Рішення № 124235702, 06.01.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 січня 2025 р. Справа № 120/11299/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (вул. Героя УкраїниОлексія Порошенка, 74А, смт. Крижопіль, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24600)

до: Державної податкової служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053)

про: визнання протиправно юта скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" (далі - позивач) з Державної податкової служби України (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації відповідача, оформлену листом від 11.06.2024 №3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 22.05.2024 звернувся до відповідача із проханням про надання індивідуальної податкової консультації з наступного питання: чи має право ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» на одночасне застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді звільнення від сплати такого податку згідно абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівель і споруд, які відносяться до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 та згідно абзацу «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівель, які відносяться до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які належать товариству на праві власності та використовуються товариством для виробництва цукру з цукрових буряків і така діяльність класифікується в секції С Класифікатора 009:2010 за умови що обидва види будівель та споруд використовуються товариством за цільовим призначенням і не здаються в оренду, лізинг, позичку. 11.06.2024 відповідачем надано індивідуальну податкову консультації з вищезазначеного питання. Однак позивач, вважаючи, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація не відповідає приписам Податкового кодексу України, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28.08.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.08.2024 за вх.№50689/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що для отримання пільги за пунктом "є" підприємство має відповідати таким умовам: основний вид діяльності підприємства має належати до секцій ВF КВЕД; будівлі повинні бути класифіковані як промислові (код 125) і використовуватися за призначенням; будівлі не здаються в оренду, лізинг чи позичку. За даними ДПС, основний вид діяльності ПрАТ "ПК "Поділля" належить до секції А КВЕД ("сільське господарство"), а не до секцій ВF. Відповідно, підприємство не відповідає умовам для застосування пільги за пунктом "є". Для пільги за пунктом "ж" будівлі мають бути класифіковані як сільськогосподарські (код 1271) і використовуватися у діяльності, яка класифікується як діяльність сільськогосподарського товаровиробника. ДПС зазначає, що виробництво цукру (КВЕД 10.81) класифікується у секції С КВЕД ("Переробна промисловість") і не належить до діяльності сільськогосподарського товаровиробника. Відповідач стверджує, що позивач не надав достатніх документів, які підтверджують належність будівель до відповідних класифікацій (125 і 1271). Відповідач вважає, що надана податкова консультація повністю відповідає вимогам законодавства, а також зауважує, що вона має лише роз`яснювальний характер і не створює нових правових норм, а тому не може бути визнана протиправною.

03.09.2024 за вх.№50967/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наголошує, що має право на одночасне застосування пільг за абз. «є» та «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Основний вид економічної діяльності позивача «вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (01.11).

Позивачеві одночасно належать як будівлі та споруди сільськогосподарського товаровиробника, які відносяться до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, так і будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які використовуються товариством за цільовим призначенням.

22.05.2024 позивач звернувся до відповідача із зверненням надати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі з наступних питань:

1. Чи має право ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» на одночасне застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді звільнення від сплати такого податку згідно абз. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України до будівель і споруд, які відносяться до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, та згідно абз. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України до будівель, які відносяться до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які належать товариству на праві власності та використовуються для виробництва цукру з цукрових буряків і така діяльність класифікується в секції С Класифікатора 009:2010; за умови що обидва види будівель та споруд використовуються товариством за цільовим призначенням і не здаються в оренду, лізинг, позичку.

11.06.2024 відповідачем надано індивідуальну податкову консультацію, оформлену листом №3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК, в якій зазначено, що об`єкти нерухомості, які віднесені до класу 1251 «Промислові будівлі» Класифікатора та використовуються товариством за призначенням у господарській діяльності, зазначеної у секції С КВЕД ДК 009:2010 та не здаються в оренду, лізинг, позичку, підпадають під дію п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а об?єкти нерухомості, які використовуються у господарській діяльності товариства як виробника сільськогосподарської продукції, та віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора і не здаються ним в оренду, лізинг, позичку, підпадають під дію п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу. Об?єкти нерухомості, які використовуються товариством для здійснення видів діяльності, які віднесені до секцій G, Н КВЕД ДК 009:2010, оподатковуються податком на загальних підставах.

12.06.2024 року позивач звернувся до відповідача щодо надання уточнення до вказаної письмової консультації.

Листом від 08.07.2024 відповідачем надано уточнення до вищевказаної податкової консультації, в якому вказано, що основний вид діяльності позивача класифікується у секції А КВЕД і не відноситься до видів діяльності, що класифікуються у секціях В - F КВЕД, отже товариством не дотримується одна з умов, визначених пунктом «є». Віднесення будівель до коду 125 Класифікатора має бути підтверджено. Зокрема, визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об?єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. Позивачем не додано до звернення довідку щодо віднесення будівель, які ним використовуються для виробництва цукру, до коду 125 Класифікатора. Отже, оскільки основний вид діяльності товариства класифікується у секції А та не відноситься до секцій В - F КВЕД, воно не може скористатися нормою пункту «є» при визначенні податкових зобов?язань з податку. Згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об?єктом оподаткування податком будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Для права застосування пункту «ж» товариство одночасно має відповідати таким умовам: має бути сільськогосподарським товаровиробником; будівлі та споруди мають бути віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора та використовуватися за призначенням саме при здійсненні товариством діяльності як сільськогосподарського товаровиробника. Згідно з основним видом діяльності позивач є сільськогосподарським товаровиробником, але вид діяльності «Виробництво цукру» (код 10.81 КВЕД) класифікується у розділі 10 «Виробництво харчових продуктів» секції С «Переробна промисловість і не відноситься до виду діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Отже, будівлі та споруди, які використовуються на території промислового підприємства при виробництві цукру, використовуються за призначенням при здійсненні товариством виду діяльності, що класифікується як «Переробна промисловість». Крім цього, позивачем не додано до звернення довідку щодо віднесення будівель та споруд, які використовуються ним для виробництва цукру, до коду 1271 Класифікатора. Враховуючи зазначене, позивач не має підстав для застосування пунктів «є» та «ж» при справлянні податку за об?єкти нерухомості, що використовуються ним для виробництва цукру.

Позивач же вважає, що має право на одночасне застосування пільг за пунктами «є» та «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а тому надана відповідачем індивідуальна податкова консультація не відповідає приписам Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу (далі ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

За змістом п. 52.2 ст. 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно із п. 52.3 ст. 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Положеннями ст. 53 ПК України унормовано, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, з наведених вище норм податкового закону випливає, що податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку:

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

Оцінюючи спірну консультацію, суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами пп. 266.3.1, 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених ст. 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Водночас, пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, віднесено будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (абз. "є") та будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (абз. "ж").

З аналізу вищенаведеного слід дійти висновку, що кожна пільга є індивідуалізованою та застосовується виключно до будівель, які відповідають конкретним критеріям за наявності певних умов:

- пільга за абз. "є" призначена для підприємств промисловості, основна діяльність яких належить до секцій BF КВЕД;

- пільга за абз. "ж" стосується сільськогосподарських товаровиробників і їхніх нежитлових сільськогосподарських будівель.

Якщо суб`єкт господарювання одночасно є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює основну діяльність у секціях BF КВЕД, а також має різні будівлі, що відповідають кодам 125 і 1271 та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, обидві пільги можуть застосовуватись одночасно до відповідних будівель за умови дотримання всіх критеріїв. При цьому, кожний вид будівель повинен бути застосований і до основної діяльності і до загальної діяльності сільськогосподарського товаровиробника.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач має лише один основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, який належить до секції А КВЕД ("Сільське господарство"). Інші види економічної діяльності позивача не є основними видами діяльності, відповідно, позивач вже не відповідає умовам для застосування пільги за пунктом «є», що, як наслідок, виключає можливість одночасного застосування вищевказаних пільг.

Серед інших видів економічної діяльності позивача дійсно є 10.81, який належить до секцій BF КВЕД, але не є основним видом.

Враховуючи зазначене, суд констатує, що доводи позивача про наявність підстав для одночасного застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, індивідуальна податкова консультація, яка оформлена листом від 11.06.2024 року № 3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК з урахуванням уточнення від 08.07.2024 року, є правомірною, відповідно відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія"Поділля" (вул. Героя УкраїниОлексія Порошенка, 74А, смт. Крижопіль, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24600, код ЄДРПОУ 33143011)

Відповідач: Державна податкова служба України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 06.01.2025 року.

СуддяМаслоід Олена Степанівна