Рішення № 124209525, 03.01.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1507/24

Провадження № 2-а/375/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Банах-Кокус О.В.

за участю секретаря судового засідання: Киричок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2024 року позивач через свого представника адвоката Зінченка П.Л. звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3003674 від 08.09.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та просить провадження у справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що постановою ЕНА № 3003674 від 08.09.2024, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч.1 ст. 126 КУпАП за те, що 08.09.2024 о 02:01 у с. Житні Гори вулиця Центральна, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz ML 270, номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред`явив на вимогу працівниками поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а, п. 2.4.а ПДР України (далі - ПДР). Зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності складу інкримінованого позивачу правопорушення, вказав що 8 вересня 2024 року позивач не вчинив жодних порушень ПДР, у тому числі не порушував п.2.1.а, п. 2.4.а ПДР. У графі номер 7 «До постанови додається: відео з Б/К Моторола №476288 та №476435» проте на відео з Б/К відсутні докази керуванняя зивачем будь-яким ТЗ, іншмх доказів поліцейськими не надано.

Також 08.09.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення: серії ЕПР1 №125163, за порушення п. 2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП та серії ВАБ №986447, за яким позивач чинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, за що відповідальність передбачена ст. 185 КУпАП.

Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленнням (викликом) сторін. Запропоновано Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надати належним чином завірену копію постанови серії ЕНА № 3003674 від 08.09.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та матеріали адміністративної справи на підставі яких винесено оскаржувану постанову.

24 вересня 2024 року від представника відповідача, Коляди В.Г., через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник вказує на те, що в графі номер 7 Постанови «До постанови додається» поліцейським було вказано відео з боді камери Motorola VB 400 476288, 476435, яка використовувалась поліцейським відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки».

Досліджуючи матеріали відео фіксації можливо встановити наступні обставини події: 8 вересня 2024 року у с. Житні Гори по вул. Центральній 46 згідно із ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб «Mersedes Benz», якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення адміністративного правопорушення, під керуванням ОСОБА_1 , що рухався на вищевказаному транспортному засобі під час комендантської години. О 02 год 00 хв під час спілкування з водієм, поліцейський представився та назвав законну причину зупинки, а саме рух під час комендантської години, та попросив згідно п 2.4.а ПДР України пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1., а саме посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом. Позивач нічого не відповів та почав тікати від поліцейських, не реагувати на законі вимоги «зупинитись», після чого був затриманий. О 02год 01 хв поліцейський зачитав права позивачу передбачені статтями 268 КУпАП та статтею 63, 55 Конституції України, та запитує чи бажає позивач скористатись якимось із них, на що позивач побажав скористатися правничою допомогою після чого поліцейський надав таку можливість, а саме запропонував спеціаліста з безоплатної вторинної правової допомоги, надав контактний номер телефону та поліцейський подзвонив представнику в галузі права для захисту прав та інтересів позивача. О 02 год 25 хв позивача було доставлено до Рокитнянського РВ ГУМВС, міста Рокитне, для подальшого розгляду справи та складання матеріалів. О 02 год. 51 хв. хвилині було оголошено про початок розгляду справи який в подальшому проведений без порушень, а згідно чинного законодавства, зачитує права позивачу передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та запитує чи бажає позивач заявити клопотання чи заяви, у відповідь на що позивач повідомив о 02 год 53 хв що він «підвозив знайомого додому», ці пояснення надав з метою уникнення адміністративної відповідальності. Потім він сказав, що не так пояснив, а саме «його знайомий підвозив додому». З огляду на вищевикладене, поліцейський не обмежував право позивача на юридичну допомогу. Таким чином, позивач посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом, вводить суд в оману з метою уникнення відповідальності за адміністративне правопорушення. Також звертає увагу суду, що позивач при наданні своїх пояснень по суті справи не повідомив дані хто саме був за кермом.

30 вересня 2024 року від представника відповідача, Сороки К.В., через систему "Електронний суд" на виконання ухвали суду від 20 вересня 2024 року надійшло клопотання про долучення доказів.

11 грудня 2024 року від представника відповідача, Коляди В.Г., через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, де зазначено, що позивач не довів своєї правової позиції з приводу невинуватості, тобто, не довів позиції, що він не керував транспортним засобом 08.09.2024 під час комендантської години. Додатково просить суд врахувати стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Представник позивача, адвокат Зінченко П.Л. в судове засідання не зявився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача, Департаменту патрульної поліції, в судове засідання не зявився, 11 грудня 2024 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій, а тому судом прийнято рішення про розгляд справи без участі позивача та представника відповідача.

Згідно із ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону ППП в м.Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Кацалапом В.В. винесено постанову серія ЕНА № 3003674 від 08.09.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З вказаної постанови вбачається, що 08.09.2024 о 02:01 у с. Житні Гори на вулиця Центральна, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz ML 270, державний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред`явив на вимогу працівниками поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а та п. 2.4.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Відповідно до п.2 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Також, ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правилами Дорожнього Руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.4.а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаною нормою передбачена відповідальність, в тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: частини перша, друга і четверта статті 126.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви представник позивача вказує, що 8 вересня 2024 року позивач не чинив жодних порушень ПДР, у тому числі не порушував п. 2.1.а, 2.4.а ПДР України.

Суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на даний час.

У відповідності до п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Визначення терміну комендантська година міститься у п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Порядок введення комендантської години встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану».

Пунктами 5, 8 вказаної постанови передбачено, що комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення), який доводиться до відома військових адміністрацій (у разі їх утворення) або ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МОЗ, МЗС, АТ «Українська залізниця», відповідних органів Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, військових командувань, з`єднань, військових частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Київської обласної державної адміністрації розпорядженням № 201 від 23.03.2023 комендантська година на території Київської області діє з 00:00 до 05:00, що у відповідності до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» є рішення уповноваженого органу державної влади про обмеження руху у ці години. Перебувати на вулицях під час комендантської години мають право військові, поліцейські та громадяни, які мають спеціальну для цього перепустку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача зупинено о 02 год 01 хв, тобто під час дії комендантської години.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух позивача на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв`язку із чим його зупинка працівниками поліції та перевірка документів є правомірними.

Оскільки зупинка транспортного засобу позивача є законною, а тому останній відповідно до вимог ПДР, був зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування.

Натомість, із наявного в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні відеозапису з боді-камери вбачається, що 8 вересня 2024 року патрульні поліції на службовому автомобілі здійснювали патрулювання під час комендантської години. Під час якого було виявлено автомобіль «Mercedes-Benz» ML 270, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався під час комендантської години, після виявлення зазначеного автомобіля працівники патрульної поліції здійснили рух за вказаним автомобілем та увімкнули проблискові маячки синього та червоного кольору, автомобіль «Mercedes-Benz» здійснив зупинку. Із зазначеного автомобіля вийшов ОСОБА_1 , який сам підійшов до працівників патрульної поліції не дочекавшись поки вони вийдуть із службового автомобіля. Під час розмови з патрульними поліції ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія та документи на транспортний засіб не реагував та самостійно запропонував поліцейським одягнути кайданки та поїхати до райвідділу. У подальшому ОСОБА_1 здійснив спробу втечі з місця події та був затриманий працівниками патрульної поліції.

З подальшого перегляду відеозапису судом встановлено, що о 02 год 51 хв ОСОБА_1 було оголошено про початок розгляду справи який в подальшому проведений без порушень, а згідно чинного законодавства, поліцейський зачитав права позивачу передбачені ст. 268 КУпАП та запитує чи бажає позивач заявити клопотання чи заяви, у відповідь на що позивач о 02 год 53 хв повідомив, що він «підвозив знайомого додому».

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши відповідність дій працівника поліції, вимогам закону, а також законність та обгрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд переконаний в тому, що дії працівників поліції у даній справі спрямовані на захист суспільних інтересів держави та громадян України в умовах війни, а тому не можуть бути визнані протиправними.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають дійсності, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п. 1 ч.3 ст. 286 КАС України).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 9, 72, 77, 139, 242, 244, 246, 268, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 126 КУпАП, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Зінченко Павло Леонідович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльнічтю № 4726/10 від 22.12.2011, адреса: 09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 194, оф. 701.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, місто Київ.

Суддя Олена БАНАХ-КОКУС