Рішення № 124236511, 06.01.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/21525/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить:

- визнати незаконними дії відповідача в частині арешту належних позивачу грошових коштів та майна без законної підстави;

- зобов`язати відповідача зняти арешт з належних позивачу банківських рахунків та майна.

В обґрунтування позову вказує, що у зв`язку з тим, що арешт накладено на рахунок, на який надходять кошти, передбачені для погашення комунальних послуг (житлова субсидія), тому оплачувати такі послуги позивач не може. Зазначає також, що звернувся до відповідача з проханням скасувати арешт, однак отримав відповідь, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

Суддя своєю ухвалою від 05.12.2024 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження та призначила судове засідання на 03.01.2025, оскільки у період із 06.12.2025 по 25.12.2025 головуюча у справі суддя передувала у відпустці. Встановила відповідачу строк для подання відзиву на позов до 02 січня 2025 року. Зобов`язала Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надати до суду у термін до 02 січня 2025 року належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_2.

У судове засідання позивач не прибув.

Представник відповідача надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з підготовкою копій матеріалів виконавчого провдження.

Судове засідання було відкладено на 06.01.2024.

Відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 надійшли до суду 03.01.2024.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що 31.03.2021 на адресу відділу надійшла заява стягувача в якій відділ було повідомлено, що станом на 18.02.2021 заборгованість за виконавчим документом становить - 7060,00 грн. В ході проведених виконавчих дій було встановлено, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У зв`язку з вищевикладеним 26.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ч. І ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує про відсутність підстав для зняття арешту.

У судове засідання, призначене на 06.01.2024 з"явився позивач, позов підтримав повністю та просив його задовольнити. Не заперечував проти перехіду до письмового провадження.

Представник відповідача Блажиєвська Л.В. в судове засідання з"явилась, проти позову запечувала з підстав виклдених у відзиві та, просила відмовити у його задоволенні. Не заперечувала проти перехіду до письмового провадження.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Встановлено, що Богунським районним судом м. Житомира 07.02.2018 видано виконавчий лист з примусового виконання рішення суду у справі №295/3607/17. Боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ПАТ КБ "ПРиват Банк".

Стягувач звернувся до відповідача із заявою від 29.03.2018 №201803290441 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/3607/17 у якій, зокрема, просив накласти арешт на майно боржника.

Старшим державним виконавцем 08.05.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/3607/17.

Окрім того, постановою від 08.05.2018 про арешт майна боржника, накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26080680, 10.05.2018 зареєстровано обтяження: вид обтяження - арешт нерухомого майна; опис предмета обтяження- все нерухоме майно.

В матеріалах виконавчого провадження наявна також постанова від 12.02.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у якій вказано, що розмір відрахувань становить 20%, джерело доходу ПП "Елітбуд-1", а також лист ПП "Елітбуд-1" у якому вказано, що ОСОБА_1 працював на підприємстві з 25.09.2019 по 23.12.2019.

Головним державним виконавцем 19.01.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою постановлено: "Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику". У вказананій постанові зазначено, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно або кошти боржника може унеможливити подальше виконання судового рішення

Стягувачем в межах ВП НОМЕР_2 повідомлено державного виконавця, що станом на 18.02.2021 заборгованість за виконавчим документом становить 7060 грн.

Постановою старшого державного виконавця від 26.01.2024 виконавчий лист №259/2607/17 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові вказано, що в ході виконавчих дй було встановлено, у боржника відсутнє майно, на яку може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Богунського відділу ДВС із заявою від 21.10.2024 у якій просив видати довідку про відсутність виконавчих проваджень.

У відповіді Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 30.10.2024 №166708 на заяву ОСОБА_1 вказано: " Богунським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) розглянуто заяву, яка надійшла на адресу відділу.

На виконанні в Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі перебувало на виконанні виконавче провадження зареєстроване в Автоматизованій системі виконавчих проваджень НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №295/3607/17 від 07.02.2018 виданого Богунським районним судом м. Житомира щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.12.2012 року у розмірі 12424,48 грн, яка складається з; заборгованості за кредитом 276,18 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 8180,47 грн, заборгованості з пенею2900,00 грн, штрафу (фіксована частина) 500,00 грн, штрафу (процентна складова) 567,83 грн, а також витрати у розмір 1600,00 грн 08.05.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході проведених виконавчих дій було встановлено, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У зв`язку з вищевикладеним 26.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає незаконними дії відповідача в частині накладення арешту належних позивачу грошових коштів та майно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 ст.18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пунктів 6, 7 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно, кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Приписами частин 1, 2 ст.56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що під час примусового виконання рішення майнового характеру виконавець накладає арешт на майно боржника у виконавчому провадженні.

За приписами ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 ст. 37 Закону №1404-VIII встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 12 Закону №1404-VIII встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 5 ст. 12 Закону №1404-VIII, зокрема, визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Судом встановлено, що днем повернення виконавчого листа, виданого Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/2607/17 є 26.01.2024, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три роки та розпочався 17.01.2018 (наступний день після набрання судовим рішенням законої сили), виконавче провадження відкрито 08.05.2018 на підставі заяви від 29.03.2018. Отже, строк його пред`явлення розпочався 17.01.2018 та переривався із 29.03.2018 (дата заяви про предявлення виконавчого документа до виконання) по 26.01.2024 (дата постанови про повернення виконавчого документа), що свідчить на користь висновку, що боржник може пред`явити його до примусового виконання протягом більше ніж двох років з дня його повернення на підставі постанови від 26.01.2024.

Частиною 4 ст. 59 Закону №1404-VIII встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно частини 5 вказаної статті Закону №1404-VIII, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як випливає зі змісту наведеної вище ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII не є підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Суд зауважує, що закінчення виконавчого провадження, це його завершення з підстав передбачених ст.39 вказаного Закону.

Завершення виконавчого провадження з підстав передбачених ст.37 Закону №1404-VIII, не є його закінченням.

Тому, вимоги ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII, щодо зняття арешту на випадки завершення виконавчого провадження з підстав передбачених ч.2 ч.1 ст.37 вказаного Закону, не розповсюджуються.

Окрім того, як вбачається з листа АТ КБ "Приват Банк" від 18.02.2021, станом на 18.02.2021 заборгованість за виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється в межах ВП НОМЕР_2, становить 7060 грн.

З огляду на викладене, обов`язку державного виконавця знімати накладенні арешти в межах виконавчого провадження з підстав визначених п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII (у разі повернення виконавчого документу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) не передбачено.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За встановлених під час розгляду адміністративної справи обставин, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача під час повернення виконавчого документа стягувачу постановою у ВП НОМЕР_2, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (майдан Корольова, 3/14,м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 35021511) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Лавренчук

06.01.25