Постанова № 124251652, 07.01.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2026/24

Провадження № 3/375/20/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2025 року селище Рокитне

Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає на АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

4 листопада 2024 року близько 20 год 49 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи на вул. Білоцерківська, 1, у селі Маківка Білоцерківського району Київської області керував транспортним засобом мотоциклом МТ 10 без д.н.з., у стані алкогольного сп`яніння. Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 ARLM 0328. Результат огляду проба позитивна 2,05 проміле, що підтверджується тестом № 1148, водій з результатами погодився, чим порушив п. 2.9.а ПДР України.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

На розглядсправи ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти протоколу не надав, передбаченим законом правом на правову допомогу не скористався.

Враховуючи передбачені ст. 227 КУпАП скорочені строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, належне повідомлення про час та місце розгляду справи, дотримуючись вимог ст.268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їхніх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

У зв`язку з тим, що судом вживалися заходи щодо виклику ОСОБА_1 , однак останній в судове засідання не з`явився та клопотань про відкладення розгляду справи не направив, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за його відсутності.

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франці спроти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№166297 від 04.11.2024; копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3411473 від 04.11.2024; роздруківку тесту на приладі DragerAlcotest7510ARLM0328тест№ 1148 від 04.11.2024; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 04.11.2024; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.11.2024; рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області рядового поліції Р. Запорожця від 04.11.2024; диском з відеозаписами зафіксованими на нагрудну бодікамеру працівниками поліції.

Так, за результатами перегляду відеозапису з камер поліцейських встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Під час спілкування з поліцейському, йому було названо ознаки алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройшов медичний огляд на місці зупинки, результат якого виявився позитивним, з результатом ОСОБА_1 погодився, не просив перевірити результат огляду у закладі охорони здоров`я, тому поліцейським правильно було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Підстав недовіряти результатам медичного огляду, проведеного поліцейськими на місці зупинки, у суду немає.

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам КУпАП.

Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Судом встановлено, що постановою серія ЕНА №3411473 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП і до нього застосоване стягнення у виді штрафу.

Відповідно до п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керуванням транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наведеного роблю висновок, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, хоча не мав такого права, оскільки не отримував посвідчення водія, фіксація порушення п.2.9.а ПДР було проведено із застосування відео, тому його дії відповідають складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП, за вчинення на нього накладається адміністративне стягнення - штраф.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КупАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративнестягнення завчинення адміністративногоправопорушення,передбаченого частиною1статті 130КУпАП,у видіштрафу урозмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави ((Рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави (рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030106)в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штраф у подвійному розмірі в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, відповідно до статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст.7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області.

Суддя Олена БАНАХ-КОКУС