Палата дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що відсутність даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу відповідних періодів роботи позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено пільговий стаж роботи за періоди з 29.12.2005 по 29.11.2007, а тому відповідачем неправомірно не зараховано вказаний період до пільгового стажу.

Щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI (далі-Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі № 345/4616/16, від 06.02.2019 у справі № 345/4570/16-а, від 05.12.2019 у справі № 345/4462/16-а та інших, дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону № 345-VI слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Суд зауважує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.

Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абз. 1 ст. 26 цього Закону.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.

При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 у справі № 392/17/17, від 29.12.2021 у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 у справі № 459/245/17.

Отже, дія Закону № 345-VI поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону № 1058-IV.

Згідно протоколу перерахунку пенсії, страховий стаж позивача складає 35 років 04 місяці 02 дні, в тому числі: - 12 років 01 місяць 04 дні пільговий стаж на роботах. Вказане також підтверджується протоколом розрахунку стажу та розпорядженням про призначення пенсії.

З урахуванням періодів роботи позивача з 07.12.1992 по 02.09.1993, з 20.01.1992 по 25.11.1992, з 04.10.1993 по 16.10.1993, з 24.01.1994 по 12.10.1994, з 11.02.2003 по 31.12.2003, з 29.12.2005 по 29.11.2007 (5 років 1 місяць 27 днів), який враховано до пільгового стажу при розгляді цієї справи, суд дійшов висновку, що на позивача поширюється дія статті 8 Закону № 345-VI, оскільки загальний пільговий стаж становить більше 15 років.

Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідач мав застосувати положення Закону № 345-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.10.2024 № 057350006519 про відмову в перерахунку позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження військової служби з 07.12.1992 по 02.09.1993 та період роботи з 20.01.1992 по 25.11.1992 - учнем гірничого робітника по ремонту гірничих виробок, з 04.10.1993 по 16.10.1993 - гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 4 розряду, з 24.01.1994 по 12.10.1994 - гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 4 розряду, з 11.02.2003 по 31.12.2003, з 29.12.2005 по 29.11.2007 - підземним прохідником 4 розряду в Товаристві з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"; зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 16.10.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI, а саме у розмірі 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 968,96 грн.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.10.2024 № 057350006519 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження військової служби з 07.12.1992 по 02.09.1993 та період роботи з 20.01.1992 по 25.11.1992 - учнем гірничого робітника по ремонту гірничих виробок, з 04.10.1993 по 16.10.1993, з 24.01.1994 по 12.10.1994 - гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 4 розряду, з 11.02.2003 по 31.12.2003, з 29.12.2005 по 29.11.2007 - підземним прохідником 4 розряду в Товаристві з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 16.10.2024 у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 № 345-VI, а саме у розмірі 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич