Ухвала суду № 124190292, 01.01.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"01" січня 2025 р.м. Одеса № 916/5690/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Волков Р.В.,

розглянувши матеріали за вх. № 5837/24 від 27.12.2024

за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А; код ЄДРПОУ 40108740)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62; код ЄДРПОУ 20782312)

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Національної поліції в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в якому просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму матеріального збитку в розмірі 70 295,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 335,61 грн, пеню та 3 % річних. Водночас просить пеню та 3 % річних в остаточному розмірі розрахувати судом відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, а саме до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3, 4 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У позовній заяві позивач вказав ціну позову 75 166,92 грн.

Разом з тим, у прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача недоотриману суму матеріального збитку в розмірі 70 295,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 335,61 грн, пеню та 3 % річних. Тобто, позивачем не вказано конкретні розміри пені та 3% річних, які заявлені до стягнення.

З цього приводу суд зазначає, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, яка повинна викладатися чітко й безумовно, з метою його належного виконання.

Втім, в порушення п. 4 частини 3 статті 162 ГПК України, не зазначивши конкретні розміри заявлених до стягнення грошових коштів, позивач не надав чіткого визначення змісту позовних вимог, а лише визначив правову природу цих коштів (пеня та 3% річних).

Отже, позивачу слід чітко визначити зміст позовних вимог у прохальній частині позову.

З приводу клопотання позивача про здійснення судом самостійного розрахунку пені та 3 % річних в остаточному розмірі, а саме до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, суд зазначає наступне.

Так, за змістом ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Питання, пов`язані із правовою природою та призначенням частини десятої статті 238 ГПК України, досліджувала Велика Палата Верховного Суду.

Суд звертає увагу позивача, що у Постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

« 94. Частині десятій статті 238 ГПК України та частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

95. За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

96. Правила частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

97. Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

98. Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.

…

103. Зміст частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.

104. Таке розуміння відповідає змісту частини першої статті 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

105. За змістом цієї загальної засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими учасниками справи вимогами, тому вирішення спору судом безпосередньо залежить від вимоги, адресованої судові, про відправлення правосуддя.

106. Отже, суд (за загальним правилом та якщо про це немає спеціальної норми права) не має права вийти за межі сформульованих і заявлених позивачем вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства у приватноправових відносинах.

…

124. Тож потрібно враховувати, що в абзац другий частини десятої статті 238 ГПК України (частині одинадцятій статті 265 ЦПК України) містить вказівки не судові, який ухвалює рішення, а органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені, нарахованих судом на підставі абзацу першого частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої статті 265 ЦПК України). Саме абзац перший частини десятої статті 238 ГПК України та частина десята статті 265 ЦПК України визначають певне правило поведінки, обов`язкове для суду, і до того ж формулюють його із використанням сполучника "або", а саме: "Суд…, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення".».

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду додатково свідчать про те, що зміст позовних вимоги у прохальній частині позову має бути викладено чітко й безумовно, суд не має права вийти за межі сформульованих і заявлених позивачем вимог, а в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України лише визначає порядок обрахунку органові, який виконуватиме судове рішення та здійснюватиме остаточний розрахунок відсотків чи пені.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У позовній заяві позивач зазначив, що у відповідача знаходяться оригінали наступних документів: поліс обов`язкового страхування, заява про відшкодування, повідомлення про ДТП.

Водночас, у позовній заяві відсутнє зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів решти доданих до позовної заяви доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже з урахуванням наявності вищевикладених недоліків, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 163, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву (вх. № 5837/24 від 27.12.2024) Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом визначення чіткого змісту позовних вимог у прохальній частині позовної заяви та зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (з урахуванням вимог мотивувальної частини цієї ухвали).

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили 01.01.2025 та відповідно до чинної редакції Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Волков