Рішення № 124179546, 05.12.2024, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/62/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"05" грудня 2024 р.

в складі: головуючого судді: Німко Н.П.

при секретарі: Олексів О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 із вимогами стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 55 259,68 грн. за кредитним договором №б/н від 17 квітня 2008 року, а також понесені судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено: відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву №б/н від 17 квітня 2008 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" і "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. 21 квітня 2008 року відповідачка також підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, надав у користування кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшив до 50 000,00 грн. У зв`язку із порушенням відповідачкою зобов`язань щодо погашення заборгованості, станом на 17.09.2023 року відповідачка має заборгованість у розмірі 55 259, 68 грн., з яких: 45 628,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9631,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; просив справу розглянути за його відсутності, щодо винесення заочного рішення не заперечив, подано заяви по суті справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник відповідачки - адвокат Дарморіс О.М. у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Подала відзив на позов, який обґрунтовано таким: відповідач зазначає, що заборгованості у сумі 55 259, 68 грн. перед позивачем у неї немає; кредитних коштів у сумі 45 628, 50 грн. відповідач у позивача не брала; вимоги позивача є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами. При цьому відповідач зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що вона дійсно зверталася до позивача з метою отримання банківських послуг. 15 січня 2023 року близько 18.30 на телефон відповідачки надійшло повідомлення чи це відповідачка зайшла в обліковий запис додатку «Приват 24» і про зняття із «Скарбнички» 50 грн. Після цього відповідачка зайшла у свій додаток «Приват 24», щоб перевірити баланс і одразу, так як вона не знімала 50 грн. із «Скарбнички» зателефонувала на гарячу лінію «3700» АТ КБ «Приватбанк». Однак додзвонитися не змогла, оскільки приходило повідомлення, що вона не може здійснити цей дзвінок. Після цього відповідачка в 22.00 год. перевірила баланс через платіжний терміл позивача, однак їй висвітлило повідомлення, що її карточка недоступна і вона не може провести цю операцію. В 22.14 год. відповідачка із телефону родички, оскільки здійснити дзвінок із свого телефону не могла, зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» та повідомила, що хоче заблокувати карточки, оскільки з її рахунком відбуваються незаконні дії щодо списання коштів. Однак працівник позивача повідомив відповідачку, що не може заблокувати картки, оскільки відповідачка телефонує не зі свого номера телефону. Після суперечок з Відповідачкою працівниця позивача повідомила, що заблокує всі картки відповідачки. 16.01.2023 року близько 10.00 год. відповідачка прибула у відділення позивача у м.Бережани Тернопільської області, щоб перевірити чи її картки заблоковано і працівник банку повідомила, що 16.01.2023 року невідома особа зробила дублікат її картки і оформила на ім`я відповідачки кредит «Оплата частинами» на 18 місяців. Таким чином, з банківської картки відповідачки невідома особа заволодівши доступом до її додатку «Приват24» і безперешкодно із сторони служби безпеки банку заволоділа грошовими коштами на загальну суму 83 472,61 грн. Відповідачка зазначає, що не розголошувала третім особам інформацію про номер карткового рахунку, пін-код та іншу конфіденційну інформацію. Картку не губила, доступу до неї треті особи не мали. 16 січня 2023 року відповідачка звернулася до ВП №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 16 січня 2023 року у Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12023211050000022, попередня кваліфікація - частина 3 ст. 190 ККУ. Списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідачка повідомила про такий факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

Сторона відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів, що між відповідачкою та виконавцем послуг укладено кредитний договір, оскільки Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, а відтак їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування. Списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки відбулося не за її розпорядженням, а тому відповідачка не повинна нести відповідальність за такі операції. У поданому суду відзиві на позов представник відповідачки стверджує, що відповідачка не розголошувала третім особам інформацію про номер свого карткового рахунку, пін-код та іншу конфіденційну інформацію. Її картка не губилася, доступу до неї треті особи не мали. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за їх безпідставністю, а розгляд справи провести за відсутності сторони позивача (а.с. 71-74, том 1).

Сторона позивача скористалась своїм правом та подала відповідь на відзив (а.с. 108-120, том 1), а також письмові пояснення на заперечення (а.с.153-235, том 1). Як вбачається із змісту вказаних заяв по суті справи, сторона позивача вважає, що у виписці з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідачка користувалася коштами, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали у касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що відповідачка частково сплачувала заборгованість за договором. Оскільки банк надав шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачкою було укладено договір, який ніким не оспорено, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Стосовно посилання відповідача на заволодіння коштами з картки третіми особами (шахрайським шляхом) сторона позивача вказала, що у ході звернення клієнтки 16.01.2023 встановлено, що звернення (інцидент) зареєстровано в ПК "Opereta": 45e367681baf43929973690e062cc47d ЛЕСЬКИВ ЛИЛЯ СТЕПАНОВНА (НОМЕР_17) 2023-01-16 11:11:00.0 2305.5 ECommerce По карте клиента операции совершало третье лицо CLOSED. У своєму зверненні клієнтка ОСОБА_1 повідомила, що 15.01.2023 стала жертвою шахрайських дій невідомих осіб, в результаті яких з її карткових рахунків було несанкціоновано списано грошові кошти в сумі 77 960 грн. Потерпіла пояснила, що їй зателефонував невідомий від імені "співробітника "Київстар" ( НОМЕР_1 ) та повідомив, що потрібно провести актуалізацію sim-картки для можливості подальшого використання покращеного мобільного зв`язку. ОСОБА_1 погодилась та передала зловмиснику дані пароля з отриманого SMS і згодом виявила несанкціоновані списання коштів. Також ОСОБА_2 повідомила, що після передачі даних зловмисникам в неї виявилась заблокованою sim-картка фінансового мобільного телефону НОМЕР_2 .

Перевіркою номеру телефону НОМЕР_1 встановлено, що він не належать жодному з клієнтів банку та не значиться у списку обмежень телефонних номерів. Також, у ході перевірки була подана заявка вибірка Web (РОРМОВ, вибірка поповнення мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , реф. заявки НОМЕР_3 ). Отримані дані свідчать про те, що у період 2022 - 2024 років номер телефону шахрая клієнтами банку не поповнювався. В ході перевірки і звернення до оператора мобільного зв`язку "Київстар", з 16.01.2023 клієнтом змінено фінансовий телефон на новий номер НОМЕР_4 . Усвідомивши, що була ошукана шахраями, ОСОБА_1 звернулася на лінію клієнтської підтримки "3700" та із заявою в правоохоронні органи. Інформація внесена в ЄРДР № 12023211050000022 від 16.01.2023 за ч.З, ст.190 КК України. Дана інформація також підтверджена матеріалами кримінального провадження та зверненням безпосередньо потерпілої на лінію клієнтської підтримки "3700". Відповідно до інформації з ПК "Пегас", фізично картка пластик НОМЕР_7 отримана невстановленою особою на відділенні «Криворізьке №6» (м.Кривий Ріг, вул.Петра Калнишевського, бранч: KZAA) ймовірно в період 29.11.22 - 15.01.23р. 19.11.2022 - дата доставки пакета з картками (штрих-код 1305600269106128) на відділення банку. Картки "прив`язуються" клієнтом до своїх рахунків, персоналізована видача та додатковий облік останніх не передбачено. Факту звернення ОСОБА_1 на лінію клієнтської підтримки за 15.01.2023 аналізом системи "VRS" не встановлено, ймовірно через відсутність ідентифікації клієнті при зверненні зі стороннього номеру телефону. Встановлено, що відповідно до клієнтської виписки по картці НОМЕР_5 ОСОБА_1 проведено транзакції між своїми картками через система "LiqPay", експрет- платіж через "IVR-меню", додаток "Приват24", а також оформлення кредиту "Оплата частиною". На підставі інформації отриманої в ході перевірки NPS встановлено, що договір «Оплата частинами» оформлено через інтернет в магазині "Комфі", а саме "Смартфон Apple iPhone 14 128Gb Midnight". Виходячи з інформації отриманої від торговця, товар видано о 16.01.2023 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 . чек ТСП доданий до кейса). Тобто, зловмисниками від імені клієнта оформлено шахрайський договір №23011533783799 (оплата частинами на 18 міс.) на суму 41 499 грн "Комфі" (ретейлер 111RJ2). Паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПриватБанк» підписано 15.01.2023 19:43:53 простим електронним підписом ОТП.

Відповідно до клієнтської виписки по картці для виплат НОМЕР_6 ОСОБА_1 проведено списання коштів в ході розірвання договору з переказом на її кредитну картку НОМЕР_7 . Відповідно до клієнтської виписки по картці НОМЕР_7 ОСОБА_1 встановлено, що кошти було знято через банкомати "ПриватБанку" - 20000 грн. та "ОТП-банку" - 16100 грн. У результаті вищезазначених транзакцій з картки клієнтки списано грошові кошти на загальну суму 77 960 грн. За інформацією вибірки FINNUM та ЄКБ встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_2 ОСОБА_1 змінювався 16.01.2023 року у відділенні банку на новий - НОМЕР_4 .

Таким чином, як вбачає сторона позивача, факт шахрайства щодо відповідачки ОСОБА_1 , став можливим через порушення клієнтом - відповідачкою ОСОБА_1 . Умов і правил надання банківських послуг.

У своєму запереченні на відповідь на відзив та додаткових поясненнях у справі, сторона відповідачки вказала таке.

Відповідачка грошових коштів у позивача у сумі 55259,68 грн. не брала. Станом на 15.01.2023 відповідачка мала перед позивачем заборгованість за кредитним договорем у сумі 9860,66 грн., які вона сплатила позивачу 27.01.2023. Кошти в сумі 77 960,00 грн. були незаконно і, без відома відповідачки, списані банком близько 18 год. 30 хв. 15.01.2023 із карткового рахунку відповідачки на рахунок третіх осіб внаслідок їх дій, що кваліфіковані досудовим слідством як шахрайство. Вказане підтверджується і не оспорюється позивачем, про що він зазначив у відповіді на відзив. Встановлено, що «Універсальна кредитна картка» НОМЕР_7 випущена в «Приват24» клієнтки ОСОБА_1 , з одночасною заявкою на встановлення пміту 50 000 грн...Відповідно до інформації з ПК «Пегас», фізично картка пластик НОМЕР_7 отримана невстановленою особою на відділенні «Криворізьке № 6» (м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, бранч: KZAA) ймовірно в період 29.11.2022-15.01.23 р. 19.11.2022 - дата доставки пакета з картками штрих-код 1305600269106128) на відділення банку. Картки «прив`язуються» клієнтом своїх рахунків, персоналізована видача та додатковий облік останніх не передбачено... На підставі інформації отриманої в ході перевірки NPS встановлено, що договір «Оплата частинами» оформлено через інтернет в магазині «Комфі», а саме «Смартфон Apple iPhone 14 128 Gb Midnight». Виходячи із інформації отриманої від торговця, товар видано 16.01.2023 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м. Кривий Ріг, вул. Лєрмонтова, 37 чек ТСП доданий до кейса). Тобто зловмисниками від імені клієнта оформлено шахрайський договір №23011533783799 (оплата частинами на 18 міс.) на суму 41499 грн. «Комфі» (ретлейлер 11111RJ2). Паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПриватБанк» підписано 15.01.2023 19:43:53 простим електронним підписом ОТП. Згідно із інформацією Позивача відповідно до клієнтської виписки по картці НОМЕР_7 ОСОБА_1 встановлено, що кошти 15.01.2023 було знято через Банкомати «ПриватБанку» (20 200,00 грн.) та «ОТП-банку» (16 261,00 грн.) в м. Кривий Ріг.

Представник відповідачки звертає увагу суду, що Позивач підтверджує факт, що «...в результаті вищезазначених транзакцій з картки клієнтки було списано грошові кошти на загальну суму 77 960 грн. (з урахуванням 361 грн комісії).». Також Позивач зазначає, що «аналізом системи відеоспостереження ПриватБанку» встановлено, що окрім картки НОМЕР_7 невідомим зловмисником в банкоматі «ПриватБанку» використовувалися також картки інших клієнтів, а саме: НОМЕР_16 ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8 ) (м. Обухів), НОМЕР_9 ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_10 ) (Кропивницька обл.), заявка на фото № 382147, заявка на фото № 412174. Перевіркою по ЄКБ та документообігу встановлено, що вищезазначені клієнти зверталися в банк з аналогічними заявами про шахрайство, відповідна інформація внесена в ЄРДР №12022116230000545 від 10.11.2022 (Обухівський РУП), ЄРДР № 12023121110000015 від 06.01.2023 (Криворізький РУП). Аналіз логів входу 15.01.2023 підтверджує факт входу в «Приват24» потерпілої з нетипового для неї девайсу. Також аналізом логів входу клієнтки ОСОБА_2 (ID-НОМЕР_17) в «Приват24» під логіном « НОМЕР_2 » зафіксовано нетиповий клієнту вхід з WEB-версії «Пр24». Таким чином, позивач визнає, що відносно відповідачки зі сторони невідомих осіб мали місце шахрайські дії щодо заволодіння кредитними коштами, і такі кошти від банку вона не отримувала.

З приводу твердження позивача, що «факт шахрайства у відношенні клієнта ОСОБА_2 став можливим через порушення клієнтом «Умов і правил надання Іалківських послуг», а саме згідно п. 2.1.4.52.5. Умов, відповідальність за операції іхектронної комерції чи мотооперації по Картах, прив`язаним до поточного рахунку Клієнта, покладається на Клієнта», представник відповідачки звертає увагу суду, що позивач не надав жодних доказів, що відповідачка своїми діями сприяла втраті та незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу втілювати платіжні операції за кредитною карткою.

Сторона відповідача вказує на те, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.08.2023 у справі №176/1445/22 «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному

використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні отриманні спірних грошових коштів». Натомість, позивач не надав жодних доказів, що відповідачка своїми діями сприяла втраті чи розголошенню конфіденційної інформації, що стосується доступу до її карткового рахунку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснював.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги подані сторонами докази, а також подані заяви по суті справи,- відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, письмові пояснення на заперечення позивача, пояснення позивача, враховуючи додаткові письмові пояснення сторони відповідача та заперечення на додаткові пояснення позивача, прослухавши записи на оптичному диску, наданому стороною позивача, прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», виходячи із такого.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 17 квітня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитні картки ''Універсальна'' із номером НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_5 .

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв`язку з чим заборгувала банку грошові кошти, які у добровільному порядку сплатити не бажає, а тому звернувся до суду з позовом про стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 17.04.2008 року заборгованість за кредитним договором відповідачки станом на 17 вересня 2023 року становить 55 259, 68 грн, яка складається із:

- 45 628, 50 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 9 631,18 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій».

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).

При цьому, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд костантує, що до зняття невстановленою особою із карткового рахунку відповідачки 15 січня 2023 року коштів, ОСОБА_1 користувалася коштами банку та її борг перед позивачем на день здійснення несанкіонованого списання коштів становив 9527, 21 грн., однак вказані кошти відповідачкою банку повернуті, а саме: 27.01.2023 року нею сплачено 9 860, 66 грн.

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідачка своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що відповідачка втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд при постановленні рішення по справі враховує факт звернення відповідачки наступного дня до банку та правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки дійсно була відсутня воля на вчинення такої транзакції.

Оцінюючи доводи сторін, суд також бере до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належно обґрунтовані під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у їх сукупності та логічному взаємозв`язку, поза розумним сумнівом, що 15 січня 2023 року списання грошових коштів з карткового рахунку відповідачки у розмірі 83 472, 61 грн. відбулося із її вини чи за її розпорядженням.

А тому суд прийшов до висновку, що стороною позивача не доведено того факту, що відповідачка ОСОБА_1 , як користувач послуг банку своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду та не здобуто іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що призвело до заборгованості саме у вказаній банком сумі.

Натомість, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що відповідачка, виявивши безпідставне зняття коштів з її рахунку, повідомила про цей факт банк, заблокувала карткові рахунки та звернулася до правоохоронних органів.

Отже, у судовому засіданні не здобуто, а стороною позивача не доведено належними доказами факт отримання відповідачкою вказаних у позові коштів із її карткового рахунку, переказу цих коштів іншим особам, передання відповідачкою її платіжної картки іншій особі, втрату відповідачкою платіжної картки, розголошення іншим особам ПІН-коду карти через який треті особи могли б мати доступ до вказаних коштів, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, постановою Верховного суду від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18), постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18, постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19), правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19), суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 55 259 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 68 коп. за кредитним договором №б/н від 17.04.2008 року.

Відомості про сторін у справі:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», вул.Грушевського, 1Д м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_14 , МФО №305299.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 .

У зв`язку із складністю справи, у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України, повний текст рішення суду складено 13 грудня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко