Ухвала суду № 124174405, 30.12.2024, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1368/21

Провадження № 1-в/626/106/2024

УХВАЛА

30 грудня 2024 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні подання начальника Красноградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від призначеного покарання у зв`язку приведення вироку суду у відповідність до закону від 18.07.2024 №3886-ІХ, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в с. Попівка, Берестинського району, Харківської області, громадянин України, неодружений, не праціює, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 13.01.2022 року вироком Красноградського районного суду Харківської області за ч.2,3 ст.185 КК України до 3 років обмеження волі, -

ВСТАНОВИВ :

13.01.2022 року вироком Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.2,3 ст.185 КК України до 3 років обмеження волі.

Після набрання вироком чинності, останній був поставлений на облік в Красноградський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

29.10.2024 року начальник Красноградського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області звернулася до суду з відповідним поданням, в якому просить вирішити питання про звільнення обвинуваченого від призначеного даним вироком покарання на підставі ст.74 КК України у зв`язку з прийняттям Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 КУпАП.

У поданні зазначено, що вказаним вироком, ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.185 КК України, чим спричинено матеріальних збитків, станом на лютий 2021 року за першим епізодом на 400,00грн, а також за другим епізодом станом на березень 2021 року на 2125,00 грн, що також не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на даний час вже є «дрібним викраденням», а відтак засуджений підпадає під дію Закону України №3886-ІХ, яким фактично скасовано його кримінальну відповідальність.

Представник органу пробації, прокурор та засуджений у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду подання повідомлялися вчасно та належним чином.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути подання за відсутності засудженого.

В судовому засіданні було встановлене, що 13.01.2022 року вироком Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.2,3 ст.185 КК України до 3 років обмеження волі.

Після набрання вироком чинності, останній був поставлений на облік в Красноградський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області. Відповідно до ухвали Красноградського районного суду Харківської області від 15.08.2023 року засудженого було оголошено в державний розшук.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа засуджена за діяння, карність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК України).

Вказана в ч.2 ст.74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від призначеного покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України застосовується після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, в тому числі коли особа звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Так, вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.01.2022 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2, 3 ст. 185 КК України до 3 років обмеження волі,

Згідно вироку ОСОБА_3 засуджений за викрадення майна , чим спричинено матеріальних збитків, станом на лютий 2021 року за першим епізодом на 400,00грн, а також за другим епізодом станом на березень 2021 року на 2125,00 грн.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ХІ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до Кодексу України про адміністративне правопорушення, зокрема, статтю 51 викладено в новій редакції.

Новою редакцією ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України визначено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України передбачена податкова соціальна пільга у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2 270 грн.

Відповідно, 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого на 01.01.2021 становить 1135 гривні.

З зазначеного вбачається, що з 09.08.2024 особа підлягає адміністративній відповідальності за крадіжку вчинену особою, якщо вартість викраденого майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на дату вчинення кримінального правопорушення складає 2270 гривні.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2024, справа № 567/507/23, провадження №51-7110км23.

Крім того, дана позиція висвітлена в постанові Об`єднаної палати Касаційного суду Верховного Суду від 07.10.2024 згідно якої: «Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений начас вчинення правопорушення,з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ тапп. 169.1.1п.169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у звязку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.»

Згідно з ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» інкриміноване особі у межах кримінального провадження викрадення чужого майна (крадіжка) на суму до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння (а саме 2270 грн), законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій статті 185 КК України.

Отже, оскільки сума викраденого ОСОБА_3 майна менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то на засудженого ОСОБА_3 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким частково декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення подання та приведення вироку у відповідність до чинного законодавства та звільнення засудженого від покарання у виді 3 років обмеженняволі, призначеного вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.01.2022.

Керуючись ст.ст.5, 74, 185 КК України, ч.2 ст.165 КВК України, ст.ст.369-372, 376, 537-539 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Подання начальника Красноградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від призначеного покарання у зв`язку приведення вироку суду у відповідність до закону від 18.07.2024 №3886-ІХ - задовольнити.

ОСОБА_3 засудженого 13.01.2022 року за вироком Красноградського районного суду Харківської області за ч.2,3 ст.185 КК України до 3 років обмеження волі, звільнити від відбування покарання за цим вироком у зв`язку з усуненням караності діяння на підставі ч.2 ст.74 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Красноградський районний суд Харківської області.

Суддя