Ухвала суду № 124214433, 03.01.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/41688/24

Провадження № 1-кс/947/199/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2025 року місто Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024162480001239 від 06.11.2024 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сміла, Черкаської області, громадянину України, який має вищу освіту, працює на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , неодруженому, без дітей, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

03 січня 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 426000 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024162480001239 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво у якому здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання та послалася на позитивні характеристики та нагороди. Просила застосувати домашній арешт або визначити заставу в межах, що встановлена КПК України з врахуванням незадовільного матеріального стану та хвороби матері.

2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

03.01.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.368 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що командир військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з червня місяця 2024 року по теперішній час, вимагає неправомірну вигоду зі своїх підлеглих, а саме грошові кошти з розрахунку 30% від отримання бойових виплат (яка становить 100000 гривень), нібито для забезпечення діяльності самої військової частини, про те підлеглі, які незгодні платити 30% власних грошових коштів, погрожує відправити у штурмові війська, що здійснюють безпосередні бойові задачі на фронті по відсічі російської агресії.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 за №85 від 26.03.2023 ОСОБА_4 , призначено на посаду командираІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 .

Обіймаючи посаду командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 є прямим начальником для всього особового складу вказаної військової частини.

Відповідно до функціональних обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 має наступні обов`язки:

-несе відповідальність за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу, підтримання внутрішнього порядку у взводі, організацію обліку та збереження і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів взводу, всебічне забезпечення взводу, дотримання принципів соціальної справедливості, організацію пожежної та екологічної безпеки;

-повинен знати, дотримуватися особисто та вимагати від підлеглого особового складу неухильного дотримання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно правових актів України та норм міжнародного гуманітарного права, а також положенням про військову частину НОМЕР_1 ;

-планувати та організовувати підготовку особового складу взводу до виконання завдань за призначенням;

-проводити бойове інформування особового складу та заходи щодо зміцнення військової дисципліни;

-знати ділові якості та морально-психологічний стан кожного підлеглого військовослужбовця, постійно вести індивідуальну виховну роботу;

-знати дійсний стан військової дисципліни у взводі, вживати заходів для запобігання злочинам та іншим правопорушенням, негайно доповідати начальнику центру про злочини, корупційні діяння та надзвичайні події і повідомляти про них військового прокурора, а також начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку;

-вживати заходів для створення атмосфери відвертості та взаємної довіри між військовослужбовцями взводу, нетерпимості до недоліків, байдужості та пасивності;

-організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження.

Командир військової частини має право:

- приймати рішення та віддавати накази підпорядкованому особовому складу в межах своєї компетенції;

- надавати пропозиції з питань організації підготовки взводу, протипідводно-диверсійного забезпечення, утримання, експлуатації озброєння та військової техніки, удосконалення організаційно-штатної структури;

- розподіляти функції та завдання, що покладені на взвод між відділеннями та визначати функціональні обов?язки підпорядкованому особовому складу; надавати пропозиції щодо кандидатів на комплектування вакантних посад;

- взводу та направлення особового складу на навчання.

Відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) зобов`язаний:

- негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

- особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 розділу II Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом МОУ №604 від 29.11.2018, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2018 за №1451/32903, у разі скоєння підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення командир (начальник) військової частини протягом робочого дня письмово повідомляє про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України), начальника органу управління Військової служби правопорядку .

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи командиром військової частини НОМЕР_1 , у розумінні примітки 1 статті 364 КК України, є службовою особою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №148 від 28.05.2024 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 займає посаду командира відділення технічних засобів розвідки військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_3 та приступив до виконання службових обов`язків.

З 28.05.2023 року ОСОБА_7 підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 .

У червні місяці 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, який мав за мету використовувати злочинну діяльність, як постійне основне джерело прибутку. Усвідомлюючи, що для досягнення злочинного результату поза можливістю бути викритим є необхідним залучення значних людських ресурсів, при цьому достеменно розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, володіючи якостями лідера, хорошими організаторськими здібностями, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, вирішив протиправно збагатитися шляхом вимагання від підлеглого складу неправомірної вигоди за нестворення штучних перешкод під час проходження військової служби.

ОСОБА_4 , як організатор протиправної схеми, діючи в особистих інтересах, володіючи відповідними особистісними характеристиками, навичками та умінням вести бесіду, справляти враження добросердечності та порядності розробив план злочинних дій, довівши його до відома особистому складу військової частини НОМЕР_1 , командиром якої він є, в завуальованій формі оголосив щомісячний збір грошових коштів, нібито, для забезпечення функціонування військової частини НОМЕР_1 , ремонтування техніки, тощо, чим організував щомісячний збір грошових коштів у сумі 30% від отримання додаткової грошової виплати за виконання бойових завдань, збір яких поклав на свого заступника ОСОБА_7 .

Таким чином ОСОБА_8 став координувати дії своїх підлеглих військовослужбовців, з метою досягнення злочинного результату, а також безпосередньо вчиняти дії, що становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення.

Особистісні якості ОСОБА_8 такі як вміння маніпулювати іншими і використовувати їх у своїх цілях, виконувати різні ролі, справляти враження добросердечності та порядності, при цьому переслідуючи свої інтереси та корисливу мету, його лідерські якості впливали на поведінку підлеглого особового складу, займаючи пріоритетне місця в ієрархії керівництва військової частини НОМЕР_1 , систематично погрожуючи відправленням до військових частин, які приймають безпосередню участь у бойових діях, незгодних здавати грошові кошти.

В кінці червня місяця 2024 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , виказав усну вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився, при цьому, не розуміючи протиправність дій ОСОБА_8 , оголосив збір грошових коштів у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем, грошові кошти військовослужбовці власноручно надсилали на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7

14.06.2024 о 16:34 годині ОСОБА_7 , перебуваючи у відділенні АТ КБ «Приватбанк» зняв готівкові кошти зі своєї картки №№ НОМЕР_4 у сумі 81120 (вісімдесят одна тисяча сто двадцять гривень) та передав готівкові кошти за червень місяць 2024 року особисто у руки ОСОБА_8 .

В кінці липня місяця 2024 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , виказав усну вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився, при цьому, не розуміючи протиправність дій ОСОБА_8 , оголосив збір грошових коштів у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем, грошові кошти військовослужбовці власноручно надсилали на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7

17.07.2024 о 14:51 годині ОСОБА_7 , перебуваючи у відділенні АТ КБ «Приватбанк» зняв готівкові кошти зі своєї картки № НОМЕР_4 у сумі 100000 (сто тисяч гривень) та передав готівкові кошти за липень місяць 2024 року особисто у руки ОСОБА_8 .

У серпні місяці 2024 року, точний час у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за межами України у зв`язку із навчанням на території Королівства Данії в період часу з 04.08.2024 по 22.11.2024, виказав вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився, при цьому, не розуміючи протиправність дій ОСОБА_8 , оголосив збір грошових коштів у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем, грошові кошти військовослужбовці власноручно надсилали на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7 .

В подальшому, ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_8 перевів грошові кошти у долари США та почав зберігати при собі.

4. У вересні місяці 2024 року, точний час у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за межами України у зв`язку із навчанням, виказав вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився, при цьому, не розуміючи протиправність дій ОСОБА_8 , оголосив збір грошових коштів у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем, грошові кошти військовослужбовці власноручно надсилали на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7 .

В подальшому ОСОБА_7 , на вимогу ОСОБА_8 , зі своєї банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 28.09.2024 о 16:11 годині перевів частину грошових коштів у сумі 25050 (двадцяти п`яти тисяч п`ятдесят) гривень та 10050 (десять тисяч п`ятдесят) гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_6 належну ОСОБА_8 .

У жовтні місяці 2024 року, точний час у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за межами України у зв`язку із навчанням, виказав вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився, при цьому, не розуміючи протиправність дій ОСОБА_8 , оголосив збір грошових коштів у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем, грошові кошти військовослужбовці власноручно надсилали на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» водія-моториста в/ч НОМЕР_2 -М ОСОБА_9 № НОМЕР_7

В подальшому ОСОБА_9 , на вимогу ОСОБА_8 , перевів 21.10.2024 о 18:55 годині частину грошових коштів у сумі 5025 (п`ять тисяч двадцять п`ять) гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_6 належну ОСОБА_8 .

На початку листопада місяця точний час у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за межами України у зв`язку із навчанням, виказав вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем, а також підготувати кошти у сумі 2000 доларів США за здійснений збір у серпні місяці 2024 року, оскільки в кінці місяця ОСОБА_4 повернеться до України.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився, при цьому, розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 , звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 .

В подальшому, 21.11.2024, приблизно о 17:15 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи біля будинку №10, по вул. Хіміков в м. Южне, Одеської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, зустрівся із підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_7 та на виконання раніше висловленої вимоги, одержав від громадянина ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 2200 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 21.11.2024 становило 90750 (дев`яносто тисяч сімсот п`ятдесят) гривень за не створення штучних перешкод під час проходження військової служби.

26.11.2024 року, о 16:00 годині, громадянин ОСОБА_7 , на вимогу свого командира ОСОБА_8 , перевів частину грошових коштів за листопад місяць 2024 року у сумі 25050 (двадцяти п`яти тисяч п`ятдесяти) гривень та 14050 (чотирнадцяти тисяч п`ятдесяти) гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_6 належну ОСОБА_8

22.12.2024 військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 надійшли частково грошові виплати, а саме додаткова грошова винагорода за виконання бойового розпорядження, у зв`язку із чим ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, виказав вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем за не створення штучних перешкод під час проходження військової служби.

22.12.2024 року, о 21:01 годині, громадянин ОСОБА_7 , на вимогу свого командира ОСОБА_8 , перевів частину грошових коштів за грудень місяць 2024 року у сумі 26550 (двадцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень на банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_6 належну ОСОБА_8 .

В подальшому, 26.12.2024 року військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 надійшли частково грошові виплати, а саме додаткова грошова винагорода за виконання бойового розпорядження у зв`язку із чим ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, виказав вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_2 -М грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем за не створення штучних перешкод під час проходження військової служби.

Такі ж дії відбулися й 27.12.2024 року військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 надійшли частково грошові виплати, а саме додаткова грошова винагорода за виконання бойового розпорядження у зв`язку із чим ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, виказав вимогу підлеглому військовослужбовцю ОСОБА_7 зібрати з підлеглого особового складу в/ч НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30% від отримання додаткової грошової винагороди за виконання бойового розпорядження кожним військовослужбовцем за не створення штучних перешкод під час проходження військової служби.

Таким чином, військовослужбовці отримали додаткову грошову винагороду за виконання бойового розпорядження у повному обсязі та в подальшому відправили 30% від отриманих виплат на банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 власником якої є ОСОБА_7 , оскільки виконували пряму вказівку командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 .

В подальшому, 27.12.2024 перебуваючи у відділенні АТ КБ «Приватбанк» зняв готівкові кошти зі своєї картки № НОМЕР_4 у сумі 41000 (сорок одну тисячу) гривень.

Надалі 02.01.2025 близько о 13:30, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська 1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжуючи реалізацію єдиного корисливого умислу, спрямованого на особисте протиправне збагачення, зустрівся із підлеглим військовослужбовцем ОСОБА_7 та на виконання раніше висловленої вимоги, одержав від громадянина ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у розмірі 41000 (сорок одну тисячу) гривень за нестворення штучних перешкод під час проходження військової служби.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:

протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.11.2024 року, який повідомив, що у червні місяці 2024 року командир ОСОБА_4 , завуальовано поклав на нього обов`язки збирати 30% грошових коштів, а саме бойових виплат з особового складу, нібито, на забезпечення потреб військової частини, про те незгодні відправляться у штурмові підрозділи, оскільки саме командир в/ч подає план на переміщення особового складу, через що свідок почав кожного місяця збирати грошові кошти з військовослужбовців та передавати ОСОБА_4 у готівкових коштах або через переводи на банківську картку останнього. На час допиту, свідок вже передав ОСОБА_4 грошові кошти за червень 2024 рік у сумі 100000 гривень, за липень 2024 рік у сумі 81120 гривень, у серпні 2024 року ОСОБА_7 конвертував гроші у долари США у сумі 2000, у вересні 2024 року відправив на банківську картку ОСОБА_4 № НОМЕР_6 грошові кошти у сумі 25050 гривень та 10050 гривень. Свідок долучив до протоколу допиту скриншоти банківських транзакцій та переписок із ОСОБА_4

-протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 06.12.2024 року, який пояснив що 21.11.2024 року, він зустрівся із ОСОБА_4 , оскільки останній приїхав додому, після чого у автомобільному засобі ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2000 доларів США (вказана сума є 30% за серпень 2024 рік з бойових виплат військовослужбовців), свідком цих подій є водій ОСОБА_10 , оскільки він перерахував грошові кошти. Після передачі грошових коштів ОСОБА_4 купив собі автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2012 року випуску державний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузову: НОМЕР_9 . Вказана передача грошових коштів відбулася під контролем правоохоронних органів.

-Протоколом огляду предмета від 06.12.2024 за участі свідка ОСОБА_7 , в ході чого проведено огляд переписки ОСОБА_7 із командиром ОСОБА_4 , в ході чого встановлено як ОСОБА_7 повідомляє про те, що грошові кошти він зібрав, а ОСОБА_4 приїздить за коштами; як ОСОБА_4 дає вказівку переводити гривню у долари, а також не тримати кошти на банківській картці; як ОСОБА_4 надає вказівку ОСОБА_7 оплатити його квартиру; цитата «коли буде повна цифра, скажеш, я скажу скільки на ремонт скільки тобі і скільки на $махнути» (тобто розподіляє кошти); цитата ОСОБА_4 «береш ті собі, +5к, мені візьми 2к$ все інше на ремонт»; цитата ОСОБА_4 «так 30 і вийде, там 118 ти сказав, 2к$ (82+/-) +30 на катер, все інше + Макс твої»; цитата ОСОБА_4 «та кроля ми сюди взагалі не рахуємо, мені бойові тобі його гз»; ОСОБА_4 надсилає свою банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 та просить надіслати на картку кошти»; ОСОБА_7 надсилає списки військових які надали грошові кошти із зазначенням прізвищ та сум; ОСОБА_4 надсилає фотокартку автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT НОМЕР_8 ; при надсиланні грошових коштів на банківську картку, ОСОБА_4 просить ОСОБА_7 вказувати в призначені платежу «повернення боргу»; ОСОБА_7 надсилає квитанції про транзакції;

-Відомості з бази МВС про автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2012 року випуску державний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузову: НОМЕР_9 власником якого є ОСОБА_4 від 22.11.2024 року;

-протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 26.12.2024 року, який пояснив що 22.12.2024 року надійшли частково бойові виплати у співвідношенні 1/3, після чого ОСОБА_4 почав вимагати організувати швидкий збір грошових коштів з підлеглих із подальшим пересиланням на картку ОСОБА_4 , що відповідно й було зроблено, а саме 22.12.2024 о 21:01 годині ОСОБА_7 зі своєї картки надіслав на картку ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 26550 гривень. Також до протоколу допиту свідка ОСОБА_7 надав виписку по своєму банківському рахунку відкритому в АТ КБ «Приватбанк» де вказані всі транзакції від військовослужбовців та перекид грошових коштів на ОСОБА_4 ;

-протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 02.01.2024 року, який пояснив що 2/3 від бойових виплат військовослужбовців за грудень 2024 року у сумі 41000 гривень (купюри номіналом по 500 гривень) він особисто передав 02.01.2024 року ОСОБА_4 . Передача коштів відбувалася під контролем правоохоронних органів.

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який є підлеглим ОСОБА_4 , останній пояснив, що перебуває на посаді водія у в/ч НОМЕР_1 , а також повідомив, що дійсно ОСОБА_4 на початку червня 2024 року збирав особовий склад та повідомляв за збір 30% від бойових виплат кожного місяця, при цьому казав дуже обережно та завуальовано, для потреб військової частини, ремонту, тощо, а також зазначав, що кожного місяця він подає списки на фронтові підрозділи, для того щоб не було суперечок та невдоволень. ОСОБА_9 пояснив, що сваритися із командиром ОСОБА_4 він не хотів, тому грошові кошти він здавав, бо тих хто гроші не здавав, відправляли до морської піхоти, один з таких це ОСОБА_11 . Хронологія збору була в тому, що заступник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 збирав кошти та в подальшому передавав їх командиру. Про те, коли жовтні 2024 року зламався човен, командир ОСОБА_4 гроші не виділив (хоча їх отримував), а ремонт робили військові за власний рахунок. За жовтень місяць 2024 року, грошові кошти у сумі 30% надіслали на картку ОСОБА_9 , той в свою чергу скерував кошти військовому ОСОБА_12 (оскільки саме він за власні кошти ремонтував човен), а частину коштів у сумі 5025 гривень відправив ОСОБА_4 на його банківську картку (для підтвердження надав скриншот транзакції) Також ОСОБА_9 став свідком передачі грошових коштів ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , після передачі коштів свідок відвіз ОСОБА_4 до продавця автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT вартістю 9000 доларів США.

-протоколом обшуку від 02.01.2025 року, в ході якого ОСОБА_4 добровільно видав грошові кошти у сумі 41000 гривень (номіналом 500 гривень), а також видав свої два мобільні телефони, дві банківські картки, одна з яких № НОМЕР_6 тобто на яку надходили грошові кошти військовослужбовців;

-протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 02.01.2025 року, оскільки після отримання неправомірної вигоди гр. ОСОБА_4 був затриманий правоохоронними органами;

-протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_13 , який 02.01.2025 був понятим під час проведення обшуку автомобіля ОСОБА_4 , останнім зафіксовано факт вилучення грошових коштів у сумі 41000 гривень;

-протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_14 який 02.01.2025 був понятим під час проведення обшуку автомобіля ОСОБА_4 , останнім зафіксовано факт вилучення грошових коштів у сумі 41000 гривень;

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч.3 ст.368 КК України. У разі визнання винним до нього неможливе застосування ст.ст.69, 75 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Зазначений ризик є високим через те, що основні свідки перебувають у підпорядкування підозрюваного та є залежними від нього. Наразі підозрюваний не є відстороненим від посади.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.

3.7. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

ОСОБА_4 перебуває на посаді командира військової частини, має доступ до усіх документів, техніки, засобів, в/ч, які на вказаний час не дослідженні органом досудового розслідування через не можливість проводити досудове розслідування у повному об`ємі, через посаду підозрюваного;

3.8. перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Цей ризик не встановлено.

3.9. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваної, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні детектива, а застосування підозрюваній іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.10. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи наведені відомості про майновий стан підозрюваного, а також розмір предмету корупційного кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, високий ступінь встановлених ризиків, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_4 та не є непомірним для нього. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків.

3.11. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: не відлучатися з м. Одеси, в якому він зареєстрований/проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого із встановленою періодичністю - кожної п`ятниці о 10:00 годині; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчиненого нею кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України;

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з начальником Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024162480001239 від 06.11.2024 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 лютого 2025 року включно.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в сумі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 363 360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваному ОСОБА_4 обов`язки строком до 27 лютого 2025 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися з м. Одеси, в якому він зареєстрований/проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого із встановленою періодичністю - кожної п`ятниці о 10:00 годині; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчиненого нею кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1