Ухвала суду № 124194902, 24.12.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6129/24

Провадження № 1-кп/0203/1209/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ;

при секретарі - ОСОБА_2 ;

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ;

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції);

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши під час судового засідання в залі суду у м. Дніпрі в порядку дистанційного судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024041030003045 03 вересня 2024 рокувідносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що на сьогоднішній день не припинили існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме, обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували щодо продовження строку запобіжного заходу відносно їх підзахисних, зазначивши про те, що ризики, зазначені прокурором у клопотанні, жодним чином не обґрунтовані. Захисники просили змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який, цілодобовий домашній арешт, а у разі продовження строку тримання під вартою, визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, думку обвинувачених та їх захисників, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого було визначено до 03.11.2024 року, із визначенням застави у сумі 136 260 гривень,дію якого було продовжено, зокрема ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року до 27 грудня 2024 року, включно.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого було визначено до 31.10.2024 року, із визначенням застави у сумі 136 260 гривень, дію якого було продовжено, зокрема ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року до 27 грудня 2024 року, включно.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий за вчинення корисливого злочину, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має зареєстрованого місця проживання, має постійне місце проживання у смт. Обухівка Дніпропетровської області.

Також, враховано дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання у м. Кременчук Полтавської області.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення та кримінального проступку, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України. За вказані кримінальні правопорушення, зокрема, найтяжче, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, визначено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років з конфіскацією майна, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує їм у разі доведеності вини, можуть переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає обґрунтованим, оскільки застосування інших альтернативних запобіжних заходів, може призвести до того, що обвинувачені можуть вчинити спроби залякування, погроз, та іншим чином впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів на свою користь.

Також, існує ризик того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, обвинувачені офіційно не працевлаштовані, тобто не мають постійного офіційного джерела доходів, злочин, що їм інкримінований, є злочином проти власності, вчинений з корисливих мотивів, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, доводи захисників про відсутність ризиків, є необґрунтованими, а суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку тримання під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 60 днів.

Крім того, враховуючи конкретні обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке вчинено із застосуванням насильства щодо потерпілих, з огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати обвинуваченим розмір застави при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 187 КК України, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 21 лютого 2025 року, включно.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 187 КК України, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 21 лютого 2025 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1