Рішення № 124189114, 31.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2024 р. № 400/8680/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150 Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056, провизнання протиправною та скасування постанови від 29.08.2024 року № ПШ 111565,Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- постанову ПШ 111565 від 29.08.2024 р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.08.2024 року о 8:00 год. у м. Миколаєві, пр. Центральний, 107 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області проведено перевірку автомобілю марки Mercedes-Benz Vito 114 днз НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та встановлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення автоперевізник не забезпечив водія договором з замовником послуг на перевезення пасажирів з м. Миколаєва в м. Одеса. Разом з тим, позивач зазначає, що водій про причини правопорушення пояснив, що перевезення пасажирів здійснюється на підставі договору про надання транспортних послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом №21062024-ТП від 21.06.2024р. Оригінал цього договору знаходиться у власника машини ОСОБА_1 , який за необхідності може його підвезти упродовж години. Копію цього договору в електронному вигляді показував інспекторам на своєму телефоні.

За результатами перевірки було складено Акт № 015977 від 08.08.2024 р.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесено оспорювану постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів. Також позивач зазначає, що під час розгляду справи позивач пояснив, що пасажирські перевезення здійснювалися на підставі договору №21062024-ТП від 21.06.2024р., акту приймання-передачі наданих послуг №1-22082024 від 22.08.2024, за даним договором проводяться розрахунки, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» №1203 від 30.08.2024р. У водія під час перевірки був в наявності примірник цього договору в електронному вигляді, який він показував інспекторам.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що посадовими особами чітко визначений характер перевезень пасажирів легковим авто на замовлення та притягнуто перевізника (позивача) до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за відсутність на момент перевірки документів визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме договору із замовником транспортних послуг . Вважають, що позивач не дотримався встановлених вимог щодо перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, що повністю спростовує хибну думку позивача про безпідставне притягнення його до відповідальності.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач є ліцензованим автомобільним перевізником відповідно до ліцензії від 19.06.2024 року №446, якому згідно із ліцензією дозволено наступні види робіт: внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

08.08.2024 року о 8:00 год. у м. Миколаєві, пр. Центральний, 107 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області проведено перевірку автомобілю марки Mercedes-Benz Vito 114 днз НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (далі - позивач), водій - ОСОБА_2 . За результатами перевірки було складено акт № 015977 від 08.08.2024р., в якому зафіксовано порушення: - ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення автоперевізник не забезпечив водія договором з замовником послуг на перевезення пасажирів з м. Миколаєва в м. Одеса.

Позивач зазначає, що водій про причини правопорушення пояснив, що перевезення пасажирів здійснюється на підставі договору про надання транспортних послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом №21062024-ТП від 21.06.2024р. Оригінал цього договору знаходиться у власника машини ОСОБА_1 , який за необхідності може його підвезти упродовж години. Позивач стверджує, що копію цього договору в електронному вигляді показував інспекторам на своєму телефоні.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було призначено на 29.08.2024 року, про що позивача було проінформовано листом від 14.08.2024 року №70280/31/24-24.

Позивач зазначає, що прибув на розгляд справи та пояснив, що пасажирські перевезення здійснювалися на підставі договору №21062024-ТП від 21.06.2024р., акту приймання-передачі наданих послуг №1-22082024 від 22.08.2024, за даним договором проводяться розрахунки, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» №1203 від 30.08.2024р. У водія під час перевірки був в наявності примірник цього договору в електронному вигляді, який він показував інспекторам. Однак пояснення ФОП ОСОБА_1 та надані документи не були прийняті до уваги.

29.08.2024 враховуючи зафіксовані порушення законодавства в Акті №015977 від 08.08.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області стосовно позивача було винесено постанову №ПШ111565 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., до ФОП ОСОБА_1 відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" як до автомобільного перевізника за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з правомірністю постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України "Про автомобільний транспорт в Україні" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 7, 14 ст. 6 Закон № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.

Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно із статтею 39 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому у Законі № 2344 (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

За приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, статтею 39 Закону № 2344, накладається на перевізників.

За приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення факту перевезення позивачем легковим автомобілем пасажирів за відсутності договору із замовником послуги. Такий висновок зроблено в акті перевірки.

Частиною 1 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ визначено, що Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України (абзац 3 ч. 9 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ).

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що на момент перевірки у водія був відсутній договір із замовником послуг.

Як вбачається з Акту від 08.08.2024 року №015977, водій погодився з його змістом та підписав без зауважень.

Згідно п. 40 Порядку 1567, уповноважена особа суб`єкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.

Суд зауважує, що водій під час перевірки та під час складання і підписання акту перевірки жодних заперечень не надавав, про пред`явлення договору в електронному вигляді та не врахування, посадовими особами відповідача, його під час перевірки не зазначив.

Зважаючи на викладене суд вважає, що відповідач, у відповідності до норми ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, правомірно застосував до позивача санкції у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно положень ч. ч. 1-2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч. 11 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення №103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, Миколаїв, 54056; пр-т Перемоги, 14, Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 29.08.2024 року № ПШ 111565 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя В. С. Брагар