Рішення № 124190491, 30.12.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6855/23

Провадження №2-а/367/60/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

30 грудня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Горбачової Ю.В.,

за участі секретаря Музики Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепілов О.О., до інспектора з паркування Обертаса Олега Федоровича, Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА) (Інспекція з паркування) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепілов О.О., до інспектора з паркування Обертаса Олега Федоровича, Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА) (Інспекція з паркування) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.08.2023 року позивач отримав через засоби поштового зв`язку постанову головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертас О.Ф. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000825978 від 11.08.2023 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 700,00 гривень.

Відповідно до вказаної постанови 11.08.2023 року о 14 год. 29 хв., Демидчук М.В. залишив на майданчику для паркування без оплати паркування на Вокзальній площі міста Києва транспортний засіб MERCEDES-BENZ VITO 114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шо належить позивачу на праві власності, чим вчинив, на думку ОСОБА_2 адміністративне правопорушення.

Із вище вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною, необ`єктивною, постановленою з порушенням норм КУпАП, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, правил паркування він не порушував, жодних перешкод для інших часників руху не завдав.

Позивач вказує, що 11.08.2023 року дійсно перебував в м. Києві біля залізничного вокзалу, паркував своє авто на спеціально відведених місцях для осіб з інвалідністю і при цьому жодного разу не виявляв на поверхні лобового скла повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зауважує, що на зображених фото не містяться докази про залишення інспектором повідомлення на лобовому склі автомобіля відповідно до вимог ч. 3 ст. 279-1 КУпАП. Інспектором, також, не враховано, шо позивач є особою з інвалідністю, маю статус інваліда третьої групи та відповідно положення ст. 152-1 КУпАП стягнення не застосовуються у випадках, визначених частинами шостою та сьомою ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного чаркування транспортних засобів.

Позивач звертає увагу на той факт, що згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_2 та довідки МСЕК КИО-1 № 0389476, він є особою з інвалідністю 3 (третьої) групи за загальним захворюванням.

Враховуючи викладене, просить суд: визнати дії інспектора протиправними та скасувати постанову серії 1КІ № 0000825978 від 11.08.2023 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 700,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 152-1 КУпАП; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

14 листопада 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. У відповідний строк позивач усунув виявлені недоліки.

Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року за адміністративним позовом було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.12.2023 року від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради до суду надійшло відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог та правових підстав на які посилається позивач заперечує, обставин порушення прав позивача не визнає. Зазначає, що належним відповідачем у даній справі має бути лише Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Зауважує, що дії інспектора з паркування, яким було винесено постанову по накладення адміністративного стягнення були правомірними та відповідали вимогам закону з огляду на те, що позивач залишив свій транспортний засіб на відведеному майданчику без оплати паркування, зафіксований час становить більше 10 хвилин, як передбачено в примітці до ст. 152-1 КУпАП. Поряд з цим, на транспортному засобі позивача не було розміщено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», а тому позивачем були порушені вимоги Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585, та, як наслідок, у позивача було об`єктивно 11 серпня 2023 року відсутнє право безоплатного паркування на майданчику для платного паркування на площі Вокзальній, 1 в м. Києві. На підтвердження чого долучає копії фотознімків з GPS координатами автомобіля позивача. У зв`язку з наведеним, в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

15.01.2024 року від представника позивача, адвоката Шепілова О.О. надійшли заперечення на відзив, у якому представник зазначає, що всі заперечення на позов Департаменту транспортної інфраструктури відносно порушення позивачем правил паркування є нікчемними та не ґрунтуються на доказах, наданих самим відповідачем. Звертає увагу, що розміщення розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» не є обов`язковим та не звільняє особу, яка не є інвалідом, від відповідальності. Звільненням від сплати за паркування передбачено наявність пенсійного посвідчення, довідки про інвалідність, тощо. Зауважує, що під склом автомобіля позивачем було розміщено копію пенсійного посвідчення інваліда 3-ї групи, що відображено на фотознімках наданих відповідачем, яке не врахував інспектор при накладенні стягнення. Також звертає увагу на невідповідність фотознімків наданих відповідачем, які: були зроблені до дії знаку «платне паркування» (13.49.34); прив`язка до знаку відсутня (14.41.43); автомобіль сфотографовано в іншу сторону від дії знаку зони платного паркування, з відображенням під склом копії посвідчення інваліда 3 групи (14.41.34); фото зроблено з координат фіксування дорожнього знаку платне паркування, але в зворотному напрямку (14.29.53). Таким чином, автомобіль знаходився не в місці платної стоянки, а за три метри від дії знаку, що визначає платну стоянку, а також з повідомленням про те, що власник є інвалідом 3 групи.

У судове засідання позивач не з`явився. У поданому запереченні на відзив представник позивача, адвокат Шепілов О.О. просив розглядати справу за їх відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.

У судове засідання відповідач не явився. У поданому відзиві просив розглядати справу за відсутності представника Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін за наявними доказами у справі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11 серпня 2023 року головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертас Олегом Федоровичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000825978 від 11.08.2023 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 700,00 гривень, що підтверджується копією відповідної постанови.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 11.08.2023 року о 14 год. 29 хв., ОСОБА_1 залишив на майданчику для паркування без оплати паркування на площа Вокзальна, 1, в м. Києві транспортний засіб MERCEDES-BENZ VITO 114, номерний знак НОМЕР_1 .

З висновками оскаржуваної постанови позивач не погоджується, вважає її незаконною, необ`єктивною, постановленою з порушенням норм КУпАП, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, правил паркування він не порушував, жодних перешкод для іншиху часників руху не завдав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є власником автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 114, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач не заперечує той факт, що 11.08.2023 року дійсно перебував в м. Києві біля залізничного вокзалу, здійснював паркування свого авто на спеціально відведених місцях для осіб з інвалідністю. Поряд з цим, заперечує, що його автомобіль був припаркований саме зоні дії дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги».

Суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що з наданих відповідачем копій фотознімків автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 114, номерний знак НОМЕР_1 , не вбачається за можливе з`ясувати взаємне розташування вказаного автомобіля та зони дії дорожнього знаку 7.14 «Платні послуги».

Поряд з цим судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 3 (третьої) групи загального захворювання (довічно), що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2 та копією довідки МСЕК КИО-1 № 0389476.

Згідно ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Також, п. 5 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585, визначено, що безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем, під склом транспортного засобу - автомобіля MERCEDES-BENZ VITO 114, номерний знак НОМЕР_1 , було розміщено копію пенсійного посвідчення водія ОСОБА_1 , що, за переконанням суду, не є підставою для позбавлення позивача пільг, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з винесенням постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Положеннями ч. 1 ст. 152-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.

Об`єктивна сторона порушення, передбаченого постановою серії 1КІ № 0000825978 від 11.08.2023 року, виражається у порушенні правил паркування, стоянки власником транспортного засобу.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Суб`єктом правопорушення виступає відповідальна особа, зазначена у частині першій ст. 14-2 КУпАП, а саме - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України

Проте судом не встановлено, що в діях позивача вбачається об`єктивна сторона даного правопорушення, а саме, що позивач дійсно порушив правила зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.

Також зі змісту норми ст. 283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених посадовою особою доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Згідно положень ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, серед іншого, передбачені, частинами першою - п`ятою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу. При чому, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування. Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, на підставі яких інспектором з паркування зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Отже, встановлена законом певна процедура, щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи та доведення в її діях складу правопорушення, в якому вона обвинувачується, в цій справі дотримана не була.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідальність за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП настає за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, суд прийшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

На підставі викладеного, суд вважає обставини, на які посилається позивач доведеними, а позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Як уже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Отже, інспектори з паркування діють від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад, а тому вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю в рамках розгляду справ даної категорії у судовому процесі.

Відтак, враховуючи наведені обставини та на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, саме з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн., сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 152-1, 213, 219, 247, 268, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 80, 139, 229, 242-246, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепілов О.О., до інспектора з паркування Обертаса Олега Федоровича, Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА) (Інспекція з паркування) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000825978 від 11.08.2023 року, винесену головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертас Олегом Федоровичем, якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 700 (сімсот) грн 00 коп.

Закрити відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ЄДРПОУ 37405284) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Ю.В. Горбачова