Рішення № 124247463, 07.01.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9905/24

Провадження №: 2/755/743/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н. В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, -

у с т а н о в и в:

10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Позов мотивований тим, що 19 січня 2019 року приблизно о 18:30 год. Водій ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїзній частині

вул. Воронезькій у м. Запоріжжі скоїла наїзд на пішоходів ОСОБА_1 , ОСОБА_3

і ОСОБА_4 .

У ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) не було поліса обов?язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вироком Хотицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року у справі № 337/1772/19, який набрав законної сили 28 травня 2020 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

ОСОБА_1 внаслідок ДТП отримав множинні тілесні ушкодження, які віднесені до середнього ступеню тяжкості. 29 травня 2019 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності.

26 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою, в якій просив виплатити регламентні виплати, передбачені статями 25, 26 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

16 вересня 2021 року МТСБУ відмовила ОСОБА_1 у виплаті регламентних виплат.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2023 року у справі № 337/46/22 стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП (регламентну виплату) в сумі 115 577,68 грн. Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суд увід 26 квітня 2023 року.

04 травня 2023 року кошти в сумі 115 577,58 грн надійшли на рахунок

ОСОБА_1 .

Оскільки МТСБУ відмовило у виплаті незаконно, є підстави для відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України та для нарахування пені відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за період з 16 вересня

2021 року (день відмови у виплаті регламентних виплат) до 03 травня 2023 року (день, що передує дню зарахування коштів).

Ураховую наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з МТСБУ на свою користь

112 883,13 грн, з яких: 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України - 5 481,23 грн; інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України - 38 972,79 грн; пеня відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - 68 429,11 грн, які розраховані з 16 вересня 2021 року до 03 травня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

27 червня 2024 року МТСБУ засобами поштового зв?язку подало до суду відзив, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив мотивований тим, що Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено чіткий перелік випадків, за яких МТСБУ відшкодовує шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих., а постановою Запорізького апеляційного суд увід 26 квітня 2023 року було остаточно визначено розмір шкоди, яка підлягає стягненню з МТСБУ. Вказує, що розрахунок пені, інфляційних втрат і 3 % річних повинен обраховуватися з моменту постановлення рішення до моменту виконання рішення суду, а тому розрахунок позивача є неправильним. Також вказує на те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки саме з дати настання стразового випадку розпочався строк позовної давності.

30 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ярошенко О. О. через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення, які мотивовані тим, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також вказує, що згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від

24 лютого 2022 року, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан триває і зараз. За наведених обставин сторона позивача вважає, що застосування позовної давності не має правового підґрунтя. Твердження МТСБУ про те, що строк позовної давності має обчислюватися з моменту ДТП, не може бути взято до уваги, оскільки в момент ДТП було спричинено шкоду, але в момент ДТП у МТСБУ не виник обов?язок її відшкодування. Обов?язок відшкодування виникає після отримання відповідної заяви та документів. Твердження відповідача про те, що вони призупинили розгляд заяви потерпілого у зв?язку із розглядом Хортицьким судом цивільної справи - не відповідає фактичним обставинам. Звернення до суду та рішення мало місце вже після відмови у виплаті, а тому, на той момент, розгляд заяви зупинений не був. По заяві вже було прийнято рішення про відмову у виплаті.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19 січня 2019 року в м. Запоріжжі сталася ДТП за участю водія транспортного засобу «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та пішоходів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох кісток правої гомілки в середній її третині зі зміщенням кісткових фрагментів, набряку м`яких тканин в області правої гомілки, закритого перелому лівої лопатки з незначним зміщенням кісткових фрагментів, що у сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров`я, більше, ніж 21 день.

Вказані обставини встановлені вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року.

На момент ДТП у ОСОБА_2 не було полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

02 вересня 2021 року ОСОБА_1 направив до МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування майнової шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, зокрема, шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, та витрат на лікування

Листом від 16 вересня 2021 року № 3-01-б/33670 МТСБУ відмовило ОСОБА_1 у здійсненні страхового відшкодування на тій підставі, що вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року визначено винувату особу ОСОБА_2 , яка зобов`язана відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, спричинену в результаті ДТП.

Вказані обставини встановлені рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2023 року і постановою Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/46/22, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не доказуються.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року

у справі № 337/46/22 за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ про відшкодування шкоди, стягнено з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, (регламентну виплату) в сумі 115 577,68 грн.

04 травня 2023 року МТСБУ на виконання рішення Хортицького районного суду

м. Запоріжжя від 01 лютого 2023 року у справі № 337/46/22 здійснило перерахування ОСОБА_1 коштів в сумі 115 577,58 грн (а. с. 29).

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 просить стягнути з МТСБУ на свою користь 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України - 5 481,23 грн; інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України - 38 972,79 грн; пеню відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - 68 429,11 грн, які розраховані позивачем за період з 16 вересня 2021 року до 03 травня 2023 року виходячи з простроченої суми в розмірі 115 577,68 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, МТСБУ у відзиві на позовну заяву просило застосувати позовну давність.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд враховує таке.

Встановлено, що спірні правовідносини виникли щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України і пені нарахованих відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які позивачем нараховані за період з 16 вересня 2021 року до 03 травня 2023 року на суму

115 577,68 грн, яка стягнена на підставі рішення суду.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, надавши їм належну правову оцінку, урахувавши аргументи сторін наведені в позовні заяві і у відзиві на позов, суд робить такі висновки.

Відповідно до положень частини першої статі 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить правовідносини між позивачем та відповідачем, які базуються на положеннях Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 4 Закону № 1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень пункту 39.1 статті 39 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно пункту 41 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Положеннями статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто відповідальність страховика (МТСБУ), передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22) зазначено, що «Положення Закону № 1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми».

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, проте позивач невірно обрахував період, за який підлягають до стягнення вказані грошові кошти.

Так, суд звертає увагу, що згідно пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Вказані положення закону свідчать про те, що перебіг строку виплати для МТСБУ припиняється у випадку розгляду дорожньо-транспортної пригоди в цивільній справі зокрема.

Таким чином, суд доходить висновку, що період, під час якого розглядалась цивільна справа № 337/46/22 щодо стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 розміру страхового відшкодування, не входить до періоду, за який підлягають до стягнення три відсотки річних, інфляційні втрати та пеня в цій справі.

Оскільки позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування 02 вересня 2021 року, а 16 вересня 2021 року МТСБУ листом відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені за період з 16 вересня 2021 року до 11 січня 2022 року, а також за період з 27 квітня 2023 року до 03 травня 2023 року.

Сума боргу відповідача перед позивачем становить 115 577,68 грн.

За таких обставин:

розмір інфляційних втрат за період з 16 вересня 2021 року до 11 січня 2022 року становить 2 678,45 грн;

розмір інфляційних втрат за період з 27 квітня 2023 року до 03 травня 2023 року становить 0,00грн.

Загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають до стягнення становить

2 678,45 грн.

Розмір трьох відсотків річних за період з 16 вересня 2021 року до 11 січня 2022 року становить 1 120,94 грн;

розмір трьох відсотків річних за період з 27 квітня 2023 року до 03 травня 2023 року 66,50грн.

Загальний розмір трьох відсотків річних, які підлягають до стягнення становить

1 187,44 грн.

Розмір пені за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 16 вересня 2021 року до 11 січня 2022 року становить 6 456,52 грн;

розмір пені за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 27 квітня 2023 року до 03 травня 2023 року становить 1 108,28 грн.

Загальний розмір пені, який підлягає до стягнення становить 7 564,80 грн.

Таким чином загальна сум, яка підлягає до стягнення становить 11 430,69 грн (2 678,45 грн + 1 187,44 грн + 7 564,80 грн).

Заперечуючи проти заявлених вимог, МТСБУ просило застосувати строки позовної давності.

У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року

у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла,

і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року

у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від

14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року

у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07 серпня

2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі

№ 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року

у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, Київський апеляційний суд вважає за необхідне надати оцінку позовній давності, про застосування якої просив відповідач.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

У постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та

№ 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від

30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від

13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом 06 червня 2024 року, а тому трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення трьох відсотків річних і інфляційних втрат розпочав свій перебіг з 06 червня 2021 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності до вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 4 983,15 грн і інфляційні втрати в сумі 7 120,43 грн застосуванню не підлягають, оскільки вказані суми розраховані за період з 16 вересня 2021 року до 11 січня 2022 року, а також за період з 27 квітня 2023 року до 06 червня 2024 року, тобто в межах строк позовної давності.

Разом з цим, відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Оскільки позивач заявив вимогу про стягненні пені за період з 16 вересня 2021 року до 03 травня 2023 року, а згідно правил статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, до стягненню підлягає пені в розмірі 1 108,28 грн.

Таким чином, стягненню, в межах заявлених позивачем вимог, підлягає 2 678,45 грн інфляційних втрат, 1 187,44 грн три відсотки річних і 1 108,28 грн пені, а всього - 4 974,17 грн.

В порядку статті 141 ЦПК України суд присуджує стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 42,69 грн, які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 256-258, 509, 526, 625, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статями 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, частиною другою статті 247 ЦПК України, суд -

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені задовольнити частково.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 4 974,17 грн, з яких: 2 678,45 грн - інфляційні втрати, 1 187,44 грн - три відсотки річних і 1 108,28 грн - пеня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 42,69 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення 07 січня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Відповідач - Моторно (транспортне) страхове бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, Код ЄДРПОУ 21647131).

Суддя -