Ухвала суду № 124225722, 30.12.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4551/24

Провадження № 2-др/202/72/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

представника позивача - Антонова Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро заяву адвоката Антонова Євгена Малековича в інтересах ОСОБА_1 про ухваленнядодаткового рішенняпоцивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, судовий збір віднесено за рахунок держави.

11.12.2024 року адвокатом Антоновим Є.М. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додатковогорішення поцивільній справі, яка протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2024 року передана судді Слюсар Л.П.

В заяві позивач просить суд стягнути із відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 101000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до заяви надано: Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 10.12.2024 року та рахунок від 10.12.2024 року до Договору про надання правничої допомоги.

23.12.2024 року від представника відповідача ГУНП в Дніпропетровській області, документ сформований в системі «Електронний суд», надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в якій вказали, що на підтвердження доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано: 1. Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 10.12.2024 року; 2. Рахунок від 10.12.2024 року до Договору про надання правничої допомоги; 3. Ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , на підставі ордеру № 1301402 від 11.07.20204, виданого на підставі договору про надання безплатної правової допомоги № 02-04/2024 від 22.04.2024 у судах по справі з єдиним унікальним номером справи № 202/4551/24

Просять суд врахувати те, що представником позивача не надано Договору про надання правничої допомоги, що унеможливлює принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Тобто, представником позивача стверджено про існування певної обставини (в даному випадку наявність договору) та подає відповідні докази, а відповідач (ГУНП) може спростувати цю обставину (в даному випадку унеможливлений), подавши власні докази та їх обґрунтування. Крім того, звернули увагу суду на те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи. В іншому випадку усі послуги, які були надані, але не зазначені в договорі, відшкодуванню не підлягатимуть.

Також звернули увагу на те, що представником позивача не надано до суду та іншим учасникам справи докази, які б підтверджували фактичне перерахування (сплата) коштів ОСОБА_1 , тобто не надано платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про їх оплату.

Вказали, що ГУНП вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у розмірі 101 000 грн. є завищеною, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені скаржником як витрати на правову допомогу, а витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності щодо предмета оскарження. Так, серед включених до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 10.12.2024, включено аналіз та розробка правової позиції клієнта (5 годин), складання позовної заяви до суду (5 годин), складання відповіді на відзив (5 годин), участь у судових засіданнях (22.05.2024 (2 години), 27.06.2024 (2 години), 15.07.2024 (2 години), 23.09.2024 (2 години), 04.11.2024 (2 години), 10.12.2024 (2 години)). Загальний витрачений адвокатом час вирахуваний у 27 годин. ГУНП зазначає, що вищевказаний час, який нібито було витрачено для надання професійної правничої допомоги є завищеним, оскільки не можливо зрозуміти який порядок обчислення витрат було обрано (обумовлено) сторонами договору, що взагалі не узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Водночас, у тексті акту виконаних робіт (наданих послуг) від 10.12.2024 року зазначено, що вартість послуг з надання правової допомоги встановлюється відповідно до Додатку 1 до вищевказаного договору, однак представником позивача не надано суду та іншим учасникам справи зазначений додаток, тобто ГУНП унеможливлене встановити порядок та форми розрахунку адвокатського гонорару. Відтак, оскільки сторона позивача не надала належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, то ГУНП вважає, що подана заява про ухвалення додаткового рішення є такою, що не підлягає задоволенню.

24.12.2024 року від представника відповідача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, документ сформований в системі «Електронний суд», надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в якій вказали, що вважають вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Так, неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні заяви на професійну правничу допомогу.

Звернули увагу суду на відсутність Договору про надання правової допомоги. Зазнали, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правничої допомоги.

Просили суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити заяву.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Надали заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

На підставі викладеного, суд вважає можливим вирішити питання про ухвалення у цивільній справі додаткового рішення у відсутності представників відповідачів.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат .

Згідно зі ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: напрофесійну правничудопомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від10грудня 2024року уцивільній справіза позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування завданої шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди; судовий збір віднесено за рахунок держави.

11.12.2024 року адвокатом Антоновим Є.М. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додатковогорішення поцивільній справі в якій просив суд стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 101000,00 грн.

Відповідно до ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем в поданій позовній заяві не було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а договір про надання правничої допомоги №02-04/2024 року від 22 квітня 2024 року було долучено до справи лише 30.12.2024 року(документ долучено через систему «Електронний суд»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові (додаткова) Верховного Суду Постанова ВС від 21.08.2019 року у справі № 922/2821/18), зазначено, що неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні заяви товариства про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Згідно з Постановою Верховний Суд ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16), зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки позивачем в позовній заяві не було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, договір про правничу допомогу надано суду лише 30.12.2024 року, що позбавило відповідачів подати власні докази та їх обґрунтування про існування певної обставини (в даному випадку наявність договору), а тому суд не вбачає законних підстав для ухвалення додаткового рішення по справі та вимушений в задоволенні заяви відмовити.

Керуючись: ст.141, 246, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви адвоката Антонова Євгена Малековича в інтересах ОСОБА_1 про ухваленнядодаткового рішенняпоцивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 доГоловного управлінняДержавної казначейськоїслужби Україниу Дніпропетровськійобласті,Головного управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті,Дніпропетровської обласноїпрокуратури провідшкодування завданоїшкоди- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358ЦПК України.

Повний текст складено 06 січня 2025 року.

Суддя Л.П. Слюсар