Рішення № 124188953, 01.01.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" січня 2025 р. справа № 300/5957/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої згідно довіреності діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнати протиправними дії щодо визначення та виплатити пенсії за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 2361 грн з 31.05.2023 до червня 2024 включно та в розмірі 12696,88 грн. з липня 2024, зобов`язання призначити та виплатити з 31.05.2023 пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 17526,17 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 3 180 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ. Так, на виконання рішення від 06.03.2024 у справі № 300/194/24, відповідачем прийнято рішення № 092750006075 від 14.06.2024, яким призначено ОСОБА_1 пенсію в розмірі 12 696.88 грн. Однак, на думку представника позивача, дії відповідача щодо визначення та виплатити позивачу пенсії в розмірі 12696,88 грн, є протиправними оскільки відповідачем в порушення пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначена шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60 місяців, а не шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи (22 місяці) починаючи з 1 травня 2016 на кількість таких місяців та без врахування - премії за результатами роботи за рік, яка міститься в довідці Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області від 18.10.2022. Таким чином, виходячи з вимог пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" заробітна плата позивача для призначення пенсії повинна становити 22547,15 грн, а не 16334,33 грн як не вірно визначено відповідачем. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "22" серпня 2024 р. о 10:30 год.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.08.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №300/194/24 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області № 128/09-19-10-02 та № 129/09-19-10-02 від 18.10.2022. При цьому, середньомісячна сума зазначених виплат відповідно до врахованої довідки №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 за період з 22.12.2020 по 30.09.2022 за фактично 22 календарні місяці визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60 місяців. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів щодо приниження його честі та гідності, ділової репутації, а також дискримінації діями відповідача по справі, які є предметом даного спору та які позивач вважає протиправними, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

У підготовчих судових засіданнях судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, з`ясовано підстави позову та факти, які необхідно встановити для вирішення спору; встановлено склад осіб, які братимуть участь у справі; отримано заяви по суті спору.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/5957/24 та призначено судовий розгляд справи по суті на "25" листопада 2024 р. о 11:00 год.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, суд постановив подальший розгляд справи №300/5957/24 по суті здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі № 300/4160/23, яке набрало законної сили 17.11.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 31.05.2023 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби з 30.06.1990 по 30.09.2022.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі № 300/4160/23, позивача переведено з 31.05.2023 із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби з 30.06.1990 по 30.09.2022, що визнається та не заперечується сторонами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №300/194/24, яке набрало законної сили 14.05.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2023 про призначення/перерахунок її пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області №128/09-19-10-02 та №129/09-19-10-02 від 18.10.2022.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №300/194/24 ОСОБА_1 , відповідачем згідно рішення № 092750006075 від 12.06.2024 здійснено перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області № 128/09-19-10-02 та № 129/09-19-10-02 від 18.10.2022.

Так, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 , заробітна плата для призначення пенсії розраховано за наступною схемою: посадовий оклад - 8200 грн, надбавка за ранг - 500 грн, надбавка за вислугу років - 4100 грн, інтенсивність праці - 105412,15 грн : 60 міс. = 1756,87 грн, інші виплати - 52510,69 грн : 60 міс. = 875,17 грн, премія - 31967,69 грн : 60 міс. = 532,79 грн, індексація - 3211,79 грн. : 60 міс. = 53,55 грн, надбавка за виконання особливо важливої роботи - 18956,91 грн : 60 = 315,95 грн, всього - 16334,33 грн.

Вважаючи, протиправними дії відповідача щодо визначення та виплатити пенсії за віком на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 2361 грн з 31.05.2023 до червня 2024 включно та в розмірі 12696,88 грн. з липня 2024, з підстави не врахування премії за результатами роботи за рік та невірного розрахунку при діленні загальної суми виплат за наявні 22 місяці на 60 місяців, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VІІІ.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10, 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 у справі №607/2474/17.

Суд зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №300/194/24 ОСОБА_1 , відповідачем згідно рішення № 092750006075 від 12.06.2024 здійснено перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області № 128/09-19-10-02 та № 129/09-19-10-02 від 18.10.2022.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 , заробітна плата для призначення пенсії розраховано з: посадовий оклад - 8200 грн, надбавка за ранг - 500 грн, надбавка за вислугу років - 4100 грн, інтенсивність праці - 105412,15 грн 60 міс. = 1756,87 грн, інші виплати - 52510,69 грн : 60 міс. = 875,17 грн, премія - 31967,69 грн : 60 міс. = 1453,08 грн, індексація - 3211,79 грн. : 60 міс. = 53,55 грн, надбавка за виконання особливо важливої роботи - 18956,91 грн : 60 = 315,95 грн, всього - 16334,33 грн.

Надаючи оцінку вищенаведеним діям відповідача щодо розрахунку розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, згідно з Законом № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок №622).

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Пунктами 5 та 6 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

З аналізу положень Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 можна дійти висновку, що призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату.

Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 (далі - Постанова № 1-3) затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу":

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Проаналізувавши надані позивачем довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області №128/09-19-10-02 та №129/09-19-10-02 від 18.10.2022, суд зазначає, що вони складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", та містить відображення складових заробітної плати.

Так, як вже зазначалось, за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі (абз. 6 п. 4 Порядку № 622).

За змістом пункту 4 Порядку № 622 умовами визначення пенсії державного службовця із врахуванням норм абзацу 6 пункту 4 цього Порядку є:

- висловлене особою бажання здійснення розрахунку пенсійних виплат із застосуванням абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622;

- наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- особа на час виходу на пенсію не перебуває на державній службі.

Перевіряючи відповідність позивача вказаним умовам, суд враховує, що пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивачу було призначено з 31.05.2023, що не заперечується відповідачами.

При цьому, силу приписів абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622 в середніх розмірах визначаються виплати, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, за винятком посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років, а також розмір матеріальної допомоги та виплат, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць і враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд зазначає, що наведені дані містить довідка Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області № 129/09-19-10-02 від 18.10.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) на підставі усереднених даних про за період з 22.12.2020 - 30.09.2022 (22 календарних місяців).

Однак, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 , відповідачем всупереч вимогам абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622, заробітну плату для призначення пенсії розраховано з: посадовий оклад - 8200 грн, надбавка за ранг - 500 грн, надбавка за вислугу років - 4100 грн, інтенсивність праці - 105412,15 грн 60 міс. = 1756,87 грн, інші виплати - 52510,69 грн : 60 міс. = 875,17 грн, премія - 31967,69 грн : 60 міс. = 1453,08 грн, індексація - 3211,79 грн. : 60 міс. = 53,55 грн, надбавка за виконання особливо важливої роботи - 18956,91 грн : 60 = 315,95 грн, всього - 16334,33 грн.

Тобто, відповідачем протиправно розраховано середньомісячну суму зазначених виплат відповідно до врахованої довідки №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 за період з 22.12.2020 по 30.09.2022 за фактично 22 календарні місяці визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60 місяців в порушення абзацу 4 пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622. Вищенаведена норма вказує на іншу формулу розрахунку пенсії у разі відсутності станом на дату звернення за призначенням пенсії 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року. Сторони визнають наявність 22 календарних місяців роботи підряд починаючи з 1 травня 2016 року на посаді державної служби у ОСОБА_1 , що також підтверджується довідкою від 18.10.2022 № 129/09-19-10-02 - а саме період з 22.12.2020 по 30.09.2022.

Відтак, відповідачем слід було здійснити розрахунок середньомісячної суми зазначених виплат відповідно до врахованої довідки №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 за період з 22.12.2020 по 30.09.2022 за фактично 22 календарні місяці визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року тобто 22 місяці відповідно до абзацу 4 пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.

Причин не врахування такої норми при здійсненні розрахунку розміру пенсії позивача відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначив.

На підставі наведеного суд зазначає, що дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , пенсії з урахуванням розміру виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, враховуючи дані довідки №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), згідно абзацу 6 пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, є неправомірними.

При цьому, суд звертає увагу, що визначення середньомісячної суми виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), реалізація яких повинна здійснюватися з дотримання відповідних даних, є дискреційними повноваженнями відповідача.

Щодо не врахування при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 премії за результатами роботи за рік, то суд звертає увагу на відсутність жодних заперечень в цій частині позовних вимог у відзиві на позовну заяву відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 129/09-19-10-02 від 18.10.2022 виданої ОСОБА_1 включено премію за результатами роботи за ріку розмірі 2378,00 грн. В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №300/194/24, яке набрало законної сили 14.05.2024, позов ОСОБА_1 - задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2023 про призначення/перерахунок її пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області №128/09-19-10-02 та №129/09-19-10-02 від 18.10.2022.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача, є визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування премії за результатами роботи за рік, яка зазначена в довідці №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 при здійсненні перерахунку та виплати з 31.05.2023 ОСОБА_1 пенсії та зобов`язання врахувати таку премію.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, про підстав для самостійного визначення конкретного розміру пенсії позивачу відсутні, оскільки такі дискреційні повноваження належать відповідачу.

Відтак, враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання здійснити з 31.05.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, з розрахунку наявних 22 місяців роботи починаючи з 1 травня 2016 року та із врахуванням премії за результатами роботи за рік, яка зазначена в довідці №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області моральної шкоди суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки позивачем вимогу про відшкодування моральної шкоди заявлено разом з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, то такі вимоги розглядаються адміністративним судом.

Поняття моральної шкоди наведене у статті 23 Цивільного кодексу України(далі також ЦК України), в якій зазначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 Цивільного кодексу України, є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

З урахуванням наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди, з`ясуванню підлягають фактичні обставини можливого заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, зокрема, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.

Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного вбачається, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 73,74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Із врахуванням вищезазначених правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування її заподіяння покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Однак, стороною позивача не доведено обставини, що підтверджують заподіяння позивачу душевних страждань, шкоди здоров`ю, душевних страждань, приниження честі , гідності і ділової репутації чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд міг би встановити характер та обсяг моральних страждань позивача, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд приходить до переконання про те, що в цій частині заявлених вимог слід відмовити.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

У зв`язку із тим, що позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.09.2024, а доказів понесення будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку та виплати з 31.05.2023 ОСОБА_1 пенсії без урахування розміру виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, враховуючи дані довідки №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця з розрахунку наявних 22 місяців роботи починаючи з 1 травня 2016 року та без врахування премії за результатами роботи за рік, яка зазначена в довідці №129/09-19-10-02 від 18.10.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 31.05.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розміру виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, з розрахунку наявних 22 місяців роботи починаючи з 1 травня 2016 року та із врахуванням премії за результатами роботи за рік, яка зазначена в довідці №129/09-19-10-02 від 18.10.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

В задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.