Постанова № 124196094, 02.01.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23739/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді О. Левчука, розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського Сойми Василя Івановича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського Сойми Василя Івановича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В обґрунтування позову позивач вказує, що 30 листопада 2024 року поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Сойма Василем Івановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3578006 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

В оскаржуваній постанові зазначено, що він 30.11.2024 15:48:35 на трасі між населеними пунктами Дулово Чумалево, керуючи т/з Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 між населеними пунктами не увімкнув ближнє світло фар, чим порушив п. 9.8.д.ПДР - Порушення правил руху ТЗ у світлу пору доби, з метою позначення ТЗ, без увімкненого ближнього світла фар у тунелях.

Вважає, що в його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, оскільки він його не вчиняв, а в автомобілі Toyota FJ Cruiser постійно працюють денні ходові вогні, які є базовою заводською установкою, яка працює незалежно від волі водія під час роботи двигуна, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною. Більше того, на автодорозі по якій він рухався транспортним засобом відсутні будь-які тунелі. Накладене адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а тому постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.02.2024 вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

20 грудня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого, зокрема, вважає, що позивач керував транспортним засобом без ввімкнено ближнього світла фар поза межами населеного пункту. Вказує, що твердження позивача про керування транспортним засобом без ввімкнено ближнього світла фар в тунелях - не відповідає дійсності та спростовується відео доказом з нагрудної камери поліцейського. Оскаржувана постанова складена відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Від представника позивача 23.12.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що згідно змісту оскаржуваної постанови позивач "порушив п. 9.8.д.ПДР - порушення правил руху ТЗ світлу пору доби, з метою позн. ТЗ, без увім. Ближнього світла фар у тунелях."

Підпунктом «д» пункту 9.8. Правил дорожнього руху передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене у тунелях.

Водночас абзацом 8 пункту 9.8. Правил дорожнього руху встановлено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

За твердженням поліцейського позивач порушив саме п. 9.8.д. ПДР, а не абз. 8 п. 9.8. ПДР, як про це стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Слід зауважити, що виклад «обвинувачення» особи у вчиненні адміністративного правопорушення зроблено поліцейським безпосередньо в постанові серія ЕНА №3578006 від 30.11.2024. Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, тобто у порушенні ним, як учасником дорожнього руху, п. 9.8.д.ПДР - не доведена.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30 листопада 2024 року поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Сойма Василем Івановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3578006 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., з якої слідує що позивач 30.11.2024 15:48:35 / Траса між н/п Дулово Чумалево км./ Керуючи т/з між населеними пунктами не увімкнув ближнє світло фар / чим порушив п. 9.8.д.ПДР - Порушення правил руху ТЗ світлу пору доби, з метою позн. ТЗ, без увім. Ближнього світла фар у тунелях.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом «д» пункту 9.8. Правил дорожнього руху, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути у тунелях.

Водночас абзацом 8 пункту 9.8. Правил дорожнього руху встановлено, що на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

За правилами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Слід зазначити, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Також суд звертає увагу, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП необхідним є саме зупинка інспектором поліції транспортного засобу, який перебуває в русі без увімкненого ближнього світла фар у тунелі, що є порушенням підпункту «д» пункту 9.8. Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

У той же час, відповідачами у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові обставин.

Судом було відтворено наданий представником відповідача оптичний носій з відеозаписом та встановлено, що він не містить інформації щодо обставин, зазначених у постанові, а саме - порушення правил руху ТЗ у світлу пору доби, з метою позн. ТЗ, без увімкненого ближнього світла фар у тунелях, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.

Окрім того, ч. 3 ст. 283 КУпАП містить імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 607/3394/17.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, така не містить посилання на технічний засіб (марку та номер відеореєстратора, тощо), у зв`язку з чим відеозапис, що долучений до відзиву не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, не надано суду доказів на підтвердження порушення позивачем підпункту "д" пункту 9.8. Правил дорожнього руху та доказів законності оскаржуваної постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

На переконання суду відповідач не довів факт скоєння позивачем правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та правомірність його притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З огляду на те, що докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, відповідачами не подано, в матеріалах справи відсутні, враховуючи, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання і мають можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення від 30 листопада 2024 року серії ЕНА №3578006 через відсутність в діях позивача складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що достовірність змісту оскаржуваної постанови, а відповідно питання наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП є недоведеними.

Враховуючи те, що відповідачі не довели правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому позов слід задовольнити в частині скасування оскаржуваної постанови, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В частині позовних вимог про визнання оскаржуваної постанови протиправною суд відмовляє, оскільки такого способу захисту порушеного права ч.3 ст. 286 КАС України не передбачає, а права та законні інтереси позивача повністю поновлені за фактом скасування спірної постанови із закриттям справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області понесених ним витрат по сплаті судового збору у розмірі 484 грн 48 коп.

Керуючись ст. 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського Сойми Василя Івановича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Сойма Василя Івановича від 30 листопада 2024 року серії ЕНА №3578006 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області витрат по сплаті судового збору у розмірі 484 грн 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ференца Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ІК 40108913);

відповідач: поліцейський Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області сержант поліції Сойма Василь Іванович (вул. Нересенська, буд. 1, м.Тячів, Тячівський район, Закарпатська облшасть, 90500).

Повне судове рішення складене та підписане 02.01.2025.

Суддя О. Левчук