Ухвала суду № 124201687, 02.01.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

02 січня 2025 р. справа № 520/35837/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі за матеріалами позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про 1) визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії № 092250006039 від 16.04.2024 року, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 11.07.1995 по 30.09.1997 та з 12.09.1998 по 30.09.1999 роки або прийняти нове рішення,

встановив:

Згідно з викладеними у позові і власно визнаними у порядку ч.1 ст.78 КАС України обставинами про існування рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 092250006039 від 16.04.2024 року заявник довідався - 26.04.2024р.

Вчинене 16.04.2024р. управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу відмови у призначенні пенсії було оскаржено заявником у межах справи №520/12860/24, де рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024р. у справі №520/12860/24 позов було залишено не лише у зв"язку із юридичною дією рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 092250006039 від 16.04.2024 року, а й через відсутність доказів на підтвердження правомірності збільшення тривалості страхового стажу заявника на період виконання функцій найманого працівника у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем (за правилами підтвердження провадження підприємницької діяльності у якості фізичної особи - підприємця).

Отже, про існування оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень заявнику було достеменно відомо ще 26.04.2024р., а з 15.10.2024р. заявнику не могло бути додатково невідомо про існування оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень, позаяк це рішення було прямо згадано у тексті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024р. у справі №520/12860/24.

До суду у межах справи №520/35837/24 заявник звернувся лише - 30.12.2024р.

Відтак, у спірних правовідносинах наявні ознаки звернення до суду із пропущенням 6-місячного строку.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №092250006039 від 16.04.2024 року та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 11.07.1995 по 30.09.1997 та з 12.09.1998 по 30.09.1999 роки.

В матеріалах справи наявне оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №092250006039 від 16.04.2024 року, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, у той час як до суду позов було подано - 30.12.2024р., тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

До позову заявником додано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи яку зазначено, що у травні 2024 року заявник звернувся до суду із позовною заявою про визнання дій (відмови) ПФУ протиправною (справа № 520/12860/24). Судом у задоволені позову відмовлено та зазначено, про необхідність оскарження саме рішення Пенсійного фонду України, а не відмови від призначення пенсії в цілому. Крім того рішення про відмову у призначенні пенсії не було предметом розгляду справи, йому не надавалася правова оцінка. Попередній спосіб захисту прав обраний на підставі аналізу судової практики, зокрема, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року у справі №520/15340/23. Враховуючи позицію суду та відкритої довгий час судової справи, просить суд поновити строк на оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 092250006039 від 16.04.2024 року.

Розглядаючи подану заяву суд зазначає, що згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов`язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов`язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, у постанові Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, у постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, у постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.

Зокрема, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та обєктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).

Суд вважає, що докази існування поважних причин пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані особою до суду разом (одночасно) із позовом, оскільки на етапі вирішення питання стосовно відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази, але існує обовязок визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Саме такі за змістом правові позиції сформульовані у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24, постанові Верховного суду від 22.05.2024р. у справі №520/8606/22

Так, у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та у постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20 прямо та однозначно указано, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.

Окрім того, за правовою позицією постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться Позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.

У силу правового висновку п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24 суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.

У силу правового висновку п.52 постанови Верховного суду від 22.05.2024р. у справі №520/8606/22 для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України за загальним правилом суддя після одержання позовної заяви з`ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обовязків.

Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, п.5 ч.1 ст.171, ч.2 ст.171 КАС України.

Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням того права, на захист якого було подано позов та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказанність задекларованого позивачем твердження, але не має обов`язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.

З наведеного слідує, що саме позивач обтяжений процесуальним обовязком довести перед судом існування поважних причин пропуску строку на звернення до суду.

Невиконання позивачем цього обовязку має наслідком повернення позову.

При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23: «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.».

Як встановлено судом з матеріалів справи, заявник звертався до суду 13.05.2024р. у межах справи №520/12560/24 з вимогами визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 11.07.1995 по 30.09.1997 та з 12.09.1998 по 30.09.1999 роки та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 з 11.07.1995 по 30.09.1997 та з 12.09.1998 по 30.09.1999 роки.

До матеріалів позову було долучено оскаржуване у межах даної справи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 092250006039 від 16.04.2024 року.

Отже, щонайменше з 13.05.2024р. заявник був обізнаний із наявністю управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень про відмову у призначенні пенсії, проте звернувся до суду у межах даної справи із пропуском строку звернення до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024р. у справі №520/12860/24 позов заявника було залишено без задоволення.

Станом на 15.10.2024р. визначений ч.1 ст.122 КАС України шестимісячний строк оскарження до суду рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 092250006039 від 16.04.2024 року (з урахуванням визнаної заявником обставини отримання цього рішення - 26.10.2024р.) не сплинув.

Однак, від календарної дати винесення указаного судового акту заявник не забезпечив невідкладного (негайного) або хоча б прийнятого без невиправданого зволікання звернення до суду із позовом про скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 092250006039 від 16.04.2024 року.

Жодних факторів непереборної та нездоланної сили, котрі б фізично об"єктивно призводили до фізичної нездатності подачі протягом 15.10.2024р.-30.12.2024р. раніше вже складеного позову із новою вимогою про скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 092250006039 від 16.04.2024 року заявник суду у межах справи №520/35837/24 не навів.

Доказів використання у справі №520/35837/24 нових підстав та доказів, котрі б раніше не були використані у межах справи №520/35837/24 та яким би не була надана юридична оцінка у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024р. у справі №520/12860/24 - заявник не навів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на правові висновки постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22, п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24, п.52 постанови Верховного Суду від 22.05.2024р. у справі №520/8606/22 суд доходить до висновку про те, що матеріали позову не містять об"єктивних даних для формування у суду переконання тому, що несвоєчасне звернення позивача до суду відбулось унаслідок поважних причин.

Обрання позивачем невірного способу захисту у межах справи №520/12560/24 не може бути визнана судом поважною причиною пропуску строку звернення до суду для оскарження рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 092250006039 від 16.04.2024 року.

Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 257, 262, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

1.Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

2.Позов - залишити без руху.

3. Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.

4.Встановити способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.

5.Роз`яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.

6.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко