Рішення № 124221385, 06.01.2025, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/3957/24 провадження № 2/632/60/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокум. Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Кочнєва О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін по справі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2024 року до даного складу суду на підставі ухвали судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.08.2024 року, яка набула чинності 16.09.2024 року (а.с.72), про зміну підсудності справи на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України надійшла вказана цивільна справа, відповідно до вимог якоїпозивач в особі свого представника за довіреністю, звернувшись до суду засобами Електронного суду, просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №220127-006 від 27.01.2022 року строком на 730 днів, укладеним між сторонами, у розмірі 102864,12 грн. за період з 27.01.2022 року до 02.02.2024 року , яка складається із 48800,00 грн. - заборгованості за основною сумою кредиту та 54064,12 грн. - заборгованості за процентами, а також судові витрати, з яких 2422,40 грн. - судового збору та 7000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позову було зазначено, що 27.01.2022 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір №220127-006 засобами електронного документообігу на підставі вимог Закону України «Про електронну комерцію» на умовах платності, зворотності та строковості. Відповідно до вказаного договору відповідачка отримала у позивача кредит у розмірі 48800,00 грн. строком погашення до 27.01.2024 року зі сплатою позивачеві 22% за перший день користування кредитом, що склало 8800,00 грн. та 198,29% річних за кожен рік користування кредитом. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме надав відповідачці кредитні кошти з можливість вільно ними розпоряджатися. Відповідачка в процесі користування кредитним рахунком не сплатила своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, чим порушила вимоги статей 1048-1050, 1054 ЦК України, тобто ухилилася від виконання взятих на себе зобов`язань, що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 14.10.2024 року справу було прийнято до свого провадження, визначено розглядати справу без повідомлення сторін, наданий сторонам час для подання усіх заяв по суті позову (а.с.76).

Позивач та його представник про вказану ухвалу були повідомлені належним чином засобами Електронного суду ч.5 ст.272 ЦПК України (а.с.78-79). Відповідачка про вказану ухвалу був повідомлений у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України (а.с.80). Відзив від відповідачки не надходив.

Під час розгляду справи судом у даному складі було встановлено, що відповідачка після укладання шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_1 11.01.2023 року на підставі відповідного актового запису про шлюб (а.с.81).

Інші заяви, клопотання у справі відсутні та інші процесуальні дії у справі не застосовувалися.

Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами у межах строків, визначених ст.275 та ч.2 ст.279 ЦПК України. Можливість ухвалення заочного рішення в такому випадку не передбачена.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

27.01.2022 року між сторонами було укладено кредитний договір №220127-006 засобами електронного документообігу на підставі вимог Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого відповідачка отримала у позивача кредит у розмірі 48800,00 грн. строком погашення до 27.01.2024 року зі сплатою позивачеві 22% за перший день користування кредитом, що склало 8800,00 грн. та 198,29% річних за кожен рік користування кредитом (а.с.18-21).

Грошові кошти відповідачка отримала, що підтверджується копією платіжної інструкції №3191 від 27.01.2022 року на суму 40000,00 грн. (а.с.35).

Позивач заявив до стягнення суму тіла кредиту та процентів, визначених сторонами при укладенні договору відповідно до графіку платежів за договором (а.с.20, зворотній бік - 21), з урахуванням сплати 22% від суми кредиту відразу відповідачкою на користь позивача та нарахування процентів саме на суму 48800,00 грн., тобто виключно в межах погоджених сторонами сум з урахуванням того, що відповідачка жодного платежу на користь позивача не здійснила, а сам договір між сторонами припинив дію 27.01.2024 року.

Відповідачці було направлено досудову вимогу з боку представника позивача 20.03.2024 року, однак відповідачка жодних дій на погашення боргу не здійснила (а.с.33).

Таким чином, підтверджується як факти укладання кредитного договору між сторонами і отримання коштів відповідачкою, так і наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Таким чином під час розгляду справи підтвердився борг за сумою тіла кредиту у визначеному позивачем розмірі у сумі 28994,00 грн. та несплаченими відповідачкою процентами за користування кредитом під час дії договору з 12.12.2021 року до 09.07.2022 року у розмірі 26100,00 грн. (8 платежів по 3262,50 грн.), а загалом у сумі 55094,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову із заявлених вимог, які становили 35887,50 грн. (90981,50-55094,00), слід відмовити.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі з відповідачки слід стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2422,40 грн. як сплачений з понижуючим коефіцієнтом.

В той же час суд не погоджується із заявленими вимогами щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає такі витрати не справедливими та не розумними.

25.01.2023 року укладено договір №25-01/2023 про надання правової допомоги між адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» та позивачем (далі - Договір про правову допомогу)(а.с.38-41).

Відповідно до п. 4.1 Договору про правову допомогу вартість послуг погоджена сторонами в даній справі у розмірі 7000,00 грн.

Згідно із актом приймання-передачі справ на надання правової допомоги від 01.12.2023 року справу відносно відповідачки було передано АО «Правовий діалог» (а.с.43).

Відповідно до акту №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором про правову допомогу від 04.01.2024 року вказана правова допомога в даній справі була надана (а.с.44).

05.01.2024 року позивач сплатив АО «Правовий діалог» погоджену сторонами суму за платіжною інструкцією №1567 (а.с.37).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс вказані витрати, що документально підтверджено. В той же час такі витрати в даній справі з точку зору стороннього спостерігача не можуть бути співмірним щодо проведеної роботи, оскільки для підготовки позову за наявності сталої та передбачуваної практики Верховного суду в даній справі слід було лише вірно розкласти відповідні документи, зазначити відповідача та долучити документи для підтвердження розрахунку заборгованості, тобто виконати роботу не професійного правника, а помічника адвоката або професійного клерка-діловода. До того ж через не розуміння структури місцевих загальних судів в Україні за наявності чіткої адреси відповідачки саме представники позивача направили справу до Лозівського міськрайонного суду Харківської області, що і призвело до необхідності зміни підсудності справи в подальшому.

Тому розумним і достатнім розміром витрат на правову допомогу в даній справі є 2000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих у справі адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» адвокатських послуг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12-14, 76-82, 137, 141, 259, 263-265, 272, 274, 351-352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 626, 628, 638, 1049, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» про стягнення заборгованостізадовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором №220127-006 від 27.01.2022 року, який 27.01.2024 року припинив дію, у розмірі 102864,12 грн. (сто дві тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 12 коп.), які складаються з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 48800,00 грн. та несплаченими відповідачкою процентами за користування кредитом у розмірі 54064,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судові витрати у справі у вигляді частини витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі грн. 00 коп.).

В іншій частині у стягненні судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 06 січня 2025 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТСЕРВІС», юридична адреса: 02094, м. Київ, а/с 57, пр. Леоніда Каденюка, 23, код ЄДРПОУ - 41125531, тел. 063-401-04-58, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , виданий 09.02.2023 року, орган видачі - 6348, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя - Олег КОЧНЄВ