Рішення № 124222916, 31.12.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/756/24

Провадження № 2-а/302/27/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.12.2024 с-ще Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ - 40108913, адреса місцезнаходження: м.Ужгород, вул.Ференца Ракоці, 13 Закарпатської області), поліцейського відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Дебель Василя Ілліча (с-ще Міжгір`я вул.Возз`єднання, 1 Хустського району Закарпатської області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

30.05.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Дебель Василя Ілліча, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 21 травня 2024 року поліцейським СРПП ВП № 2 ХРУП ГУНП в Закарпатській області Дебель В.І. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2201753 від 21.05.2024 року, якою на нього, ОСОБА_1 , було накладено адміністративне стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн.

В оскаржуваній постанові поліцейським зазначено те, що 21.05.2024 року біля 14-30 год. по вулиці Шевченка в селищі Міжгір`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом автомобілем "Мерседес-Бенц" д.н.з. НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. ПДР (порушення правил користування ременями безпеки).

Позивач ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаного правопорушення не визнає у повному обсязі і вважає вказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних обґрунтувань позову.

Позивач вказує, що 21.05.2024 біля 14 год. 30 хв. він рухався на власному автомобілі Мерседес-Бенц д.н.з. НОМЕР_2 по вул.Шевченка в смт.Міжгір?я у напрямку с.Сойми, Хустського району, Закарпатської області з дозволеною швидкістю. Жодних правил дорожнього руху не порушував, був пристебнутий ременем безпеки, не порушував вимоги дорожніх знаків та дорожньої розмітки, які б могли бути причиною його зупинки. Не доїжджаючи до адмінбудівлі податкової інспекції він побачив, що справа на краю дороги стоїть вантажний автомобіль, біля якого знаходяться працівники поліції. При цьому один поліцейський зупинив його автомобіль жезлом і він, ОСОБА_1 , зупинився. Поліцейський не представився та не ставив до нього ніяких претензій, з ним взагалі не спілкувався. Потім до нього підійшли інші два поліцейські, які в момент його зупинки розмовляли з водієм вантажівки, та які знаходились на відстані біля 5 метрів від його автомобілю, і один з них, який представився як Дебель В.І., сказав позивачу, що складе на нього постанову за те, що він був не пристебнутий ременем безпеки під час руху. Він, позивач ОСОБА_1 , почав заперечувати та казав, що не порушував вимог ПДР України та був пристебнутий під час руху, однак поліцейський настоював на тому, що він нібито вчинив дане правопорушення. Тоді він став просити показати йому докази інкримінованого правопорушення, однак поліцейський Дебель В.І. не надав жодного доказу, а просто склав постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року. Після складання постанови, позивач відмовився її підписати.

Також позивач зазначає, що поліцейський Дебель В.І. не міг звинувачувати позивача у вчиненні правопорушення, так як він взагалі не бачив його автомобіль в русі, оскільки в цей час розмовляв з водієм вантажівки і особисто не зупиняв позивача.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що поліцейським постанова складена на нього незаконно, та така підлягає скасуванню, так як він не вчиняв адміністративного правопорушення, яке йому ставиться у вину. Крім того дана постанова винесена поліцейським з грубим порушенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю доказів, які б доводили обставини, зазначені в оскаржуваній постанові.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. На його думку, оскаржувана постанова складена інспектором ВП № 2 Хустського РУП безпідставно, а тому вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року, винесену поліцейським ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дебель В.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу та просить провадження у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; 2) стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у виді судового збору у розмірі 605,60 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін. Витребувано від відповідачів матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за оскаржуваною постановою (а.с.10-11).

11.06.2024 року відповідачем ГУНП у Закарпатській області в особі представника Чубелка О.Ю. через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, та в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає у повному обсязі, вказуючи про те, що постановою серії ЕНА №2201753 від 21.05.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. При цьому, долучений до справи відеозапис фіксує вчинення позивачем правопорушення, а зміст вказаних файлів не викликає сумнівів у тому, що саме останніми зафіксовані події, які мали місце 21.05.2024 року за участі сторін у справі. У відзиві також зазначається, що відеодоказом з бодікамери поліцейського підтверджується те, що позивач вже після зупинки транспортного засобу та наближення до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , позивач пристебнув ремень безпеки.

Формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі.

Отже відповідач вважає, що інспектором ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Дебель В.І. було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП. Та оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.13-17).

21.06.2024 року на виконання ухвали суду від 21.05.2024 року, ВП №2 Хустського РУП направлено до суду носій інформації у виді DWD з відеозаписом щодо складання адміністративного матеріалу за оскаржуваною постановою серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року (а.с.22-23).

Повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи № 302/756/24, надані позивачем докази, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, а також докази, надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, та враховуючи всі обставини по даній справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступним підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до приписів ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2201753, складеної поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дебель В.І., вбачається, що 21.05.2024 біля 14 год. 31 хв. водій ОСОБА_1 по вул.Шевченка в смт.Міжгір?я, керуючи транспортним засобом "Мерседес-Бенц" держномер НОМЕР_2 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. та копія цієї постанови є в матеріалах справи (а.с.8).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.2.3 «в» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до приписів ч.5 ст.121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно дефініції, наведеної у статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.121 цього Кодексу розглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (абз.2 ч.1 ст.222 КУпАП).

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

Питання щодо використання нагрудних відеокамер прямо регулюється "Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них", затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 100 від 03.02.2016 року.

Так, відповідно до п.3.1 вказаної Інструкції, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції здійснюється на підставі статті 40 Закону України "Про Національну поліцію".

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції передбачено, що нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно - при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, - при перевірці документів, - при арешті або затриманні особи, - при поверхневому огляді, - при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, - при наданні допомоги особам, - у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Пунктом 3.5 Інструкції встановлено, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинне бути записане безперервно.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, вказані норми свідчать про те, що саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладається обов`язок доказування в адміністративних справах.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина особи повинна доводитись певними доказами.

Позивач ОСОБА_1 заперечує факт порушення ним вимог Правил дорожнього руху.

Однак, для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача ОСОБА_1 , відповідачами належних доказів суду не надано.

В ході розгляду справи судом переглянуті відеозаписи, які додані відповідачем по справі ГУНП в Закарпатській області та направлені за запитом суду з ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, як у форматі mp4, так і на цифровому носії інформації у виді DVD-R диску (а.с.24), зміст яких мають два файли відеозапису за тотожнім змістом. Та з переглянутих судом носіїв інформації вбачається, що поліцейський ВП №2 Хустського РУП підходить до транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вулиці Шевченка в селищі Міжгір`я, та поліцейським було перевірено документи водія на право керування транспортним засобом.

При цьому, в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 вбачається, що останній, перебуваючи в салоні вказаного транспортного засобу, був пристебнутим паском безпеки, спілкується з працівниками поліції, та на їх вимогу надає документи на право керування автомобілем.

Разом з тим, суд наголошує, що на вказаних відеозаписах не зафіксовано сам факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки.

Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису жодним чином не доводить факту порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п.2.3.в. Правил дорожнього руху та відповідно, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП України.

Інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, відповідач суду не надав.

Отже, на обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідачами не було надано належних, допустимих та достовірних доказів. Поданий відповідачем відзив на позов містить перелік нормативно-правових актів, які регламентують завдання, права та обов`язки працівників Національної поліції у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та які передбачають відповідальність за порушення ПДР України, зокрема п.2.3.в. ПДР порушення правил користування ременями безпеки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У відповідності до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За нормою ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року, у зв`язку з тим, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачами не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача ОСОБА_1 про те, що Правил дорожнього руху він не порушував, та доводили б факт вчинення позивачем вказаного у спірній постанові правопорушення.

Сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Оскільки належних та допустимих доказів правомірності дій суб`єктом владних повноважень не надано, суд дійшов до висновку щодо протиправності винесеної постанови.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, та є підставою скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2201753.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачамим не надано суду належних доказів на підтвердження вказаних у оскаржуваній постанові обставин, а тому постанова серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 510,00 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю складу вищевказаного правопорушення.

Разом з тим, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною постанови, винесеної поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дебель В.І., задоволенню не підлягає, оскільки згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії поліцейського щодо її складання.

Крім того, такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено в частині 3 статті 286 КАС України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні у справі докази, суд, враховуючи положення ст.286 КАС України, приходить до висновку, щопозовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та суд приходить до висновку про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року, винесеної поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дебель В.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень та закриттю провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області судовий збір в розмірі 605,60 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, що підтверджується квитанцією № 77 від 30.05.2024 року, оригінал якої є в матеріалах справи (а.с.1).

Керуючись ст.ст.2,5,9,77,139.241-246,286 КАС України, ст.ст.9, 121, 245, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2201753 від 21.05.2024 року, винесену поліцейським ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дебель В.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (юридична адреса: м.Ужгород, вул.Ференца Ракоці, 13, ЄДРПОУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Повний текст рішення складено - 06.01.2025 року.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО