Рішення № 124239871, 06.01.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/13261/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.04.2024 №254150029648 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.04.2024 №254150029648 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позиву пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 14.07.1982 серії НОМЕР_1 , періоду навчання з 01.09.1979 по 25.02.1983, починаючи з 09.04.2024.

В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що записами в трудовій книжці та додатковими документами підтверджується факт її навчання та роботи, які протиправно не зараховані відповідачем до страхового стажу.

Суд ухвалою від 11.010.2024 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у встановлений судом строк подано відзив на позов, в якому останній вважає безпідставними вимоги зобов`язального характеру, оскільки відповідальними за прийняття оскаржуваних рішень є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. Зазначає, що жодних прав позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не порушувало.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано відзив на позов, в якому останній просить у позові відмовити. Зазначає, що періоди роботи позивача згідно трудової книжки не були зараховані до страхового стажу. Оскільки дата народження на титульному аркуші не відповідає паспортник даним. Також були відсутні документи про зміну дошлюбного прізвища.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області також подано відзив на позов, в якому він просить в задоволенні вимог відмовити в повному обсязі. Наголошує, що позивачем не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач 26.04.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком у відповідності до норм ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення від 02.04.2024 №254150029648 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з оскаржуваним рішенням від 02.04.2024 №254150029648, вік заявниці становить 59 років 11 місяців. Страховий стаж становить 16 років 08 місяців 22 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульному аркуші трудової книжки не відповідає паспортним даним та період навчання з 01.09.1979 по 25.02.1983 згідно диплома серії НОМЕР_2 , виданого на прізвище ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи про зміну дошлюбного прізвища ( ОСОБА_4 ).

В подальшому, позивач 19.04.2024 повторно звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком у відповідності до норм ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 26.04.2024 №254150029648 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з оскаржуваним рішенням від 26.04.2024 №254150029648, вік заявниці становить 60 років. Страховий стаж становить 20 років 08 місяців 1 день. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 25.02.1983, зазначений в дипломі серії НОМЕР_2 та періоди, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_4 .

Вважаючи зазначені рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон №1058).

За приписами статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Відповідно до статті 24 Закону №1788-ХІІ страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Відповідно до вимог статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності необхідного страхового стажу.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.

Таким чином, право на призначення пенсії прямо пов`язується з досягненням особою необхідного віку, передбаченого ч.1-3 статті 26 Закону №1058-IV, а саме 60 річного, 63 річного та 65 річного віку, за наявності у них необхідного страхового стажу.

Як вбачається з копії паспорта НОМЕР_3 позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, звертаючись до територіальних органів Пенсійного фонду 26.03.2024 не досягла необхідного 60 річного віку, передбаченого ч.1 ст.26 Закону №1058-IV.

З огляду на наведене, суд вважає оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.04.2024 №254150029648 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неефективним способом захисту порушеного права, оскільки не призводить до відновлення порушених, на думку позивача, прав, у вигляді позбавлення права на пенсію.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Тобто, належність у спрощеному розумінні означає відповідність законодавству. Обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права також має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі №398/1796/20).

Таким чином, у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.04.2024 №254150029648 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» належить відмовити.

Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.04.2024 №254150029648, суд зазначає про таке.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком слугувало те, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 25.02.1983, зазначений в дипломі серії НОМЕР_2 та періоди, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_4 .

Як передбачено ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1993 №637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Згідно з п.2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Аналізуючи приписи Інструкції №58, суд зазначає, що всі записи які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на її особисті права.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Разом із тим, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Суд також звертає увагу, що положення Інструкції не регламентують порядок виправлення у трудових книжках прізвища або імені.

Позаяк, як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , остання містить виправлення прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та дати народження, а також записи скріплені печатками підприємства, що такі виправлення здійснено на підставі паспорта НОМЕР_4 , виданого «ОВД» Деснянського району та паспорту НОМЕР_3 , виданого Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про укладення шлюбу від 12.09.1987 НОМЕР_5 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 вирішила після укладення шлюбу присвоїти прізвище чоловіка ОСОБА_3 .

З огляду на наведене, посилання відповідача у своєму рішенні на неврахування періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки не підтверджено зміну прізвища ОСОБА_4 , на увагу не заслуговує. Також суд звертає увагу, що належність трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачу під сумнів відповідачем не ставиться. Крім того, зазначені недоліки жодним чином не спростовують факту роботи позивача.

Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Щодо посилань у спірному рішенні на незарахування періоду навчання згідно диплому серії НОМЕР_2 , останні також на увагу не заслуговують, з наведених вище підстав підтвердження факту зміни прізвища як в трудовій книжці, так і наявністю у позивача свідоцтва про шлюб.

З огляду на наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.04.2024 №254150029648 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо решти вимог зобов`язального характеру, суд зазначає, що захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.

В силу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 у справі № 739/322/16-а та Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2020 у справі №233/330/17, згідно якої рішення суду щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу є фактичним втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Так, з практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Крім того, відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058 Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях обчислення страхового стажу та призначення пенсії.

Починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення / перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.

Зазначена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):

пункт 1.1. розділу І заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);

пункт 4.1. розділу IV заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;

пункт 4.2. розділу IV після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Київській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

У той же час, за правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З аналізу вказаних вище положень слідує, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії.

Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.

При цьому, після ухвалення спірного рішення електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області для розгляду заяви про призначення пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про призначення пенсії, було зобов`язане здійснювати виплату такої пенсії.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 2422,20 грн, з яких, 1211,20 грн має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, з урахуванням пропорційності.

Керуючись статтями 241-246, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 26.04.2024 №254150029648 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (вул. Соборна, 7-А, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802);

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 22933548);

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повне рішення суду складено 06.01.2025.

Суддя Л.О. Житняк