Рішення № 124175413, 30.12.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/1297/24

Справа №760/19590/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2805703 від 11.08.2024, складеної поліцейським 1 взводу 2 роти УПП в Закарпатській області Сідун І.І, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме що 11.08.2024 11:19:14 дорога М-06 790 км водій, керуючі т/з рухався зі швидкістю 106 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 Обмеження максимальної швидкості 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження на 56 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР - Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.08.2024 близько 11 години він керував автомобілем LEXUS NX 250 д.н. НОМЕР_1 на дорозі М-06 та був зупинений працівниками поліції за перевищення швидкості руху (з їх слів). При спілкуванні з працівниками поліції останні повідомили його про порушення встановленої швидкості руху. Проте на вказаній ділянці дороги дозволена швидкість руху не більше 110 км/год. Жодних знаків, які б обмежували швидкість руху на вказаній ділянці дороги станом 11 год. 19 хв. 11.08.2024 встановлено не було. За таких обставин, він рухався з дотриманням дозволеної швидкості та її перевищення не допускав.

Крім того вказав, що він попросив надати докази на підтвердження вказаного факту, на що йому було надано для огляду пристрій для вимірювання швидкості, проте зображення було низької якості, що позбавляло можливості встановити ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, який там зафіксовано.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Майстренко О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.08.202, позовну заяву залишено без руху та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків.

28 серпня 2024 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ст.ст. 162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

02 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив від представника Департаменту патрульної поліції в якому останній заперечив проти вимог позивача та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2024 відносно ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом LEZUS NX 250 н.з. НОМЕР_1 , поліцейським 1 взводу 2 роти УПП в Закарпатській області рядовим поліції Сідун І.І,було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, за те, що 11.08.2024 11:19:14 дорога М-06 790 км водій, керуючі т/з рухався зі швидкістю 106 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 Обмеження максимальної швидкості 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження на 56 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР - Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3.

Даною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 12.9.б. ПДР України, водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно підвідомчості відносяться ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається із долученого до відзиву фото вчинення адміністративного правопорушення водієм транспортного засобу LEZUS NX 250 н.з. НОМЕР_1 , дане фото здійснено за допомогою пристрою TruCAM ІІ Serial № ТС008427, який є належної якості, та на ньому зафіксовано швидкість руху даного транспортного засобу, яка становить

106 км/год.

Згідно схеми організації дорожнього руху в місці проведення ремонтних доріг на ділянці автодорогиМ-06 Київ-Чоп, км. 790+300 - км 794-000, погодженої Управлінням патрульної поліції в Закарпатській області від 07.09.2022, на даній ділянці дороги значено встановленні обмежувальні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", із зазначенням максимальної швидкості руху 50.

Тобто, позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративний штраф у розмірі 1700,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З наявних у справі доказів вбачається, що зазначена постанова була винесена із врахування вимог, передбачених ст. ст. 256, 258, 283 КУпАП, та доказів зворотному матеріали справи не містять.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених у оспорюваній постанові, а висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, дослідивши всі докази наявні в матеріалах справи, приходить висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, судом здобуто не було, а ті обставини, з яких, останній, просить скасувати постанову, на думку суду, наведені з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

Приймаючи до уваги те, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, а також зважаючи на подані стороною відповідача докази, суд приходить до переконання, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 122 КУпАП, а тому постанова в справі про адміністративне правопорушення, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, - є законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що наведені в позові обґрунтування, на думку суду, не є такими, з якими закон пов`язує можливість скасування постанови про притягнення позивача до відповідальності, стороною відповідача доводи та обґрунтування позову були спростовані, а тому суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, в зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Майстренко