Рішення № 124196212, 23.12.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/875/24 2/610/647/2024 23 грудня 2024 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

позивача: представника за довіреністю - Шулякової Т.І.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

секретаря: Виноградської О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач просить:

відібрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав;

стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1598 грн щомісячно до досягнення ним повноліття, на рахунок, який буде відкрито на ім`я дитини у Державному ощадному банку України.

В обґрунтування позову вказує, що відповідач ухиляється від належного виконання батьківських обов`язків, належних умов для проживання, виховання, навчання та розвиткумалолітнього сина не створює. Станом на 25.03.2024 умови проживання дитини становили загрозу для її життя та здоров`я, тому ОСОБА_2 було негайно відібрано у батька ОСОБА_1 та з метою соціального захисту малолітньої дитини було подано вказаний позов.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 31.10.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с. 49).

В судовому засіданні представник позивача даний позов підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що від ліцею, де навчається малолітній син відповідача, надійшло повідомлення, що дитина пропускає навчання, поводить себе неналежно, тому було оглянуто місце проживання відповідача, який пообіцяв виправитися, привести приміщення в належний санітарно-побутовий стан. 25.03.2024 від ліцею знову надійшло повідомлення, в якому вони скаржились на дитину відповідача. Комісія знову здійснила вихід за місцем проживання відповідача, де виявила, що він перебував у дуже сильному алкогольному сп`янінні, спав поруч з відром рвоти, були наявні пляшки з-під та з алкоголем, вдома був безлад, брудно та т.п., тобто повна антисанітарія, не було місця та умов для навчання дитини. Тому дитину було негайно відібрано та доставлено в лікарню. Після чого повідомили службу у справах дітей Донецької селищної ради за місцем проживання матері дитини. З лікарні дитину передали матері. На засідання комісії відповідач не з`явився, потім телефонував і запитував про засідання, на що йому пояснили, що справа знаходиться на розгляді в суді, який прийме рішення з цього питання. Зазначила, що лише сьогодні дізналася, що наразі дитина проживає з батьком, ніхто їм про це не повідомив. Тобто фактичного відібрання дитини немає.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що тоді в нього вдома дійсно «був срач», бо він зірвався, оскільки лікував матір, через це напозичався грошей, а потім матір померла. До нього приїздили хлопці-військові, вони вживали спиртні напої, а потім до нього додому прийшла комісія органу опіки та піклування. Дитини не було 4 дні, але з того часу проживає з ним. Вказав, що він працює водієм, їздить у відрядження, були у м. Кривий Ріг, дитина була з ним. Стверджував, що син не хоче жити з матір`ю, він після їхнього розлучення у 2017 році, проживав з ним, матір спроб забрати дитину до себе не робила, сином не цікавиться, лише по телефону спілкується.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Згідно до ч.1 ст.170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Такими випадками є, якщо мати, батько:

oухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

oжорстоко поводяться з дитиною;

oє хронічними алкоголіками або наркоманами;

oвдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою для відібрання дитини від батька, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідач ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його матір`ю є ОСОБА_3 (а.с. 8).

З акту відвідування житлових умов учня 4-Б класу Балаклійського ліцею № 1 ім. О.А. Тризни ОСОБА_2 вбачається, що комісія ліцею відвідала помешкання учня і встановили, що він проживає з батьком, бабуся, яка також проживала з онуком та піклувалась про нього, померла наприкінці лютого 2024 року, завітати до приміщення не вдалося через присутність у квартирі великої собаки, батько для спілкування не вийшов, бо, зі слів дитини, він спав у нетверезому стані, який продовжується вже кілька тижнів. Через відчинені двері було видно, що квартира знаходиться у брудному стані та відчувався неприємний запах, хлопчик не зміг відповісти, чим він харчується, жалівся на розлад шлунку. Також зазначено, що поведінка дитини стала неадекватною та агресивною, в розмові вживає нецензурну лексику, не з`являється на більшість уроків, не виконує домашні завдання. Матір з дитиною не проживає, на пропозицію приїхати та забрати сина відмовилась. Вважали, що дитина знаходиться в небезпеці і потребує втручання уповноважених органів (а.с. 26).

За актом обстеження умов проживання від 11.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання відповідача та його малолітнього сина ОСОБА_2 , встановлено, що у квартирі є електропостачання, водовідведення, індивідуальне опалення, стіни оздоблені шпалерами, металопластикові вікна, є холодильник, мікрохвильова піч, пилосос, пральна машинка, плазмовий телевізор, комп`ютер, у наявності приготована їжа та запас продуктів харчування, а також побутова хімія. У приміщенні брудно, підлога липка, на поверхнях пил, на люстрах висить павутиння, у кімнатах стоять пакети зі сміттям, купами лежать скрізь речі, у кухні на підвіконні, столі та під столом наставлені різноманітний посуд, порожні банки, порожні пластикові пляшки, багато брудного посуду. У квартирі дуже різкий запах випорожнень кота. Не дивлячись на достатню кількість спальних місць дитина спить з батьком на одному ліжку. На момент відвідування постільна білизна на ліжку відсутня, зі слів батька, він не встиг її заправити. Дитина має стіл для навчання, але він завалений різноманітними речами. Для навчання має ноутбук, шкільне приладдя, у наявності дитячий одяг та взуття, засоби гігієни. Дитячі речі у шафі лежать купою. Посеред вітальні стоїть велосипед. Дитина комунікабельна. Зі слів батька він працює неофіційно на АСТ «Логістик», має дохід у розмірі 20000 грн.

З батьком було проведено профілактично-роз`яснювальну бесіду щодо ведення здорового способу життя, рекомендовано протягом 2-х днів привести приміщення у належний санітарно-побутовий стан, облаштувати для сина місце для відпочинку та навчання. ОСОБА_1 попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Комісією вирішено здійснити повторне обстеження умов проживання сім`ї 14.03.2024 (а.с. 10).

Вказане також підтверджується наданими фотоматеріалами санітарного стану приміщення ОСОБА_1 станом на 11.03.2024 (а.с. 12-16).

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 11.03.2024 вбачається, що він зобов`язався протягом 2-х днів привести приміщення у належний санітарно-побутовий стан, прибрати сміття, поскладати речі, облаштувати синові місця для навчання та відпочинку, заправити ліжко, забезпечувати дитину харчуванням, не зловживати спиртними напоями, не залишати сина без нагляду дорослих осіб, слідкувати за навчанням сина, не допускати пропусків без поважних причин (а.с. 11).

За актом обстеження умов проживання від 25.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання відповідача та його малолітнього сина ОСОБА_2 , встановлено, що умови проживання антисанітарні, на столах, ліжках та підлозі лежать купи сміття разом з побутовими речами і одягом, скрізь застарілі залишки їжі (риба, хліб з пліснявою, засохлі шматки недоїденої піци тощо), незліченна кількість порожніх пляшок з-під спиртних напоїв, а також повні пляшки з коньяком і недопиті пляшки з горілкою. Поруч з ліжком, на якому лежав батько дитини, стоїть відро з рідиною, схожою на рвотну масу та сечу. У приміщенні сморід від сміття, алкоголю, пса та кота, підлого брудна та липка. Дитина спить з батьком на одному ліжку, місце для навчання завалене сміттям, дитина одягнена у брудний одяг, шкіра брудна, хлопчик висловлюється брудною лайкою, поводиться агресивно. Умови для навчання та розвитку дитини не створені, батько дитини перебуває у стані сильного алкогольного сп`яніння, зі слів дитини він п`є вже декілька днів. Комісією встановлено, що залишення малолітнього ОСОБА_2 в існуючих умовах становить загрозу його життю і здоров`ю. Вирішено негайно відібрати його у батька (а.с. 17).

Вказане також підтверджується наданими фотоматеріалами санітарного стану приміщення ОСОБА_1 станом на 25.03.2024 (а.с. 18-25).

Центр соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області у своєму листі від 25.03.2024 повідомив, що сім`я ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центрі, як сім`я, що опинилась у складних життєвих обставинах. 11.03.2024 здійснено комісійне відвідування сім`ї, в ході чого встановлено, що потреби дитини задовольняються частково, в помешканні санітарно-гігієнічні норми не дотримуються. Батькові були надані рекомендації щодо виховання дитини та догляду за нею, а також рекомендовано навести лад у приміщенні. 15.03.2024 було здійснено повторне комісійне відвідування сім`ї та встановлено, що батько покращив житлово-побутові умови. Сім`ї було надано послугу за Державним стандартом соціальної послуги консультування. 25.03.2024 в ході комісійного відвідування сім`ї було встановлено, що батько перебуває у невизначеному стані, безвідповідально ставиться до виконання свої батьківських обов`язків, в помешканні брудно, речі розкидані, наявний неприємний запах, дитина під час спілкування висловлювалась нецензурними словами, проявляла агресію, на зауваження не реагувала. У зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дитину було доставлено до лікарні на тимчасове перебування (а.с. 27-28).

Розпорядженням Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 26.03.2024 було зобов`язано негайно відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у батька ОСОБА_1 у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини (а.с. 9).

Згідно з відповіддю КНП «БЦПМСД» БМР ХО від 27.03.2024 під час профілактичного рейду за участю лікаря-педіатра ОСОБА_4 до родини ОСОБА_1 було оглянуто та виявлено непридатні умови для проживання дитини, під час огляду якої встановлено, що стан здоров`я задовільний, дитина здорова, синців та гематом не виявлено, забезпечена одягом, приготованої їжі не має, поведінка дитина агресивна, ненависна, хлопчик кидався пляшками, матюкався. Батько дитини перебував на ліжку в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 29).

За інформацією Балаклійського ліцею № 1 ім. О.А. Тризни Балаклійської міської ради Харківської області від 26.03.2024 ОСОБА_2 , учень 4-Б класу, виховується у неповній родині, вихованням займається батько, який останнім часом через зловживання спиртними напоями не приймає участі у навчальному процесі дитини. Мати дитини з родиною не проживає з 2018 року, життям дитини не цікавиться, не приділяє належної уваги вихованню сина, батьківські збори не відвідувала, з вчителем контакту не підтримує. ОСОБА_2 має навчальні досягнення середнього рівня, онлайн-уроки систематично не відвідує, пропускає багато занять без поважних причин, не виявляє особливого інтересу до навчання, домашнє завдання виконує несистематично, з помилками, без допомоги і підтримки батька, при спілкуванні вживає ненормативну лексику. 11.03.2024 з батьком дитини було проведено співбесіду та він пообіцяв не вживати алкоголь, навести лад у квартирі, приділяти увагу вихованню сина та контролювати його навчальний процес. Однак вже з наступного тижня хлопчик знову почав пропускати уроки та ігнорувати навчальний процес. Зі слів свідків ОСОБА_2 під час уроків ходив до магазину та просив купити спиртні напої для батька. Батько на телефонні дзвінки не відповідає, за викликом до школи не з`являється, зі слів дитини, він постійно спить у нетверезому стані. Хлопчик продовжує знаходитися без контролю та опіки, мати до сих пір не з`явилася відвідати дитину (а.с. 30).

Згідно з актом про факт передачі дитини ОСОБА_2 28.03.2024 з лікарні було передано матері ОСОБА_3 (а.с. 46).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , матір дитини ОСОБА_2 , пояснила, що проживає в с-щі Андріївка Ізюмського району Харківської області, вже як 2 місяці безробітна. Відповідач є її колишнім чоловіком, з яким вони розлучені з 2017 року. Спочатку син проживав з нею, а з 2017 року почав проживати з батьком. Служба у справах дітей повідомила їй про подію, що сталася з дитиною, після чого вона приїхала та забрала сина з Балаклійської лікарні в кінці березня 2024 року. Дитина була хвора, тому її поклали в лікарню, де з сином перебував батько, оскільки вона тоді працювала. На вихідні син також їздив до батька. Визнала, що не має на сина ніякого впливу, він її не слухає, робить, як каже батько. З 01.06.2024 на літні канікули поїхав до батька і більше до неї не повертався, бо не хоче з нею жити. Якщо він зараз поїде до неї, то через місяць буде теж саме. Коли дитина була у лікарні, бачила, що відповідач почав наводити порядок, виправив, все повиносив, поприбирав вдома. «Батько змінився», дитині тут краще, у нього тут друзі, секції, він може приїздити до неї та вона може приїздити до нього. Вона проти, щоб їхню дитину забирали у батька. Вважає, що тоді сталася трагедія, бо померла матір відповідача, і він «зірвався», почав пити.

З долучених до матеріалів справи документів, наданих відповідачем, а саме довідок від 16.12.2024 з лікарні та з ліцею, де навчається дитина, вбачається, що ОСОБА_2 соматично здоровий, знаходиться в дитячій поліклініці під наглядом педіатра, щеплений за календарем, профілактичні огляди здійснюються батьком, на щеплення дитину також приводить батько, мати участі не приймає. Хлопчик навчається в 5-Б класі Балаклійського ліцею № 1 ім. О.А. Тризни Балаклійської міської ради Харківської області за дистанційною формою навчання, мати учня ОСОБА_3 вихованням сина не займається і не цікавиться успіхами сина в ліцеї, не підтримує стосунків з учителями-предметниками, не бере участі у житті учнівського і батьківського колективів (а.с. 59-61).

Розпорядженням Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 05.01.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (а.с. 62)

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічної позиції притримується і судова практика. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц визначено, що: «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, для того, щоб здійснити забезпечення найкращих інтересів дитини, потрібно, для початку, виявити ці інтереси. Одним з основних способів визначення інтересів дитини (яка досягла віку і такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди) є визначення думки самої дитини щодо ситуації, що склалась.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

На виконання вимоги ст. 171 СК України щодо врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, та врахування її найкращих інтересів, судом за згодою та в присутності представника позивача та матері була заслухана думка дитини.

Малолітній ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що з 3-х років жив з батьком, який купував йому все, що він просив, для зайнять спортом. З 7 років усього 2 рази був у матері, це коли його забрали від батька і відправили у лікарню. Батько дав йому 15000 грн. У матері пробув добу і в нього піднялась температура, тому його поклали у лікарню, де з ним лежав батько весь час, не відходив від нього, практично не спав. У нього був ковід, батько купував ліки. Потім батьку потрібно було їхати на вахту, де пробув 42 дні. 01.06.2024, коли батько приїхав з вахти та почалися літні канікули, він поїхав у м. Балаклія до батька. Перед початком вересня 2024 року батьку потрібно було знову на вахту, він зателефонував матері, а вона сказала, щоб він телефонував їй завчасно і відмовилась його забрати. Тоді батько забрав його із собою на вахту до м. Кривий Ріг, звідки навчався, виходив по відео на уроки, виконував домашні завдання. Така ситуація з батьком виникла, бо померла бабуся (батькова матір), до батька приїхали його друзі з фронту пом`янути бабусю, тому у них був в квартирі «гармидер». А наступного дня до них завітала комісія. Зараз вдома чисто. «Гармидер» батько прибрав одразу після того, як його забрали з дому і він поїхав до матері. Виявив бажання проживати з батьком.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Підставою відібрання дітей без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров'я і морального виховання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Звертаючись в суд з позовом, орган опіки та піклування посилався на наявність загрози життю і здоров`ю дитини в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо забезпечення належних умов проживання, навчання та виховання дитини.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 11.03.2024 під час комісійного відвідування родини відповідача було встановлено, що в помешканні санітарно-гігієнічні норми не дотримуються та батьку дитини було рекомендовано навести порядок у приміщенні, а також приділити належну увагу навчанню сина, який мав багато пропусків занять без поважних причин. Однак 25.03.2024 в ході повторного комісійного відвідування сім`ї було встановлено, що батько не виконав рекомендацій, не прибрав у квартирі, в якій знову було дуже брудно, дитина була в занедбаному стані, при цьому батько перебував у нетверезому стані та спав, тому, у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дитини, її було примусово відібрано від батька та поміщено до лікувального закладу, звідки його забрала мати дитини.

Разом з тим встановлено, що перебуваючи у матері, хлопчик майже одразу захворів коронавірусом та потрапив до лікарні, де з ним весь час перебував його батько, до якого хлопчик повернувся від матері одразу після того, як відповідач приїхав з відрядження 01.06.2024, і проживає з ним по теперішній час.

При цьому, матір дитини не проявляє бажання забрати сина, на якого не має ніякого впливу та який з 2017 року проживає з батьком, вважає, що йому краще і надалі проживати з батьком, який піклується про нього, та й сама дитина хоче проживати з батьком, посилаючись на те, що санітарно-побутовий стан квартири батько покращив, у них склалися добрі відносини, батько піклується про нього. Тобто між батьком і дитиною стійкий зв`язок.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать, що відповідач усвідомив свою поведінку та в подальшому вчиняє дії, що вказують про належне виконання ним своїх батьківських обов'язківщодо забезпечення належних умов проживання, навчання та виховання сина.

Зафіксовані ні ж актом огляду від 25.03.2024 неналежні санітарно-гігієнічні умови проживання відповідача це лише епізодичний випадок, одиночний факт, спричинений певними життєвими обставинами відповідача, який був виправлений. Дитина фактично не була відібрана, а продовжила проживати з відповідачем, з яким проживала з 2017 року, навіть в окупації.

Тим більше негативні наслідки для дитини не настали, фізично та психологічно він не постраждав, жодної шкоди батьком не було йому спричинено та не спричиняється, окрім того, що деякий час дитина знаходилась у не дуже сприятливому середовищі для проживання та навчання.

В судовому засідання встановлено, що на даний час хлопчик виглядає охайно, не схожий на дитину, яка не доїдає.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 28.03.2024, визнано доцільним відібрання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав, що буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зловживає спиртними напоями, не приділяє належної уваги вихованню та утриманню дитини, не створює належних умов для його проживання, навчання, розвитку, не забезпечує належним харчуванням, не дбає про його зовнішній вигляд, на засідання комісії з питань захисту прав дитини 26.03.2024 не з`явився, причину неявки не повідомив.

Рішення обґрунтовано тим, 11.03.2024 під час комісійного відвідування родини відповідача було встановлено, що в помешканні санітарно-гігієнічні норми не дотримуються та батьку дитини було рекомендовано навести порядок у приміщенні. Однак 25.03.2024 в ході повторного комісійного відвідування сім`ї було встановлено, що батько не виконав рекомендацій, не прибрав у квартирі, при цьому перебував у нетверезому стані, що свідчить про безвідповідальне ставлення до виконання свої батьківських обов`язків. Тому, у зв`язку з загрозою життю та здоров`ю дитини, її було примусово відібрано від батька (а.с. 31-34).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.

Суд вважає, що зазначений висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання дитини у батька без позбавлення батьківських прав від 28.03.2024 на даний час є неактуальним, оскільки комісія виходила з тих обставин, які існували на час прийняття рішення органом опіки і піклування і не враховувала зміну поведінки відповідача, який виправився, хлопчик бажає проживати з батьком, про що повідомив у судовому засіданні.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком органу опіки та піклування про доцільність відібрання малолітньої дитини у батька. Також суд зважає на те, що фактично дитину відібрано не було, оскільки син відповідача майже одразу після примусового відібрання повернувся до батька, з яким проживає по теперішній час.

Суд не встановив свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення належних умов проживання, навчання та виховання дитини, байдужості батька до дитини (з урахуванням проживання хлопчика з ним, його наполегливих заперечень проти відібрання у нього сина), фактів заподіяння шкоди дитині, що поведінка відповідача по відношенню до його сина на даний час є негативною та несе загрозу для його життя та здоров`я.

Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Позивачем не доведено, що інтереси дитини на теперішній час потребують такого заходу, як відібрання її від батька, і що розрив з батьком сімейних відносин буде відповідати інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Позивач не надав достатніх доказів необхідності, розумності та пропорційності розірвання сімейних зв`язків батька з дитиною.

Певна бездіяльність відповідача, як батька, без настання негативних наслідків для дитини, з урахуванням наведеного вище є недостатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність підстав для застосування положень ч. 1 ст. 170 СК України.

Тим більш, ті обставини, які стали підставою для примусового відібрання дитини 25.03.2024, на даний час відсутні.

Протилежного не доведено.

Враховуючи вищевикладене, та виходячи, в першу чергу з інтересів дитини, думки малолітнього ОСОБА_2 , відсутності достатніх доказів небезпеки для життя, здоров'я чи морального виховання дитини станом на час розгляду справи, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для ухвалення рішення про відібрання дитини від батька. Ситуацію, яка склалася у родині відповідача, на думку суду, можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням соціального консультування та супроводження.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Таким чином, вимога про стягнення аліментів на дитину є похідною та безпосередньо залежить від вирішення основної вимоги про відібрання дитини від батька, тому задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову в повному обсязі судовий збір не підлягає відшкодуванню та компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Повністю відмовити в позові.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Захисників України (кол. Жовтнева), буд. 18, код ЄДРПОУ 44663704.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя Стригуненко В.М.