Рішення № 124248386, 20.12.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/8806/22

Провадження № 2/204/119/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

20 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача В`язового В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ), в інтересах якого діє представник адвокат В`язовий Вячеслав Вікторович (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Королеви ЄлізаветиІІ, буд. 16, офіс 1) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; місце розташування за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) про захист прав споживача фінансових послуг,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» та прохав суд зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» припинити нарахування за рахунком НОМЕР_1 процентів за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, та скасування процентів, пені та інші штрафні санкції, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакції) з 15.09.2022 року включно та зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_1 станом на 15.09.2022 на 20:40 год.

В обґрунтування позову позивач зазначив, щоміж ним та АТ КБ «Приватбанк» було підписано заяву-приєднання до договору комплексного банківського обслуговування та відкриття поточного рахунку до платіжної картки. 15.09.2022, близько 20 год. 55 хв. із кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_2 , що є засобом доступу до рахунку НОМЕР_1 було безпідставно списано 40 049 грн., проти його волі та без його участі. Про вказаний факт незаконного та неавторизованого списання йому стало відомо з СМС-повідомлення, на наступний день, 16.09.2022 відразу звернувся до Відділення поліції №2 (м. Дніпро) Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення шахрайським шляхом, по списанню грошових коштів з кредитної картки, на підставі чого до ЄРДР було внесено відомості за №12022046630000421, а також до Департаменту кіберполіції Національної поліції України. Відповідача було проінформовано про шахрайський спосіб списання коштів з кредитної карти, як свідчить повідомлення отримане ним від відповідача 15.09.2022, яке називається «Повідомлення про блокування карти після сумнівних операцій» та повідомляє його про блокування його карток у зв`язку із тим, що «….. були спроби списання кошті 3-ми особами». Вказує, що з жовтня 2022 року відповідач почав звертатись до позивача з проханням повернення кредиту та сплату процентів за користування ним. Враховуючи те, що проценти за користування кредитними коштами. Які він не отримував, продовжували нараховуватись Банком, 13.10.2022 було подано звернення до відповідача з проханням не нараховувати проценти за користування кредитом який він не отримував. 15.10.2022 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь №10.1.0.0.0/7-221013/29551, де вказано, що відсутні підстави для призупинення нарахування відсотків та повернення грошових коштів, при цьому позивач зобов`язаний сплачувати заборгованість за кредитом. Враховуючи, те, що кримінальне провадження за фактом шахрайських дій триває, йому безпідставно нараховують заборгованість за кредитною карткою. Тому позивач звернулась до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії в порядку захисту прав споживачів.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.202 справу прийнято до свого провадження від Амур-Нижньождніпровського районного суду м. Дніпропетровська та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

04.05.2023 засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що несанкціоноване зняття коштів з рахунків клієнта ОСОБА_1 за 15.09.2022 стало результатом вини самого клієнта, чим були порушені вимоги Умов та правил надання банківських послуг. Так, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що списання коштів з рахунку позивача відбулось, у зв`язку із халатною поведінкою ОСОБА_1 щодо розповсюдження персональної інформації, яка призначалась тільки для нього. Водночас будь-яких порушень банком не було допущено, а дії з боку позивача призвели до втрати коштів з картки. Тому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також представник відповідача у відзиві на позов просить суд поновити строк для подачі відзиву на позов та долучити його до матеріалів справи.

13.11.2023 ухвалою суду за клопотанням представника позивача було витребувано звукозапис розмови ОСОБА_1 з оператором АТ КБ «Приватбанк», який було надано суду 06.02.2024.

Під час судового засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було підписано заяву-приєднання до договору комплексного банківського обслуговування та відкриття поточного рахунку до платіжної картки.

Позивач у позовній заяві вказує, що 15.09.2022, близько 20 год. 55 хв. із кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_2 , що є засобом доступу до рахунку НОМЕР_1 було безпідставно списано 40 049 грн., проти його волі та без його участі.

На підтвердження факту своєчасного звернення до банку із заявами, а також до правоохоронного органу із заявою про вчинення злочину позивач надав суду: витяг з ЄРДР від 13.12.2022 року, кримінальне провадження №12022100100003632, заяву про залучення до провадження як потерпілого, заяву ОСОБА_1 від 13.10.2022 з проханням відповідача не нараховувати проценти за користуванням кредитом, відповідь АТ КБ «Приватбанк» №10.1.0.0.0/7-221013/29551 від 15.10.2022 про відсутні підстав для призупинення нарахування відсотків та повернення грошових коштів

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу зобов`язання відповідача відновити залишок коштів та припинити нарахування відсотків, штрафу, пені та інші штрафні санкції.

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України, визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається.

Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до пункту 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №705), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.

Згідно з пунктом 2 Розділу VI Положення № 705 емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов`язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №758/7327/14-ц, встановивши, що відповідачем не доведено того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також не надано доказів на спростування доводів позивача про те, що контролювати операції за банківською карткою шляхом отримання смс-інформації позивач не мав змоги, оскільки йому не надавалась послуга «смс-інформування» і її надання договором сторін не передбачено, у зв`язку з чим факт незаконного списання коштів з його рахунку позивач виявив лише при спробі зняти кошти зі свого рахунку, і про це він повідомив відповідача невідкладно, в той же день, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Із посиланням на конкретні докази у справі суд має вказати, які саме конкретні обставини підтверджують факт того, що позивач своїми діями сприяв розкриттю конфіденційної інформації, внаслідок чого стало незаконне списання грошових коштів з карткового рахунку позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц, касаційне провадження №61-3239св18 , від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18); від 02 жовтня 2019 року у справі №182/3171/16 (провадження №61-24548св18); від 23 січня 2020 року у справі №179/1688/17 (провадження №61-12707св19).

Також у пункті 49постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин 1, 2статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі N 320/8618/15-ц (провадження N 61-4393сво18) Верховний Суд зробив правові висновку про те, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Тлумачення статей 14,16 ЦК України, дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України та відповідно до частин 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом, 20.03.2024 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, з яким погодився Дніпровський апеляційний суд згідно постанови від 23.09.2024, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 40 039,05 грн. та судового збору у розмірі 2 684 грн., а всього суму у розмірі 42 723 грн. 05 коп.

Відповідно до якого «Також, колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що кредитні кошти, які є предметом стягнення за вимогами банку в цій справі, були несанкціоновано одержані сторонніми особами шахрайським шляхом.

Оскільки, апелянтом не було конкретизовано саме за який період, яка сума кредитних коштів, обставини несанкціонованого списання коштів з рахунку відповідача та яким шляхом.

На обгрунтування зазначених доводів апелянтом було додано до апеляційної скарги лише копію витягу з ЄРДР № 12022046630000421 згідно до якого убачається, що 16.09.2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява у якій він просить прийняти заходи до невідомої особи, яка зловживаючи довірою, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у розмірі 40 тисяч гривень та відповіді з поліції про визнання відповідача потерпілим у іншому кримінальному провадженню № 12022100100003632 від 13.12.2022 (а.с.91). Однак, жодних доказів причетності саме працівників позивача до несанкціонованого одержання сторонніми особами шахрайським шляхом кредитних коштів зазначені копії витягу та відповіді не містять.»

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації з обмеженим доступом, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за банківськими картками.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» припинити нарахування процентів за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, та скасування процентів, пені та інші штрафні санкції, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакції) з 15.09.2022 року включно та зобов`язання відновити залишок коштів станом на 15.09.2022 року на 20:40 год., є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право позивача і не нівелює негативні наслідки порушення його права. Фактично ця вимога позивача зводиться до скасування заборгованості, проте питання існування боргу та його складових вирішується під час розгляду позовних вимог про стягнення боргу за кредитом. Тому, у задоволенні цих вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, Законом України

«Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача фінансових послуг - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 );

Представник позивача - адвокат В`язовий Вячеслав Вікторович (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Королеви ЄлізаветиІІ, буд. 16, офіс 1);

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, (адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; місце розташування за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50).

Суддя: С.В.Чудопалова