Ухвала суду № 124175251, 27.12.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19294/24

Провадження №: 1-кс/755/4039/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2024 року за №12024100040003733 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді цього місцевого суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного з огляду на наявність передумов, передбачених ст. 177, 178, п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.

ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини та наведені відомості щодо доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_5 діючи в умовах воєнного стану за попередньою змовою з ОСОБА_7 здійснили несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку інформації.

Так, ОСОБА_5 перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 01.11.2024 року виготовив два несанкціоновані пристрої, які мають умовну назву "накладка на банкомат" і призначені для прихованого розміщення на типовому банкоматі з метою отримання інформації з магнітних стрічок банківських карт користувачів та здійснення відео фіксації виконання ними операцій на цифровій клавіатурі банкомату.

В подальшому, 01.11.2024 року приблизно о 06 годині 40 хвилин ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , прибули за адресою: м. Київ, вул. Остафія Дашкевича, буд. 11, де в фасадній частині маркету «АТБ» знаходиться банкомат, що належить ТОВ «Євронет Україна».

Перебуваючи за вказаною адресою, 01.11.2024 року в період часу з 06 години 39 хвилин до 06 години 45 хвилин ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 здійснили несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, без згоди власника ТОВ «Євронет Україна» зокрема: банкомату з ідентифікатором в системі моніторингу UAEN 0362, моделі DIEBOLD OPTEVA 560, серійний номер 1560 RDC 00182, що працює на операційній системі Windows і призначений для видачі та прийому готівкових коштів з використанням платіжних карт, який функціонував і був у справному стані, шляхом поміщення до картоприймача вказаного банкомату кустарно виготовленого обладнання (скімера) та установки над екраном банкомата накладки із раніше вмонтованою портативною міні-камерою та джерелом живлення.

Надалі, в період часу з 06 години 45 хвилин до 18 години 10 хвилин 01.11.2024 раніше встановлене обладнання здійснило фіксацію інформації з магнітних стрічок банківських карт та введених пін-кодів користувачів банкомату, що призвело до витоку інформації, що оброблюється в автоматизованих системах обслуговування клієнтів, яким являється банкомат.

У зв`язку з чим, 02 листопада 2024 року о 04 годині 46 хвилини (час фактичного затримання 00 годин 45 хвилин 02.11.2024) ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КК України та повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами у т.ч.: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.11.2024; протоколом огляду місця події від 02.11.2024 року, який проводився за адресою: м. Київ, вул. Остафія Дашкевича (колишня назва Курнатовського), буд. 11; протоколом огляду від 03.11.2024; протоколом допиту представника ТОВ «Євронет» ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 02.11.2024 року, який проводився за адресою: м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, буд. 2; протоколом перегляду відеозапису камер відеоспостереження системи «Безпечне місто»; протоколом особистого обшуку затриманої ОСОБА_7 від 02.11.2024 з ілюстративною таблицею; протоколом особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 від 02.11.2024 з ілюстративною таблицею; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 (співмешканкою якого є ОСОБА_7 ) від 02.11.2024; протоколом обшуку автомобіля «Леу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 ; протоколом огляду від 03.11.2024; протоколом огляду від 29.11.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

04.11.2024 року Дніпровським районним судом м. Києва стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.12.2024 року включно.

Надалі, 25.12.2024 року керівником Дніпровської окружної прокуратури м. Києва строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до трьох місяців

Нині, метою продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання настання ризикам, котрі визначені ст. 177 КПК, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконного впливу; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Зокрема ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК обумовлений тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, внаслідок активних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 стався витік даних банківських карток значної кількості користувачів банківських карток, що в свою чергу надало останньому можливість викрадати кошти з банківських рахунків останніх. Вказане правопорушення спрямоване на найбільш вразливі соціальні категорії, а також вчинене в умовах воєнного стану, санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, що свідчить про обставини, які можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Разом з тим зазначений вид кримінальних правопорушень носить значний ступінь суспільної небезпеки, так як потерпілими від вказаного виду злочинів може стати будь-який користувач банкомату, кількість осіб які вже фактично є потерпілими від дій вказаної групи осіб належить встановити органу досудового розслідування;

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсним, оскільки досудове розслідування на даний час триває та слідством встановлюються додаткові докази, а також на даний час не встановлено всіх потерпілих від протиправних дій групи осіб до складу якої увійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Відповідно останній, володіючи інформацією про наявні у органу розслідування докази, так як відомості про них зазначено в повідомленні про підозру та клопотанні про обрання запобіжного заходу, може знищити додаткові докази, про які на даний час невідомо слідству.

Тому, враховуючи вказане, сторона обвинувачення вважає слушним, продовжити відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

ІІІ. Позиції сторін

У судовому засіданні прокурори групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 вказане клопотання підтримав з наведених у ньому передумов.

Сторона захисту вказала, що слідчий, прокурор не довели обставин визначених п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

IV. Право, яким керувалася слідчий суддя

Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК, яка в свою чергу регламентує таке:

- заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості провадження (ч. 1 ст. 131 КПК);

- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК);

- підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК);

- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини (ч. 1 ст. 178 КПК);

- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК);

- при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ст. 199 КПК).

V. Мотиви слідчого судді

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу суд вирішуючи питання, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно підозрюваного встановлено такі відомості, як-то:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Київ, громадянин України, не працює, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий;

- за своїм віком, має задовільні соціальні зв`язки, для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію;

- у цьому провадженні повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 361 КК України, а саме несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, що призвело до витоку інформації, вчинене за попередньою змовою групою осіб, під час дії воєнного стану.

В розрізі наведеного, вирішуючи по суті поставлене питання, слідчий суддя має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказують слідчий та прокурор:

(і) обґрунтованість підозри (наявність «розумної» підозри)

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).

Таким чином, застосуванню запобіжного заходу має передувати підозра у вчиненні кримінального правопорушення, тобто діяння, яке підпадає під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК, оскільки Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 зауважив, що розглядаючи питання щодо запобіжного заходу, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину обґрунтованою, тобто чи є встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

При цьому, саме поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п. 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text).

Тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, § 32). Під поняттям «обґрунтованої підозри» у скоєнні кримінального правопорушення розуміється «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин» («Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», заява № 15172/13, від 29 травня 2019 року, § 88, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-193543).

Вирішення питання про наявність «обґрунтованої підозри» потребує встановлення: (і) фактичної складової, що включає наявність фактичних обставин, що вказують на причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення; (іі) матеріально-правової складової, що включає наявність у діянні особи складу певного правопорушення за національним кримінальним законом.

Для дотримання фактичної складової підозри щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення необхідна наявність певних об`єктивних підстав (фактів або інформації), на основі яких можна небезпідставно стверджувати, що відповідна особа могла вчинити злочин. Наявність таких «об`єктивних підстав» має підтверджуватися певними відомостями чи доказами, які повинні відповідати вимогам належності та допустимості, при цьому бути достатніми для висновку про причетність певної особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя виходить з того, що:

(1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28 березня 2019 року у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України),

(2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу з урахуванням того, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи для навіть пред`явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (див. рішення «Murray v. the United Kingdom», заява № 18731/91, від 08 лютого 1996 року, §55, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57980; «K.-F. v. GERMANY», заяви № 144/1996/765/962, від 27 листопада 1997 року, § 57, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58119).

Згідно повідомлення про підозру в цій справі підозрювану особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК за обставин описаних у п. ІІ ухвали.

Відповідно проаналізувавши долучені до клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (протоколи слідчих дій, висновки експертів та інші документи) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, оскільки в своїй сукупності вказують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити такі діяння, щонаймеше це стверджується: протоколом огляду місця події від 02.11.2024 року; протоколом огляду місця події від 02.11.2024 року, в ході якого, з банкомату ТОВ «Євронет» з ідентифікатором в системі моніторингу UAEN 0362, моделі DIEBOLD OPTEVA 560, серійний номер 1560 RDC 00182, було вилучено накладку з портативною відеокамерою та носієм інформації; протоколом допиту представника ТОВ «Євронет» ОСОБА_8 , який зазначив про виявлення в банкоматі стороннього несанкціонованого обладнання, призначеного для несанкціонованого збору та накопичення інформації про дані банківських карток користувачів (скімера), а також, моменту встановлення такого обладнання; протоколом перегляду відеозапису камер відеоспостереження системи «Безпечне місто», яким зафіксовано перебування автомобіля під керуванням ОСОБА_9 біля місця вчинення злочину 01.11.2024 року та у час, що відповідає часу встановлення такого обладнання; протоколом особистого обшуку затриманої ОСОБА_7 , у ході якого, вилучено речі та предмети, які вказують на причетність до вчинення злочинів, зокрема, у мобільному телефоні наявні записи з паролями та даними банківських карток користувачів; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 (співмешканкою якого є ОСОБА_7 ), у ході якого, виявлено та вилучено засоби маскування (перуки, окуляри, бороди та вуса), обладнання для виготовлення несанкціонованих пристроїв (скімерів та накладок на банкомати) у великій кількості, засоби для запису інформації на картки з магнітною стрічкою, значну кількість банківських карток (721 шт.), витоговлених дублікатів карток з зазначеними номерами та паролями; протоколом обшуку автомобіля «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , на якому пересувались співучасники, вході якого, було виявлено та вилучено засоби маскування, які використовував ОСОБА_5 ; протоколом огляду мобільного телефону; іншими матеріалами в сукупності.

У зв`язку з чим, вважати підозру явно неприйнятною неможливо, оскільки стороною обвинувачення надано важливі відомості (протоколи слідчих дій, інші документи), які вказують на те, що причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною.

В той час, як сама обґрунтована підозра, згадана в статті 5 § 1(c) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії (йдеться про стадію вирішення питання щодо того чи іншого запобіжного заходу). Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, в якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування.

Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

З його урахуванням слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків переховування та впливу, про котрі вказується у клопотанні та які наведені у п. ІІ ухвали. Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема:

(а) щодо ризику переховування, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou v. Turkey» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53, https://hudoc.echr.coe. int/rus?i=001-62566), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Слідчий суддя враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» (від 26 червня 2001 року, § 80, заява № 33977/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59613), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» (від 25 квітня 2000 року, § 76, заява № 31315/96, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-58785), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути підозрюваний. Саме тому, на думку слідчого судді, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку слідчого судді, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, слідчий суддя враховує, що (1) підозрюваний підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти;

(b) щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний, не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, іншим підозрюваним, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом;

(с) ризики перешкоджання та знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підставно обумовляється прокурором тим, що досудове розслідування на даний час триває та слідством встановлюються додаткові докази, а також на даний час не встановлено всіх потерпілих від протиправних дій групи осіб. Відповідно останній, володіючи інформацією про наявні у органу розслідування докази, так як відомості про них зазначено в повідомленні про підозру та клопотанні про обрання запобіжного заходу, може знищити додаткові докази, про які на даний час невідомо слідству.

Адже йдеться про діяння вчинені, за даними підозри, групою осіб. Згідно ч. 2 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. Тому, власне фактор домовленостей заздалегідь також вказує, що учасники таких домовленостей можуть мати змогу координувати дії для приховування злочинної діяльності, чим власне, додатково, засвідчується, як можливість знищення, так і перешкодження;

(d) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, є дійсним, враховуючи обставини цього провадження в чатсині хаарктеру підозри ,адже йдеться про вчиненя діння щодо невизнаечного кола осіб.

Тому, є доведеними обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Відповідно до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Відповідно Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, тим паче в ключі того, що відповідно до ст. 199 КПК слідчий суддя насамперед зобов`язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Отже, обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними, адже в т.ч. завершити розлідування провадження до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим та ця неможливість встановлена слідчйим суддею в ухвалі про продовження строку досудового розслідування.

Тим паче, що підозрюваний має право на внесення застави.

Так, згідно ухвали слідчого судді від 04 листопада 2024 року при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено ОСОБА_5 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 454 200 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), й вказано, що у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти. На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно ч. 7 ст. 182 КПК у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в т.ч. в період, на який продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за цією ухвалою, а саме 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 454 200 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089).

При цьому, у разі внесення застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти. На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладаються на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, адже саме вони визнаечні згідно ухвали від 04 листопада 2024 року.

VІ. Висновок

За таких умов, слідчий суддя вважає за наслідками розгляду питання доцільності продовження тримання підозрюваного під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відповідним клопотанням сторони обвинувачення, продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців, тим самим задовольнивши клопотання вказане у п. І ухвали.

Оскільки установлено, що обраний запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваній особі.

Стан здоров`я підозрюваного не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Наявні наведені ризики, які є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу. Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

При цьому, підозрюваний має змогу, у порядку ч. 7 ст. 182 КПК, внести в будь-який момент заставу в сумі вказаний в ухвалі слідчого судді цього місцевого суду від 04 листопада 2024 року, а саме 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.

У разі внесення застави, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти та у відношенні нього діють обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 02 лютого 2025 року.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 10:30 год. 31 грудня 2024 року.

Слідча суддя ОСОБА_10