Рішення № 124236339, 06.01.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року Справа№200/7488/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Г. Чекірди, буд. 10)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.09.2024 №056650010732 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 20.09.2024р., зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV наступні періоди стажу позивача: з 01.09.1998 по 04.06.2002 - навчання у Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю "Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв"; з 01.09.2002 по 30.06.2004 - навчання у Національному гірничому університеті за спеціальністю "Гірництво"; з 01.09.2004 по 30.06.2005 - навчання у Національному гірничому університеті за спеціальністю "Розробка родовищ корисних копалин"; з 15.07.2015 по 20.09.2024 - механік підземний з повним робочим днем під землею у ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська".

29 жовтня 2024 року судом відкрито провадження в адміністративні справі в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З 25 листопада 2024 року по 30 листопада 2024 року суддя перебував у відряджені.

З 30 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року суддя перебував у відпустці.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Адміністративний позов відповідачем отримано 28.10.2024 року о 18:36 год, ухвалу суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 29.10.2024 року відповідачем отримано 29.10.2024 року о 18:10 год, згідно довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС «Електронний кабінет».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Абзацом другим підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

В газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв`язку.

З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно розпочали функціонування 5 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 10 Положення про ЄСІТС, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.

Пункт 17 Положення про ЄСІТС визначає, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".

Відповідач станом на 06 січня 2025 року відзив на адміністративний позов до суду не надав.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо перерахунку пенсійних виплат.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 21318350, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 29013, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд. 10, організаційно-правова форма - орган державної влади.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 20.09.2024 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах так як на момент звернення набув необхідний пільговий підземний стаж понад 25 років, що передбачено ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 27.09.2024р. №056650010732 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах.

Позивач із таким рішенням відповідача не погодився та вважає, що відповідно до Закону України «Про професійно-технічну освіту» до його пільгового підземного стажу мають бути зараховані періоди навчання з 01.09.1998 по 04.06.2002 за денною формою у Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв», з 01.09.2002 по 30.06.2004 за денною формою у Національному гірничому університеті за спеціальністю «Гірництво», з 01.09.2004 по 30.06.2005 за денною формою у Національному гірничому університеті за спеціальністю «розробка родовищ корисних копалин».

Також сторона позивача вважає, що період роботи з повним робочим днем під землею з 15.07.2015 по 31.12.2022 має бути врахований до його пільгового підземного стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте відповідачем врахований тільки до стажу за Списком № 1, період роботи з 01.01.2023 по 20.09.2024, неврахований відповідачем через несплату страхових внесків роботодавцем позивача, на думку сторони позивача також має бути врахований до пільгового стажу, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до стажу періодів роботи.

Дослідивши надані стороною позивача докази, суд установив наступне.

Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.09.2024 № 056650010732, вік заявника на дату звернення 42 роки, страховий стаж особи з урахуванням пільгового стажу на підземних роботах становить 39 років 3 місяці 19 днів, до страхового стажу не зараховано: періоди навчання з 01.01.2004 по 30.06.2004 та з 01.09.2004 по 31.12.2005 згідно з довідкою від 19.09.2024 № 20/390, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; періоди з 16.08.2004 по 09.09.2004 та з 01.01.2023 по 31.08.2024, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пільговий стаж особи становить 17 років 1 місяць З дні, в тому числі; на підземних роботах (Постанова 202) - 9 років 7 місяців 6 днів (зараховано згідно довідки від 02.07.2024 № 692); за Списком 1 - 7 років 5 місяців 17 днів (зараховано згідно даних, шо .містяться в реєстрі застрахованих осіб); до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.01.2023 по 31.08.2024, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ураховуючи викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах.

Згідно довідки Форма РС-право до пільгового стажу позивача не зараховано: період з 01.09.1998 року по 04.06.2002 року - Навчання у вищих/ середн.НЗ, з 01.09.2002 року по 31.12.2003 року - Навчання у вищих/ середн.НЗ; період з 15.07.2015 року по 31.12.2022 року зараховано до Списку №1; період роботи з 01.01.2023 року не зараховано ані до страхового, ані до пільгового стажу позивача.

Згідно відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_3 (дата заповнення 04.04.2002):

- з 01.09.1998 року по 04.06.2002 року позивач навчався у Селидівському гірничому технікумі на денному відділені (запис № 3);

- з 01.09.2002 року по 30.06.2005 року позивач навчався в Національному гірничому університеті (запис № 6);

- з 15.07.2015 року по теперішній час позивач працює механіком підземним з повним робочим днем у шахті в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Поряд із цим, згідно записів трудової книжки:

- з 12.01.2002 року по 04.04.2002 року позивач працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті в «Шахта ім. А.Т. Стаханова» ВО «Красноармійськвугілля» (записи №№ 1-2);

- з 16.08.2004 року по 09.09.2004 року позивач працював учнем електрослюсаря підземного в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (записи №№ 4-5).

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), періоди роботи позивача обліковані за кодом спеціального стажу: 2002 рік - 3 місяці 4 дні до квітня 2002 року - ЗПЗ013А1, відомості за 2003-2004 рік відсутні, 2005 рік - 3 місяці 16 днів до грудня 2005 року - ЗПЗ013А1, з 2015 року по червень 2024 року - ЗПЗ013А1. За період з січня 2002 року по квітень 2002 року включно та з серпня 2005 року по грудень 2005 року за позивача сплачено страхові внески; за період з 01.01.2023 року по 30.06.2024 року страхові внески за позивача не сплачено, з 01.07.2024 року відомості про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків відсутні.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок №454): під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Згідно диплому молодшого спеціаліста Селидівського гірничого технікуму НК № 17545949 від 04.06.2002 року, ОСОБА_1 закінчив у 2002 році Селидівський гірничий технікум за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв» і здобув кваліфікацію гірничого техніка-електромеханіка.

Згідно додатку до диплому молодшого спеціаліста Селидівського гірничого технікуму НК № 17545949 від 04.06.2002 року, позивач в 1998 року вступив та у 2002 році закінчив повний курс за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв».

Згідно диплому Національного гірничого університету НР № 25496396 від 30.06.2004 року, ОСОБА_1 закінчив у 2004 року Національний гірничий університет і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Гірництво» та здобув кваліфікацію бакалавра, молодшого гірничого інженера.

Згідно диплому Національного гірничого університету НР № 27541493 від 30.06.2005 року, ОСОБА_1 закінчив у 2005 року Національний гірничий університет і отримав повну вищу освіту та здобув кваліфікацію гірничого інженера.

Згідно архівної довідки Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» від 19.09.2024 року № 20/390, у матеріалах архіву Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» значиться, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , був з 01 вересня 2002 р. (наказ № 936л від 31.07.2002 р.). зарахований в «Національний гірничий університет» на 1 курс денного відділення гірничого факультету на скорочений термін навчання спец. «Гірництво». 30 червня 2004 р. отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Гірництво» та здобув кваліфікацію бакалавра, молодшого гірничого інженера, отримав диплом бакалавра НОМЕР_4 , реєстраційний номер - 197/04. 1 вересня 2004 р. зарахований на 5 курс денного відділення факультету спец. «Розробка родовищ корисних копалин» (наказ №831л 10.09.2004 р.) Відрахований з університету з 30 червня 2005 р. у зв`язку з закінченням навчання (наказ № 596л від 11.07.2005 р.). та отримав диплом спеціаліста НОМЕР_5 , реєстраційний номер - 220/05, і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» та здобув кваліфікацію гірничого інженера.

Згідно довідки Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» від 19.09.2024 року № 20/390 про перейменування, Національний гірничий університет послідовно було перейменовано в Національний технічний університет «Дніпровська політехніка».

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення відповідачем не спростовано, вони також підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено в статті 56 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "д" частини третьої вказаної статті до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Поряд з цим, згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту", час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Тобто, в контексті зазначених приписів законодавства, можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту).

Відтак, для визначення статусу Селидівського гірничого технікуму та Національної гірничої академії, слід звернутись до законодавства, яке було чинним на час навчання позивача.

Так, на момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII (в редакції чинній на момент навчання позивача).

Відповідно до ст. 41 цього Закону, професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Водночас, відповідно до ст. 43 цього ж Закону, вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 наведеного нормативно-правового акту, вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Виходячи з наведених норм законодавства, технікум та університет не були закладами професійної (професійно-технічної) освіти, а отже періоди навчання позивача в Селидівському гірничому технікумі та Національному гірничому університеті не можуть бути зараховані до пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція виснувана Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17, а також у постанові Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року по справі №227/2693/14.

Ураховуючи викладене, відповідачем правомірно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1998 року по 04.06.2002 року у Селидівському гірничому технікумі на денному відділені та з 01.09.2002 року по 30.06.2005 року в Національному гірничому університеті.

Поряд із цим, суд звертає увагу сторін, що згідно записів трудової книжки, з 12.01.2002 року по 04.04.2002 року під час навчання у Селидівському гірничому технікумі позивач працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті в «Шахта ім. А.Т. Стаханова» ВО «Красноармійськвугілля» (записи №№ 1-2), згідно довідки ОК-5, в цей період роботодавцем сплачено страхові внески за позивача та виплачувалась заробітна плата.

Водночас, в оскаржуваному рішенні правову оцінку зазначеному періоду відповідачем не надано, у переліку зарахованих періодів пільгового стажу вказаний період відсутній.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 3 Наказу №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на час внесення до трудової книжки позивача відомостей про роботу в спірні періоди, надалі - КЗППУ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 (в редакції чинній на момент внесення до трудової книжки позивача крайнього запису) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05 лютого 2021 року № 1217-IX (набрав чинності 10.06.2021 року), облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Поряд з цим, згідно п. 1 Порядку № 637 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1058 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637» чинної на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

Виходячи з комплексного аналізу зазначених вище положень ст. 48 КЗППУ, ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, Наказу №383 та Порядку №637, а також означених позицій Верховного суду, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки для зарахування періодів роботи до пільгового стажу мають містити відомості, які надають органу, що здійснює призначення пенсії, можливість ідентифікувати період роботи як такий, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу без надання уточнюючої довідки та інших документів, визначених законодавством.

До таких відомостей слід віднести:

- найменування професії, яке відповідає відповідному Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- інформація щодо роботи у відповідних умовах, зокрема, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Поряд із цим, і позивачем питання щодо зарахування цього періоду у позовній заяві не порушувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, щодо періоду роботи позивача з 16.08.2004 року по 09.09.2004 року учнем електрослюсаря підземного в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (записи №№ 4-5) під час навчання в університеті, слід зазначити, що записи трудової книжки не містять відомостей щодо повного робочого дня під землею, а довідка ОК-5 не містить відомостей про виплату заробітної плати та сплату страхових внесків, отже вказаний період потребує уточнення в порядку, визначеному Порядком № 637.

Також суд звертає увагу відповідача, що у випадку наявності сумнівів у достовірності наданих відомостей, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Щодо відсутності відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем за період роботи позивача з 01.01.2023 року по 20.09.2024 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Поряд з цим, несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Поряд із цим, згідно інформації Індивідуальних відомостей про застраховану особу, з 01.07.2024 року по 20.09.2024 року відсутня інформація не тільки про сплату страхових внесків, а і про нарахування заробітної плати, відтак, висновки відповідача про наявність/відсутність підстав для його зарахування є передчасними, а вказані обставини підлягали з`ясуванню, відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV.

Щодо наявності підстав для зарахування періоду роботи позивача з 15.07.2015 по 20.09.2024 за професією механік підземний з повним робочим днем під землею у ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" до стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV встановлено наступні вимоги для її застосування:

- безпосередня зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії

- зайнятість на таких роботах не менше 25 років (для працівників провідних професій (у спірних правовідносинах - прохідники, машиністи гірничих виймальних машин - 20 років).

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), періоди роботи позивача з 2015 року по червень 2024 року обліковані за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, за яким обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Частина ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, поширює свою дію на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт.

Поряд з цим, до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою № 202, віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), періоди роботи позивача з 2015 року по червень 2024 року обліковані за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, за яким обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, віднесено працівників: які зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров`я, працівники підземного телефонного зв`язку тощо).

Відтак, стаж набутий позивачем за професією механік підземний підлягає врахуванню як за Списком № 1, так і до стажу набутого за Постановою № 202.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких слушних обґрунтувань позиції відповідача щодо правомірності оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, отже спірне рішення відповідача не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.

З огляду на означене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та зарахувати спірні періоди, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Виходячи зі встановлених судом обставин справи, у суду відсутні підстави для перебирання на себе повноважень відповідача щодо обчислення пільгового стажу позивача, з`ясування питань пов`язаних із причинами несплати страхових внесків за період, коли відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати, а також надавати оцінку періодам стажу, яким відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не надано оцінки та щодо яких не заявлено позовних вимог.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову у межах заявлених позовних вимог шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.09.2024 №056650010732 про відмову позивачу у призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 20.09.2024р., зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV період роботи з 15.07.2015 по 30.06.2024 за професією механік підземний з повним робочим днем під землею у ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", та з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно квитанції № L63A-351T-EFBE від 24.10.2024 року.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України, Законом № 1788-ХІІ, Законом № 1058-IV та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Г. Чекірди, буд. 10, ЄДРПОУ 21318350), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.09.2024 №056650010732 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.09.2024р., зарахувавши до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV період роботи з 15.07.2015 по 30.06.2024 за професією механік підземний з повним робочим днем під землею у ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська", та з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 06 січня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Кониченко