Рішення № 124227373, 06.01.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/12011/24

Провадження №2/205/123/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2025 року місто Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузь Є.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.11.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №761048. Власноручним підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит» в повному обсязі, з урахуванням паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів та складають договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов`язався виконувати його умови. Згідно з договором про надання споживчого кредиту №761048 від 26.11.2021 року відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №761048 від 26.11.2021 з ТОВ «Слон Кредит» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, керуючись ст.ст. 530,1082,1084 ЦК України, 28.08.2023 року згідно умов Договору факторингу №2808-23, ТОВ «Слон Кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором № 761048 від 26.11.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 23744,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 13117,31 грн; заборгованість за відсотками становить 10627,68 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн; заборгованість за пенею становить 0,00 грн. Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву. в котрій просив розгляд справи провести без його участі та на підставі наявних в справі доказів задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що він є особою з інвалідністю 2-ї групи, переніс повторно ішемічний інсульт. Просив розстрочити виконання рішення суду у зв`язку з його тяжким матеріальним становищем, звільнити від сплати судового збору та зменшити розмір витрат понесених на правничу допомогу у зв`язку.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Слон Кредит» із заявою-анкетою на надання споживчого кредиту, у якій, зокрема, просив надати йому позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (а.с.45).

26.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту №761048, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн (а.с.42-44).

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8 Договору, строк кредиту 730 днів, з кінцевим терміном повернення 26.11.2023 року. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 208,12% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 57513,83 грн.

Згідно з пунктом 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання) : у розмірі 20000,00 грн, за реквізитами НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк», код банку 339500 та 5000,00 грн на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом за п. 3.5 Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, сплата процентів за перший день користування кредитом здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.

Згідно з п.5.1 Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.

Договір засвідчений підписом відповідача.

Згідно з паспортом споживчого кредиту відповідач ознайомився з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту, що стверджується його підписом (а.с.46).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, тип кредиту: кредит; сума/ліміт кредиту: 25000,00 грн; строк кредитування: 730 днів; мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби, відсоткова ставка 85% річних , тип відсоткової ставки: фіксована.

ТОВ «Слон Кредит» зобов`язання за договором №761048 про надання споживчого кредиту від 26.11.2021 року виконало та перерахувало ОСОБА_1 кошти в сумі 20 000,00 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення №12247 від 26.11.2021 (а.с.23).

28.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №2808-23 (а.с.26-29).

Відповідно до п. 2.1 Договору, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.3 Договору, розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 100 гривень, що сплачуються клієнтом протягом трьох банківських днів з дати складення кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора.

Відповідно до п.4.1 Договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених Розділом 3 Договору.

Згідно платіжної інструкції №4565 від 28.08.2023 року, ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило оплату суми фінансування згідно договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 на суму 1648712,45 грн (а.с. 25).

Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №761048 від 26.11.2021 року. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 23744.99 грн, з яких: сума заборгованість за тілом 13117,31 грн, сума заборгованості за відсотками 10627,68 грн (а.с.15).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 761048 від 26.11.2021 року, станом на 28.08.2023 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 23744,99 грн (а.с.12).

Представник позивача звертався до відповідача з досудовою вимогою про сплату заборгованості в розмірі 23744,99 грн за договором №761048 від 26.11.2021 (а.с.16).

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України)

За змістом ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1082 ЦК України божник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав та не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача. З огляду на викладене, з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» слід стягнути грошові кошти за договором №761048 про надання споживчого кредиту від 26.11.2021 року в сумі 23744,99 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 цього Кодексу).

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, за приписами ч. 6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, на яку ж і покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано Договір №42649746 від 11.12.2023 (а.с.18-20), Додаткову угоду №002605200278 від 27.06.2024 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року (а.с.13), копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 , виданого на ім`я Міньковської А.В. (а.с.33), акт про підтвердження надання правової допомоги адвокатом (виконання робіт) від 27.06.2024 (а.с.24), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським бюро «Анстасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.22).

Позивач просить стягнути з відповідача 6 000 грн витрат на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір гонорару, визначений позивачем та адвокатським бюро є завищеним.

Перевіривши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн є необґрунтованими, неспіввісними зі складністю справи, не відповідають критеріям розумності та справедливості, виходячи з такого.

Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тобто, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) , звісно вважаються послугами адвоката, але не можуть бути віднесені до правничої допомоги як судові витрати. Це не судові витрати, що мають відшкодовуватись другою стороною судового спору як витрати на професійну правничу допомогу.

Вивчення документів та нормативних актів, надання оцінки ситуації є невід`ємною частиною роботи адвоката перед прийняттям ним рішення щодо співпраці з клієнтом та погодження самим клієнтом на умови роботи адвоката.

Фактичне надання адвокатом послуг може мати місце й тоді, коли він фактично надав консультацію, вчинив певні дії, але клієнт не бажає продовжувати роботу з цим адвокатом, не просить далі скласти позов, здійснювати подальше представництво в суду. Тому вартість цих послуг має залишатися за клієнтом, який, прийшовши до адвоката, отримує послуги консультації.

Ці послуги могли б лише включатись до складання позовної заяви, але не окремо.

З цих підстав суд вважає, небунтованими та безпідставними витрати на правничу допомогу за надання таких послуг, як «правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання письмових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», вартістю 2250,00 грн».

Крім того, особа вільна у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Покладені на другу сторону судові витрати повинні бути співмірними.

Разом з тим, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.04.2021 у справі № 488/1363/17 та від 26.01.2022 у справі № 127/1415/20.

Адвокатським об`єднанням оцінено надану позивачеві послугу «складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості» в 3000 грн, при цьому тривалість роботи над нею зазначена в обсязі 3 год.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання. Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

З урахуванням заявленої вартості за написання даного позову, разом з формуванням додатків до такого, суд вважає, що розмір зазначений позивачем в 6000 грн є завищеним з огляду на незначну складність справи та може бути зменшеним до 1000 грн.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Крім того, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 , який являється особою з інвалідністю другої групи, звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати (судовий збір) за подання позовної заяви повинні бути компенсовані за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості на рік, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено та триває на даний час.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, переніс повторно ішемічний інсульт, має встановлений діагноз: астено-невротичний розлад, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №34005 від 25.09.2024 року.

Таким чином, враховуючи положення процесуального законодавства, визнання відповідачем суми заборгованості, матеріальне становище відповідача, суд прийшов до висновку про те, що відповідачеві ОСОБА_1 необхідно розстрочити виконання цього рішення строком на дванадцять місяців щомісячними платежами у розмірі 1978,75 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №761048 від 26.11.2021 року в розмірі 23744 (двадцять три тисячі сімсот сорок чотири) гривні 99 копійок.

В порядку ч. 1 ст. 267 ЦПК України розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення в частині стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №761048 від 26.11.2021 року строком на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 1978 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 75 копійок не пізніше 30 числа кожного місяця на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн компенсувати за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ел.пошта: info@dgfinance.com.ua, представник позивача Романенко Михайло Едуардович, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

Повний текст рішення складено 06.01.2025 року.

Суддя Г.В.Дорошенко