Рішення № 124179454, 31.12.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9105/24

н\п 2/490/3569/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Батечка М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з розподілу природного газу по о/р НОМЕР_1 в сумі 4184,45 грн., 3% річних в сумі 63,12 грн. та інфляційні збитки в сумі 134,27 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що за адресою відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Факт споживання природного газу за вказаною адресою підтверджується розрахунком заборгованості за послуги розподілу природного газу, що відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, свідчить про приєднання боржника до умов договору розподілу природного газу та фактичне його укладення.

Оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Постановою НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 року було встановлено тариф на послуги з розподілу прородного газу - в розмірі 1,99 грн за 1 кубічний метр (без урахування ПДВ).

Так, боржник свого обов`язку щодо оплати позивачу послуги з розподілу природного газу не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з жовтня 2023 року по серпень 2024 року в розмірі 4184,45 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.10.2024 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 15.10.2024 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, який повідомлявся про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі і через оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.12.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1769 від 29.09.2023 року «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «ГРМУ») діяльності з розподілу природного газу», внесені зміни до додатку до постанови НКРЕКП №1839, якими Заявнику змінено місце провадження (розширення території) господарської діяльності з розподілу природного газу на територію Миколаївської області.

Таким чином, з 01.10.2023 ТОВ «ГРМУ», в особі його відокремленого підрозділу - Миколаївської філії, має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території Миколаївської області та є Оператором ГРМ.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).

Пунктом 2 гл. 1 Розділу VІ Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕП від 30 вересня 2015 року № 2498 , який пі укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу ( п. 4 гл. 3 Розділу VІ Кодексу ГРМ).

Згідно з п. 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

За змістом абз. 3 п. 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 4 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ пломбування та розпломбування газового обладнання на об`єктах споживачів, що пов`язані з припиненням/обмеженням або відновленням газопостачання (розподілу природного газу), виконуються Оператором ГРМ відповідно до вимог розділу X цього Кодексу.

Підпунктом 3 п. 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у випадку: подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

Центральним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ у справі №490/8306/24. В подальшому, на підставі заяви відповідача, ухвалою від 01.10.2024р. судовий наказ №490/8306/24 виданий 18.09.2024 року було скасовано у зв`язку із існуванням між сторонами спору про право.

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідю №845339 з Єдиного державного демографічного реєстру від 15.10.2024 року.

Проте, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щобо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

З вищенаведеного вбачається, що відповідач є споживачем послуг з газопостачання, на ім`я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за підрахунками позивача, в зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з з жовтня 2023 року по серпень 2024 року в розмірі 4184,45 грн.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до статі 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина друга статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За вимогами п. 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимагати від боржника сплатити гроші за надані послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Поряд з цим, відповідно до глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору.

Нормами вказаного Кодексу ГРМ передбачено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Отже, на підставі викладеного, беручи до уваги, що зобов`язання відповідачем не виконувалася належним чином, та той факт, що з заявою про припинення розподілу природного газу на його об`єкт відповідач до позивача не звертався, позов слід задовольнити, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за розподіл природного газу з жовтня 2023 року по серпень 2024 року включно, в розмірі 4184,45 грн.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги розрахунок 3% річних, що нараховані за порушення зобов`язання та розрахунок інфляційних втрат, що наданий позивачем, оскільки вони проведені відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням періоду, за який не вносилась плата, відповідної суми боргу та втстановленого індексу інфляції.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу, якщо про це не звертаються сторони.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до позову, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з розподілу природного газу по о/р НОМЕР_1 за період з жовтня 2023 року по серпень 2024 року включно, в розмірі 4184,45 грн., 3% річних в сумі 63,12 грн. та інфляційні збитки в сумі 134,27 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2119,60 грн., що підтверджено платіжною інструкцією №98 від 09.10.2024 року, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, враховуючи,що позовні вимоги задоволені в повному розмірі, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2119,60 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ: 45192910, адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 4184 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 45 коп., на рахунок НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ: 45192910.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» три відсотка річних в розмірі 63 (шістдесят три) грн. 12 коп., інфляційні збитки в розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн. 27 коп., судовий збір в розмірі 2119 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 60 коп. на рахунок НОМЕР_4 в АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ: 45192910.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. Саламатін