Вирок № 124173834, 31.12.2024, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/2/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 (дистанційно),

ОСОБА_6 ,

їх захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне кримінальне провадження № 42016180000000015 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працюючого інспектором Нобельського національного парку, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Радехів, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , працюючого фахівцем з оперативного реагування аграрного холдингу «Акріс-Захід», з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3 , військовослужбовця УСБУ в Рівненській області, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

УСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, у невстановлений досудовим слідством час, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 одержав та, у подальшому передав неправомірну вигоду у виді грошових коштів начальнику ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 та старшому оперативному уповноваженому Дубровицького МРВ Управління СБ України в Рівненській області ОСОБА_6 за невжиття останніми передбачених законом заходів до викриття та припинення незаконної діяльності, пов`язаної з видобутком бурштину-сирцю у прикордонній смузі з республікою білорусь на території Зарічненського району Рівненської області, а також попередження осіб, які займаються незаконним видобутком бурштину-сирцю про будь-які заплановані заходи правоохоронних органів в області, спрямовані на викриття, документування та припинення такої протиправної діяльності, притягнення винних у ній осіб до передбаченої законом відповідальності.

Так, у період з 18 березня 2016 року по 23 березня 2016 року, точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 отримав неправомірну вигоду в сумі 4000,00 грн, яку останньому передав ОСОБА_9 з метою передачі вказаних грошових коштів службовим особам правоохоронних органів Рівненської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за невжиття ними передбачених законом заходів із викриття та припинення незаконної діяльності, пов`язаної з видобутком бурштину-сирцю у прикордонній смузі з республікою білорусь на території Зарічненського району Рівненської області в інтересах ОСОБА_9 , за наступних фактичних обставин.

Зокрема ОСОБА_9 , з метою отримання можливості здійснення безперешкодного незаконного видобутку бурштину-сирцю на території Зарічненського району Рівненської області, у прикордонній смузі з республікою білорусь, а саме у лісі, на відстані від 300 до 500 м від житлового будинку, що на хуторі між селами Серники та Олександрово вказаного району області, а також можливості бути своєчасно оповіщеним про вжиття правоохоронними органами області заходів до викриття його протиправної діяльності, 18 березня 2016 року у період часу з 16:56 год по 17:15 год поблизу зупинки громадського транспорту в с. Вичівка Зарічненського району області на автомобільній дорозі сполученням «Сарни-Зарічне», передав жителю с. Серники Зарічненського району Рівненської області ОСОБА_4 неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 4400,00 грн, з яких останній 4000,00 грн у період часу з 18 березня 2024 року до 23 березня 2016 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці передав ОСОБА_8 в якості неправомірної вигоди для подальшої передачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а 400,00 грн залишив собі в якості плати за проживання ОСОБА_9 у будинку, неподалік місця здійснення останнім незаконного видобутку бурштину-сирцю.

У подальшому, ОСОБА_8 у період часу з 18 березня 2016 року по 22 березня 2016 року частину отриманих грошових коштів передав ОСОБА_5 , а частину залишив собі, після чого 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_4 в останнього вилучено 100,00 грн, з отриманих від ОСОБА_4 2 купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами ТЄ 6203080 та ПБ 3402052.

У свою чергу ОСОБА_5 , упродовж проміжку часу з 18 березня 2016 року по 22 березня 2016 року, одержавши від ОСОБА_8 грошові кошти в якості неправомірної вигоди, частину залишив собі, а частину - передав ОСОБА_6

22 березня 2016 року під час огляду автомобіля, яким користується ОСОБА_5 , марки «Мітсубісі Ланцер» чорного кольору державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , виявлено та вилучено 2 купюри номіналом 50 грн, серії та номери СА 4133528 та РД 9563374.

22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_6 , за адресою: вул. Лесі Українки, 14, у смт Зарічне виявлено та вилучено грошові кошти отримані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 через ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в сумі 400,00 грн, 8 купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами ПЄ 7218198, РЄ 9972489, ПЄ 3727400, РА 3782314, ПД 5344508, КД 1589253, РЖ 77740013, КС 5251102.

Крім того, 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено грошові кошти отримані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 через ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в сумі 200,00 грн, 4 купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами СВ 8932002, РГ 8275393, ЕЩ 5824035, ВГ 7934196.

Указані грошові кошти ОСОБА_4 через ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості неправомірної вигоди за надання ОСОБА_9 дозволу здійснювати незаконний видобуток бурштину-сирцю, невжиття заходів по припиненню незаконної діяльності останнього та повідомлення ОСОБА_9 про будь-які заходи правоохоронних органів області, спрямовані на викриття, документування та припинення такої протиправної діяльності та, як наслідок, уникнення ОСОБА_9 від відповідальності за вчинений злочин.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 369 КК України, як умисні дії, які виразились в наданні неправомірної вигоди службовій особі за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він працюючи на посаді начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи службовою особою, яка згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу спеціального призначення, який постійно здійснює функції представника влади та, відповідно до Примітки 1 ст. 368 КК України, є службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб зі старшим оперативним уповноваженим Дубровицького МРВ УСБ України в Рівненській області ОСОБА_6 , всупереч вимогам передбаченим п. 20, 22 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», де передбаченого його обов`язок приймати участь, у межах своєї компетенції, у взаємодії з органами Служби безпеки України, органами Національної поліції та іншими правоохоронними органами у виконанні покладених на них завдань, здійснювати самостійно контроль у районах несення служби за збереженням природних ресурсів, охороною довкілля, а також всупереч забороні, передбаченій у п. 1 ч. 5 ст. 23 вказаного Закону, приймати будь-які предмети (речі) від будь-яких осіб та передавати предмети (речі) будь-кому, якщо інше не встановлено законодавством України, у період з 18 березня 2016 року по 23 березня 2016 року, точний час під час досудового розслідування не встановлений, отримав неправомірну вигоду в сумі 4400,00 гривень від громадянина ОСОБА_9 за вчинення в інтересах останнього дій з використанням наданої йому влади, за наступних фактичних обставин.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 налагодили механізм систематичного одержання від місцевих мешканців неправомірної вигоди за невжиття, у межах своєї компетенції, передбачених законом заходів до викриття та припинення їх незаконної діяльності, пов`язаної з видобутком бурштину-сирцю у прикордонній смузі з республікою білорусь на території Зарічненського району Рівненської області, а також повідомлення осіб, які займаються такою протиправною діяльністю про заплановані заходи правоохоронних органів області, спрямовані на її викриття, документування та припинення.

З метою отримання можливості здійснення безперешкодного незаконного видобутку бурштину-сирцю на території Зарічненського району Рівненської області, у прикордонній смузі з республікою білорусь, а саме у лісі, на відстані від 300 до 500 м від житлового будинку, що на хуторі між селами Серники та Олександрово вказаного району області, а також можливості бути своєчасно оповіщеним про вжиття правоохоронними органами області заходів до викриття його протиправної діяльності, 18 березня 2016 року у період часу з 16:56 год по 17:15 год, ОСОБА_9 , поблизу зупинки громадського транспорту в с. Вичівка Зарічненського району області на автомобільній дорозі сполученням «Сарни-Зарічне», передав жителю с. Серники Зарічненського району Рівненської області ОСОБА_4 неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 4400,00 грн, з яких останній 4000,00 грн передав ОСОБА_11 , a 400,00 грн залишив собі в якості плати за проживання ОСОБА_9 у будинку, неподалік місця здійснення останнім незаконного видобутку бурштину-сирцю.

У подальшому, ОСОБА_8 у період часу з 18 березня 2016 року по 22 березня 2016 року частину отриманих грошових коштів передав ОСОБА_5 , а частину залишив собі, після чого 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_4 в останнього вилучено 100,00 грн, з отриманих від ОСОБА_4 . 2-ма купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами ТЄ 6203080 та ПБ 3402052.

У свою чергу ОСОБА_5 , упродовж проміжку часу з 18 березня 2016 року по 22 березня 2016 року, одержавши від ОСОБА_8 грошові кошти в якості неправомірної вигоди, частину залишив собі, а частину передав ОСОБА_6

22 березня 2016 року під час, огляду автомобіля, яким користується ОСОБА_5 , марки «Мітсубісі Ланцер» чорного кольору державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 виявлено та вилучено 2 купюри номіналом 50 грн, серії та номери СА 4133528 та РД 9563374.

Цього ж дня, тобто 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_5 виявлено та вилучено грошові кошти отримані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 через ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в сумі 400,00 грн, 8 купюрами номіналом по 50 грн. кожна, із серіями та номерами ПЄ 7218198, РЄ 9972489, ПЄ 3727400, РА 3782314, ПД 5344508, КД 1589253, РЖ 77740013, КС 5251102.

Крім того, 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено грошові кошти отримані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 через ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в сумі 200,00 грн, 4 купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами СВ 8932002, РГ 8275393, ЕЩ 5824035, ВГ 7934196.

Указані грошові кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали в якості неправомірної вигоди за надання ОСОБА_9 дозволу здійснювати незаконний видобуток бурштину-сирцю, невжиття заходів по припиненню незаконної діяльності останнього та повідомлення ОСОБА_9 про будь-які заходи правоохоронних органів області, спрямовані на викриття, документування та припинення такої протиправної діяльності та, як наслідок, уникнення ОСОБА_9 від відповідальності за вчинений злочин.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України, як умисні дії, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, працюючи на посаді старшого оперативного уповноваженого Дубровицького МРВ УСБ України в Рівненській області, будучи, відповідно до Примітки 1 статті 368 КК України, службовою особою, яка згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» та ст. 1 Закону України «Про Службу Безпеки України» є працівником державного правоохоронного органу спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України, постійно здійснюючи функції представника влади, діючи за попередньою змовою групою осіб із начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , всупереч вимогам передбаченим ч. 2 ст. 2 Закону України «Про Службу Безпеки України», де передбачено, що до завдань Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, та на якого згідно посадової інструкції від 14 липня 2015 року покладено завдання та обов`язок боротись з корупцією та організованою злочинністю, збирати і перевіряти інформацію, яка характеризує оперативну обстановку на території Зарічненського району та про підготовку, вчинення протиправних дій, попередження, виявлення та припинення яких законодавством віднесено до компетенції СБ України, брати участь у недопущенні таких дій, у період з 18 березня 2016 року по 23 березня 2016 року, точний час під час досудового розслідування не встановлений, отримав неправомірну вигоду в сумі 4000,00 грн від громадянина ОСОБА_9 за вчинення в інтересах останнього дій із використанням наданої йому влади, за наступних фактичних обставин.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 налагодили механізм систематичного одержання від місцевих мешканців Зарічненського району Рівненської області неправомірної вигоди, за невжиття, у межах своєї компетенції, передбачених законом заходів до викриття та припинення їх незаконної діяльності, пов`язаної з видобутком бурштину-сирцю у прикордонній смузі з республікою білорусь на території Зарічненського району Рівненської області, а також повідомлення осіб, які займаються такою протиправною діяльністю про заплановані заходи правоохоронних органів області, спрямовані на її викриття, документування та припинення.

З метою отримання можливості здійснення безперешкодного незаконного видобутку бурштину-сирцю на території Зарічненського району Рівненської області, у прикордонній смузі з республікою білорусь, а саме у лісі, на відстані від 300 до 500 м від житлового будинку, що на хуторі між селами Серники та Олександрово вказаного району області, а також можливості бути своєчасно оповіщеним про вжиття правоохоронними органами області заходів до викриття його протиправної діяльності, 18 березня 2016 року у період часу з 16:56 год по 17:15 год ОСОБА_9 , поблизу зупинки громадського транспорту в с. Вичівка Зарічненського району області на автомобільній дорозі сполученням «Сарни-Зарічне», передав жителю с. Серники Зарічненського району Рівненської області ОСОБА_4 неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 4400,00 грн, з яких останній 4000,00 грн передав ОСОБА_8 , а 400,00 грн залишив собі в якості плати за проживання ОСОБА_9 у будинку, неподалік місця здійснення останнім незаконного видобутку бурштину-сирцю.

У подальшому ОСОБА_8 у період часу з 18 березня 2016 року по 22 березня 2016 року частину отриманих грошових коштів передав ОСОБА_5 , а частину залишив собі, після чого 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_4 в останнього вилучено 100,00 грн, з отриманих від ОСОБА_4 2 купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами ТЄ 6203080 та ПБ 3402052.

У свою чергу ОСОБА_5 , упродовж проміжку часу з 18 березня 2016 року по 22 березня 2016 року, одержавши від ОСОБА_8 грошові кошти в якості неправомірної вигоди, частину залишив собі, а частину передав ОСОБА_6

22 березня 2016 року під час огляду автомобіля, яким користується ОСОБА_5 , марки «Мітсубісі Ланцер» чорного кольору державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 виявлено та вилучено 2 купюри номіналом 50 грн, серії та номери СА 4133528 та РД 9563374.

Цього ж дня, тобто 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_5 виявлено та вилучено грошові кошти отримані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 через ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в сумі 400,00 грн, вісьмома купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами ПЄ 7218198, РЄ 9972489, ПЄ 3727400, РА 3782314, ПД 5344508, КД 1589253, РЖ 77740013, КС 5251102.

Крім того, 22 березня 2016 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено грошові кошти отримані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_9 через ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в сумі 200,00 грн, 4 купюрами номіналом по 50 грн кожна, із серіями та номерами СВ 8932002, РГ 8275393, ЕЩ 5824035, ВГ 7934196.

Указані грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали в якості неправомірної вигоди за надання ОСОБА_9 дозволу здійснювати незаконний видобуток бурштину-сирцю, невжиття заходів по припиненню незаконної діяльності останнього та повідомлення ОСОБА_9 про будь-які заходи правоохоронних органів області, спрямовані на викриття, документування та припинення такої протиправної діяльності та, як наслідок, уникнення ОСОБА_9 від відповідальності за вчинений злочин.

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України, як умисні дії, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Судове провадження стосовно обвинуваченого за ч. 3 ст. 369 КК України ОСОБА_8 , ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 травня 2024 року зупинено до звільнення його з військової служби (Т.10 а.с.46).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України не визнав, суду показав, що з жодним з обвинувачених станом на березень 2016 року знайомий не був, познайомився з ними в кабінеті слідчого в травні 2016 року під час досудового розслідування цього кримінального провадження. Незаконний видобуток бурштину неподалік с. Серники, Вараського району, Рівненської області він не організовував, а лише підробляв там «на тичці» та «сачкістом». З ОСОБА_9 він познайомився орієнтовно в березні 2016 року через свого батька. ОСОБА_9 тоді назвався ОСОБА_12 , говорив, що працює в рибоохоронному патрулі, показував службове посвідчення, наполегливо просив домовитися для нього про дозвіл та можливість незаконного видобутку бурштину на території району, на що ОСОБА_4 , категорично відмовив. Батько ОСОБА_4 підшукав житло для ОСОБА_9 , а саме будинок його дядька. Під час зустрічі з ОСОБА_9 , яка відбулась на прохання батька 18 березня 2016 року, ОСОБА_9 наполегливо передав ОСОБА_4 4400,00 грн, з яких 400,00 грн за житло, 400,00 грн дружині на цукерки, решту за «фішки» (тобто за попередження осіб, які займаються незаконним видобутком бурштину-сирцю). ОСОБА_4 категорично відмовлявся від отримання грошей для передачі іншим особам для отримання дозволу на незаконний видобуток бурштину ОСОБА_9 . Оскільки ОСОБА_4 потребував грошей на ремонт трактора, ці гроші від ОСОБА_9 отримав, нічого не обіцяючи взамін. Наступного дня цими грошима він розрахувався в магазині автозапчастин підприємця Кидуна, придбавши там запчастини до трактора.

ОСОБА_8 він ніяких грошей не передавав. Ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_6 на незаконний видобуток бурштину його не наймали, ніяких дозволів чи вказівок з цього приводу йому не давали.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не визнав, суду показав, що в березні 2016 року обіймав посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

З ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був знайомий в силу виконання службових обов`язків. З ОСОБА_4 познайомився у в Рівному під час досудового розслідування. За час його каденції незаконний видобуток бурштину на території Зарічненського району здійснювався, він вживав відповідних заходів для боротьби з цим. Ніхто і ніколи до нього не звертався з проханням надання згоди чи дозволу на незаконний видобуток бурштину у прикордонному районі. Для ОСОБА_6 він ніколи гроші не передавав. Дозволу незаконного видобутку бурштину для ОСОБА_8 чи ОСОБА_4 не надавав.

Коштів за незаконний видобуток бурштину від «бригади ОСОБА_13 » він не отримував.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не визнав, суду показав, що в березні 2016 року працював на посаді старшого оперуповноваженого Дубровицького МРВ УСБ України в Рівненській області.

ОСОБА_5 і ОСОБА_14 знає в силу роботи, з ОСОБА_4 познайомився лише під час досудового розслідування у цій справі. Будь-яких дозволів на незаконний видобуток бурштину ні цим особам ні будь-кому іншому не надавав, будь-яких грошей за це не отримував. В його посадові обов`язки завдання по протидії незаконного видобутку бурштину не входили, про виявлені факти такого видобутку він повинен був повідомляти поліцію.

Під час обшуку у нього в кабінеті та вдома було вилучено помічені гроші, які він отримав у повернення частини позики від підприємця ОСОБА_15 .

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши докази по справі, суд приходить до такого висновку.

Згідно зі ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 1, 2 ст. 84 КПК України).

В обґрунтування доведеності обвинувачення прокурор посилається на показання свідків, протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр, постанову про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину, протоколи про проведення НСРД контролю за вчиненням злочину, ухвали слідчих суддів, протоколи за результатами проведення НСРД, протоколи обшуку службових приміщень та житла, протоколи огляду місця події, огляду предметів та службових кабінетів, огляду автомобіля, предметів вилучених в автомобілі (Т.9 а.с.104, 252-256).

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_16 суду показав, що з 2010 по 2016 роки працював інспектором Державної прикордонної служби. В його повноваження входило припинення незаконного видобутку бурштину. Його безпосереднім начальником був обвинувачений ОСОБА_5 , який завжди реагував на незаконний видобуток бурштину посиленням нарядів.

В судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_17 суду показала, що в березні 2016 року була запрошена понятою під час проведення обшуку житлового будинку та автомобіля. Назву населеного пункту де проводився обшук та що саме вилучалося вона не пам`ятає, ствердила, що підписувала протоколи.

Свідок обвинувачення ОСОБА_18 суду показав, що 20 березня 2016 року був залучений понятим для проведення обшуку в житловому будинку та автомобілі ОСОБА_5 . В його будинку знайшли мобільний телефон, а в автомобілі одну купюру номіналом 100 доларів США. Про знайдений телефон ОСОБА_5 заявив, що це не його річ. Безпосередньо після проведення вказаних слідчих дій було складено протоколи, які він підписав.

Свідок обвинувачення ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що в березні 2016 року він працював інспектором Державної прикордонної служби з місцем дислокації в с. Вічівка. В зоні його відповідальності, а саме в с. Неньковичі, незаконний видобуток бурштину не вівся. Від ОСОБА_5 він отримував вказівки виявляти та припиняти незаконний видобуток бурштину, проте йому не відомо випадків незаконного видобутку бурштину.

В судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_20 суду показав що в березні 2016 року він працював дільничним інспектором прикордонної служби у підпорядкуванні ОСОБА_5 . В обов`язки ОСОБА_20 входило припинення порушень державного кордону. У його секторі відповідальності незаконний видобуток бурштину не вівся. ОСОБА_5 незаконних вказівок йому не давав. Будь яких коштів від ОСОБА_5 не отримував і нікому не передавав.

Свідок обвинувачення ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що на час досудового розслідування цього кримінального провадження обіймав посаду консультанта-експерта з оперативних питань УВБ СБ в Рівненській області. Слідчий надавав йому доручення які він виконував. Доручення прокурора на зняття інформації з транспортних, телекомунікаційних мереж та складання протоколів за результатами проведення НСРД були письмовими. Чому такі письмові доручення відсутні в матеріалах кримінального провадження не пояснив.

Свідок обвинувачення ОСОБА_22 , який конфіденційно співпрацював зі слідством з псевдонімом ОСОБА_9 , та щодо якого ухвалою суду від 11 березня 2024 року було скасовано застосовані до нього заходи безпеки у виді зміни анкетних даних у цьому кримінальному провадженні (Т.9 а.с.223), в судовому засіданні 17 грудня 2024 року будучи представленим адвокатом ОСОБА_23 відмовився від дачі показів на підставі статті 63 Конституції України.

В судовому засіданні 17 та 30 грудня 2024 року прокурор заявив про відсутність інших свідків, які підлягають допиту в ході судового розгляду цього кримінального провадження.

Оцінюючи показання допитаних свідків суд приходить до висновку, що вони жодним чином не доводять ні події кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим ні їх вини.

З розсекреченої постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 15 березня 2016 року № 15/1-281т вбачається, що прокурором ОСОБА_24 санкціоновано негласну слідчу (розшукову) дію (далі - НСРД) - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів в сумі 50000,00 грн з використанням особи, залученої до конфіденційного співробітництва зі стороною обвинувачення ОСОБА_9 , якому вирішено вручити вказані кошти з метою здобуття доказів одержання обвинуваченими неправомірної вигоди. Проведення цієї НСРД доручено співробітникам оперативного підрозділу УВБ УСБ України (Т.2 а.с. 94-96).

Проте в матеріалах справи відсутні і стороною обвинувачення не надано суду доказів отримання грошей для указаної НСРД.

Згідно відповіді фінансово-економічного управління СБУ № 21/2/3-4475 від 05 грудня 2017 року «Щодо залучення коштів» вбачається, що кошти на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15 березня 2016 року № 15/1-281т видавались через касу Фінансово економічного управління СБ України готівкою в сумі 100000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 25 серпня 2015 року № 7887 (Т.4 а.с.194-195).

З наданої відповіді слідує, що гроші були видані на п`ять місяців раніше внесенню відомостей в ЄРДР у цьому кримінальному провадженні № 42016180000000015 від 25 січня 2016 року (Т.3, а.с.133-135).

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України (в редакції чинній на час виділення коштів, тобто станом на 25 серпня 2015 року) здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Кошти Фінансово-економічним управлінням СБУ видавались згідно видаткового касового ордера № 7887 від 25 серпня 2015 року підполковнику ОСОБА_25 , статус якого в межах цього кримінального провадження невідомий і прокурором не доведений.

Постанова прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчинення злочину від 15 березня 2016 року № 15/1-281т не містить доручення оперативним співробітникам отримати гроші для цієї НСРД.

Усупереч указаної постанови, якою вирішено провести в ході досудового слідства НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошових коштів в сумі 50000,00 грн, оперативними співробітниками без доручення прокурора в ході цієї слідчої дії задіяно 4400,00 грн невідомого походження.

Оскільки матеріали справи не містять доказів законності видачі (отримання) грошових коштів у цьому кримінальному провадженні для проведення вказаної НСРД, що включає обґрунтовані сумніви в законності походження коштів для використання під час цієї негласної слідчої дії, відтак визначені грошові кошти як і протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 18 березня 2016 року не можуть бути доказом у цьому кримінальному провадженні унаслідок їх недопустимості.

З протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 15 квітня 2016 року видно, що 18 березня 2016 року було проведено НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі імітування його обстановки із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (Т.2 а.с.97). Цей протокол усупереч ч. 3 ст. 252 КПК України передано прокурору лише через 47 днів з моменту припинення такої НСРД (Т.2 а.с.172).

З цього протоколу вбачається, що 18 березня 2016 року ОСОБА_9 згідно попередньої домовленості зустрівся з ОСОБА_4 поблизу автобусної зупинки с. Вичівка, Зарічненського району, Рівненської області на автомобільній дорозі сполученням Сарни-Зарічне. В ході вказаної зустрічі під час спілкування ОСОБА_9 висловив прохання щодо вирішення питання, пов`язаного з незаконним видобутком бурштину та передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 4400,00 грн в якості неправомірної вигоди за вирішення питання з начальником ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 щодо незаконного видобутку бурштину у прикордонній смузі Зарічненського району Рівненської області.

Із змісту вказаного протоколу не прослідковується ні способу передачі грошових коштів ні самого факту передачі коштів, ні механізму передачі коштів неправомірної вигоди від обвинуваченого ОСОБА_4 будь яким іншим особам, в тому числі обвинуваченим.

Вказівка в протоколі про те, що ОСОБА_4 у телефонних розмовах неодноразово обговорював з ОСОБА_5 механізм незаконного видобутку бурштину, розміри неправомірної вигоди та шляхи її передачі не відповідає дійсності та не знайшла свого підтвердження в ходу судового розгляду.

Протоколи за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії за кримінальним провадженням № 42016180000000015 датовані 14 березня 2016 року № 9/16-103 (Т.2 а.с.189-201), 9/16-128 (Т.3 а.с.33-40), № 9/16-135 (Т.3 а.с.73-77), № 9/16-147 (Т.3 а.с.14-18) (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_2 . Аналізуючи допустимість вказаних протоколів суд констатує, що у цих протоколах вказана підстава їх проведення - ухвала Апеляційного суду Волинської області № 270т від 02 березня 2016 року (розсекречена) (Т.2 а.с.117-118), яка стосується іншої особи з іншим мобільним номером, а відтак ці протоколи на переконання суду є недопустимими, оскільки складені без достатньої правової підстави.

Окрім цього, протоколи за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії за кримінальним провадженням № 42016180000000015:

- від 23 лютого 2016 року № 9/16-63 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_3 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_5 (Т.2 а.с.173-182) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-22 від 11 березня 2016 року;

- від 14 березня 2016 року № 9/16-104 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_3 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_5 (Т.2 а.с. 202-250) в тому числі оптичні диски із записом вказаної слідчої дії №№ 9/16-22т та 9/16/25 від 11 березня 2016 року,

- від 18 березня 2016 року № 9/16-130 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_3 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_5 (Т.3 а.с. 65-72) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-22т від 11 березня 2016 року,

- від 24 березня 2016 року № 9/16-134 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_3 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_5 (Т.3 а.с.19-24) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-22т та 9/16-23т від 11 березня 2016 року,

- від 31 березня 2016 року № 9/16-145 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_3 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_5 (Т.3 а.с.1-4) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-23т від 11 березня 2016 року,

- від 23 лютого 2016 року № 9/16-64 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_4 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_6 (Т.2 а.с.183-188) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-24т від 11 березня 2016 року,

- від 24 березня 2016 року № 9/16-136 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_5 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_6 (Т.3 а.с.78-81) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-24т від 11 березня 2016 року,

- від 31 березня 2016 року № 9/16-148 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_6 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_6 (Т.3 а.с.5-13) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-24т від 11 березня 2016 року,

- від 18 березня 2016 року № 9/16-129 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_7 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_4 (Т.3 а.с.41-64) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-27т від 11 березня 2016 року,

- від 25 березня 2016 року № 9/16-146 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера мобільного НОМЕР_7 , який знаходився у постійному користуванні ОСОБА_4 (Т.3 а.с.82-110) в тому числі оптичний диск із записом вказаної слідчої дії № 9/16-27т від 11 березня 2016 року є недопустимими та неналежними з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 41 КПК України (в редакції, яка була чинною на дату складання указаних протоколів) оперативні підрозділи органів безпеки, здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові дії) в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Судом встановлено, що жодного письмового доручення слідчого чи прокурора на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, як того вимагала ч. 1 ст. 41 КПК України в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду прокурором не надано. Покази свідка оперуповноваженого ОСОБА_21 надані ним в суді про те, що йому надавалися прокурором письмові доручення для здійснення слідчих дій судом не приймаються як достовірні, оскільки не підтверджуються жодними документами.

У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, вказано, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені грубі процесуальні порушення під час досудового розслідування, наявні підстави для визнання недопустимими усіх протоколів НСРД (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) досліджених в судовому засіданні.

Поряд з недопустимістю цих протоколів, зафіксовані у цих протоколах розмови ведуться обвинуваченими з іншими особами. При цьому жодної розмови з якої прослідковується зв`язок отримання ОСОБА_4 4400,00 грн неправомірної вигоди від ОСОБА_9 та подальшої передачі 4000,00 грн ОСОБА_8 , який в свою чергу частину передав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на цих протоколах не зафіксовано.

На переконання суду за наведених обставин факт знайомства ОСОБА_4 з ОСОБА_8 має вирішальне значення для встановлення складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 369 та ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Оскільки указані протоколи НСРД вимогами ст. 85 КПК України не відповідають, у цих протоколах не відображено обставини, які стосуються як предмета доказування так і кримінального провадження у цілому, відтак є такі докази є неналежними.

Аналізуючи протокол обшуку від 22 березня 2016 року приміщення ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою: вул. Молодіжна, 4, с. Вичівка, Зарічненського району Рівненської області (Т.3 а.с.187-201) видно що його проведено на підставі ухвали слідчого судді Нетішинського суду Хмельницької області від 21 березня 2016 року у справі № 1-кс/679/221/2016 постановленої з метою виявлення знарядь вчинення кримінального правопорушення, грошових коштів та бурштину - сирцю, а також інших доказів та документів у яких містяться дані щодо осіб, які могли приймати участь у вчиненні вказаного правопорушення, а також виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та інших речей, що можуть мати значення для встановлення істини у кримінальному провадженні. Під час обшуку у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено: особисті речі, службове посвідчення, телефон, грошові кошти в сумі 149,00 грн, шкіряний чохол, платіжна банківська картка, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Протокол додаткового обшуку від 22 березня 2016 року проводився в іншому приміщенні ВПС «Вичівка», як невідкладний, під час цього обшуку з 18:15 год до 18:25 год виявлено два мобільні телефони марки «Nokia» з IMEI НОМЕР_8 , IMEI НОМЕР_9 з sim картками «МТС» та «Київстар», а також мобільний телефон марки «Samsung» IMEI НОМЕР_10 та три аркуші паперу формату А4 з написами на них (Т.3. а.с. 202-213).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 448/368/17 якщо ухвала про проведення обшуку приймається після проведення обшуку/огляду, то в ній повинно бути зазначено про виявлені та вилучені за результатом обшуку речі і документи, а також така ухвала не повинна мати строку її виконання, оскільки обшук/огляд вже фактично проведений. Якщо зміст наявної в матеріалах справи ухвали слідчого судді свідчить про надання дозволу на проведення обшуку в майбутньому, то він не може вважатися таким, що легалізує проведений в житлі невідкладний огляд місця події. У такому разі складений протокол в частині проведеного огляду території домоволодіння та будинку є недопустимим доказом.

З дослідженої в ході судового розгляду ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2016 року № 569/3556/16-к вбачається, що дозвіл на обшук ВПС «Вичівка», що знаходиться за адресою: вул. Молодіжна, 4, с. Вичівка, Зарічненського району Рівненської області надано на майбутнє, встановлено строк дії ухвали один місяць (Т.3 а.с.213).

Оскільки ухвала слідчого судді місить строк виконання та спрямована на майбутнє, відтак протокол додаткового обшуку від 22 березня 2016 року є недопустимий.

Протокол огляду приміщення за адресою тимчасового проживання ОСОБА_5 АДРЕСА_6 (Т.3 а.с.217-219), проводився як невідкладний та легалізований на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2016 року у справі № 569/3554/16 (Т.3 а.с.220). Під час обшуку цього приміщенні у присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , виявлені грошові кошти в сумі 3100,00 грн. У протоколі обшуку ОСОБА_5 письмово вказав, що вказані кошти є його заробітною платою, яку він зняв у банкоматі 18 березня 2016 року. Додатки до протоколу не додавались. Тобто указаний протокол жодним чином не доводить причетність ОСОБА_5 до вчинення будь-якого правопорушення.

Огляд належного ОСОБА_5 автомобіля марки «Мітсубісі Лансер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (Т.6 а.с.5-11) проведений, на підставі добровільної згоди ОСОБА_5 , що вказано в протоколі та легалізований на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2016 року у справі № 569/3555/16 (Т.6 а.с.4). Під час огляду в автомобілі виявлено: грошові кошти, а саме одна купюра номіналом 100 доларів США - AB00051907Y, дві купюри по 50 гривень СА 4133528, РД9563374 та один набій. Рукописний текст у протоколі виконаний кульковими ручками з різними відтінками синього кольору, почерк в протоколі не розбірливий, що унеможливило в судовому засіданні його прочитати та встановити місце в автомобілі, в якому було знайдено грошові купюри. Відеофіксація огляду автомобіля не здійснювалась, що унеможливило прослідкувати порядок та послідовність дій під час його проведення, у тому числі момент та місце виявлення грошових коштів у автомобілі. Під час обшуків та огляду автомобіля у ОСОБА_5 були присутні понятими ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зокрема ОСОБА_17 показала, що в березні 2016 року була запрошена понятою під час проведення обшуку житлового будинку та автомобіля, назву населеного пункту де проводився обшук та що саме вилучалося вона не пам`ятає, ствердила, що підписувала протоколи. ОСОБА_18 суду показав, що 20 березня 2016 року був залучений понятим для проведення обшуку в житловому будинку та автомобілі ОСОБА_5 . В його будинку знайшли мобільний телефон, а в автомобілі одну купюру номіналом 100 доларів США.

На переконання суду вказаний протокол є недопустимим доказом, оскільки фактично було проведено не огляд місця події, а невідкладний обшук без ухвали слідчого судді. Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України, обшук може бути проведений лише на підставі ухвали слідчого судді. Водночас, ч. 3 ст. 233 КПК України передбачено перелік випадків, за наявності яких слідчий, дізнавач, прокурор, мають право провести обшук житла чи іншого володіння особи до постановлення такої ухвали (невідкладний обшук).

Цей перелік є вичерпним і до нього належать лише невідкладні випадки пов`язані із врятуванням людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням підозрюваних осіб. Відповідно, за відсутності таких виняткових обставин, проведення обшуку без ухвали слідчого судді не допускається.

Дослідивши протокол огляду автомобіля судом було встановлено, що під час його проведення працівники правоохоронного органу не обмежувались поверхневим оглядом та безпосереднім виявленням доказів на місці події, а здійснювали активне відшукання речей і документів, зокрема, відкривали автомобіль, перебували всередині нього, відкривали місця, які не проглядаються без усунення перешкод, при цьому в судовому засіданні встановлено, що такі дії проводились правоохоронцями за відсутності контролю їх дій з боку ОСОБА_26 , понятих, зокрема свідки, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не показали, що вони спостерігали момент та місце, де були виявлені грошові кошти в автомобілі, а побачили їх, коли вони вже були покладені на переднє пасажирське сидіння, що є недопустимим під час проведення огляду. Фактично ж вказані дії являли собою обшук, а не огляд. При цьому, такий обшук проводився без отримання попереднього дозволу слідчого судді. Бажаючи зберегти зібрані в результаті докази, після проведення огляду місця події, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України з метою легалізації своїх дій як невідкладного обшуку і отримав відповідний дозвіл. Водночас, така легалізація не відповідала вимогам п. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки втручання у права обвинуваченого не було здійснено «згідно із законом». Так, ст. 8 Конвенції вимагає, зокрема, достатніх гарантій проти свавілля, а тому відсутність попереднього судового дозволу на втручання у приватне життя (зокрема, шляхом обшуку) має бути врівноважена наявністю ефективного ретроспективного судового перегляду. Такий перегляд вимагається положеннями ч. 3 ст. 233 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, крім іншого, зобов`язаний перевірити, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до володіння особи без ухвали слідчого судді. Тому, слідчий/прокурор у своєму клопотанні мав довести, а слідчий суддя встановити та в своїй ухвалі належним чином мотивувати, що обставини справи дійсно були надзвичайними і виправдовували негайний обшук без попереднього судового дозволу. Водночас, посилання на відповідні виняткові обставини відсутнє як у клопотанні прокурора про легалізацію такого обшуку, так і в ухвалі слідчого судді, постановленій за результатами його розгляду. Обґрунтуванням відповідного клопотання слугували лише ті обставини, що були встановлені вже у результаті безпосереднього проведення відповідної слідчої дії, а не ті, що існували на момент прийняття рішення про проведення невідкладного обшуку.

За таких обставин, суд визнає недопустимими доказами результати обшуку автомобіля обвинуваченого ОСОБА_5 від 22 березня 2016 року, а саме: протокол огляду від 22 березня 2016 року з фототаблицею до нього, а також вилучені в ході його проведення: грошові кошти, купюра номіналом 100 доларів США - AB00051907Y, дві купюри номіналом по 50 гривень СА 4133528, РД9563374.

Аналізуючи протокол обшуку від 22 березня 2016 р. у службовому кабінеті старшого о/у МРВ СБ України в Рівненській області ОСОБА_6 , що за адресою: вул. Л. Українки, 14 в с-щі Зарічне, Рівненської області (Т.4 а.с.91-98) видно, що його проведено на підставі ухвали слідчого судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 березня 2016 року у справі № 679/219/2016 (Т.4 а.с.89).

В ході обшуку серед інших речей було виявлено 8 купюр по 50 гривень із серіями та номерами раніше помічених грошових купюр по 50 гривень.

Походження цих грошових коштів ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що вказані купюри йому віддав як борг ОСОБА_15 19 березня 2016 року.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердив такі обставини та показав, що у 2015 році він позичив у ОСОБА_6 500 доларів США на будівництво. Він як приватний підприємець має автомагазин. 19 березня 2024 року у нього в магазині купував автозапчастини до трактора ОСОБА_4 на суму більше 4000,00 грн. З цих грошей ОСОБА_15 віддав ОСОБА_6 залишок боргу у 2600,00 грн, що на той час становило еквівалент 100 доларів США, а також 200 доларів США.

Покази свідка ОСОБА_15 є логічними та послідовними, а тому приймаються судом як доказ походження у ОСОБА_6 8 купюр по 50 гривень із серіями та номерами раніше помічених грошових купюр по 50 гривень, відповідно протокол обшуку від 22 березня 2016 року в цій частині суд визнає неналежним.

Факт придбання ОСОБА_4 автозапчастин в магазині підприємця ОСОБА_15 беззаперечно стверджується товарним чеком підприємця ОСОБА_15 на суму 4170,00 грн від 19 березня 2016 року (Т.7 а.с.118).

Оцінюючи на предмет допустимості протокол обшуку від 22 березня 2016 року за адресою проживання ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_3 (Т.4 а.с.104-108) суд виходить з такого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 було затримано 22 березня 2016 року о 18:43 год, про що свідчить протокол затримання від 23 березня 2016 року (Т.4 а.с.109-112) і на нього з цього часу повинні поширюватись права та гарантії, передбачені ч. 4 ст. 208 КПК України, зокрема і право мати захисника.

З протоколу обшуку від 22 березня 2016 року видно, що його було проведено в період часу з 19:48 год до 21:11 год. Цей протокол ОСОБА_6 не підписував, хоча записаний учасником цієї слідчої дії. Указане свідчить про обмеження прав ОСОБА_6 , як власника житла в якому проводився обшук, а також порушення вимог ч. 3, 4, 5, 6 ст. 104 КПК України та ч. 8 ст. 236 КПК України (в редакції чинній на час проведення обшуку) і як наслідок визнання протоколу обшуку від 22 березня 2016 року за адресою: АДРЕСА_3 недопустимим доказом.

Вказане твердження відповідає правовій позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 661/4353/15-к, за якою проведення обшуку за участю особи, який на момент обшуку був затриманим за підозрою у вчиненні злочину і мав статус та права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК, без роз`яснення йому перед початком обшуку його прав, у тому числі й права на правову допомогу, за відсутності захисника, хоча останній був призначений як підозрюваному до початку обшуку і підозрюваний від його послуг не відмовлявся, свою згоду на обшук за відсутності захисника не давав, а також ненадання підозрюваному протоколу обшуку для ознайомлення та можливості викласти свої зауваження щодо процедури проведення вказаної слідчої дії є істотним порушенням його прав, яке відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК тягне за собою недопустимість як доказу фактичних даних протоколу обшуку житла і результатів цієї слідчої дії.

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року скасовано заходи забезпечення у виді зміни анкетних даних щодо свідка ОСОБА_22 , який у цьому кримінальному провадженні був під псевдонімом ОСОБА_9 .

З досліджених в ході судового розгляду документів вбачається, що ОСОБА_22 на дату залучення його до конфіденційного співробітництва (04березня 2016 року) та передачі грошей ОСОБА_4 (18 березня 2016 року) був працівником правоохоронного органу (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів») - головним державним інспектором відділу оперативного реагування Головного управління охорони водних біоресурсів у місті Києві у 13 ранзі державного службовця (Т.10 а.с.232-235).

Також з постанови про закриття кримінального провадження від 13 вересня 2016 року видно, що ОСОБА_22 був фігурантом кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України з 2014 року, яке було закрите під час його конфіденційного співробітництва у цьому кримінальному провадженні (Т.10 а.с.237-238).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 618/1543/15-к, підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуючись пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Відповідно до усталеної судової практики для встановлення факт провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів.

Також у рішенні ЄСПЛ від 09 червня 1988 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» зазначається, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

У справі ЄСПЛ «Раманаускас проти Литви» заявника було засуджено за одержання хабаря від особи, що співпрацювала з поліцією, як таємний агент. Суд зауважив, що оскільки доводи заявника про провокацію злочину, які він висловлював протягом усього провадження у справі, не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурювання не було.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (п. 56 рішення ЄСПЛ у справі «Баннікова проти Росії»). Це повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 87 та ч. 3 ст. 271 КПК України.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв (рішення ЄСПЛ у справі «Баннікова проти Росії»), а саме: a) змістовний критерій; б) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність (відсутність) суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним -наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

У пунктах 54, 55, 60 рішення від 05 лютого 2008 року в справі «Романаускас проти Литви» Європейський суд з прав людини зазначив:

п. 54 "… використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи»; п. 55 «Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежується пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений»; п. 60 «У випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватись недопустимими».

Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши встановлені під час судового розгляду обставини, перевіривши їх доказами, оцінивши ці докази з точки зору їх достовірності, належності, допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку, що правоохоронці, отримавши відомості про можливе вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, не обмежились пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів на підтвердження його вчинення, впливали на нього, через легендовану особу ОСОБА_9 , схиляючи його до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме до надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь якої дії з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та створюючи обстановку для вчинення цього злочину активними діями.

З огляду на це, а також враховуючи, що з початку кримінального провадження докази у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, щодо ОСОБА_4 отримані шляхом реалізації органом досудового розслідування та прокурором свої повноважень, не передбачених кримінальним процесуальним кодексом України для забезпечення досудового розслідування кримінального правопорушення, тому доводи сторони захисту щодо провокації злочину є цілком обґрунтованими.

Тобто, надані стороною обвинувачення докази, не містять жодної інформації на підтвердження того, що при здійсненні заходів контролю за вчиненням злочину органи досудового розслідування діяли в межах принципу «пасивного розслідування», не спонукаючи ОСОБА_4 до злочинних дій.

Таким чином у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 мала місце провокація з боку легендованої особи ОСОБА_9 , котрий за підтримки правоохоронних органів впливав на ОСОБА_4 шляхом призначення зустрічей та телефонних розмов, спонукав останнього на протиправні дії, щодо отримання грошових коштів.

При цьому, під час судового розгляду, незважаючи на встановлений у ст. 92 КПК обов`язок доказування, жодних даних на спростування доводів сторони захисту щодо провокації злочину прокурором надано не було.

З урахуванням викладеного, отримані в результаті проведення НСРД докази є недопустимими в розумінні ст. 86, 87, 94 КПК, оскільки отримані за допомогою провокації, тобто внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказаний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №166/1199/18.

Жоден із допитаних в ході судового розгляду свідків не вказав на роль ОСОБА_4 , як можливого фігуранта надання неправомірної вигоди ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 . Аналізуючи зміст інформації у визнаних недопустимими НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (прослуховування дзвінків) суд наголощує на відсутності будь якого спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , що підтверджує версію захисту про те, що вони станом на березень 2016 року знайомі не були. До цього ж, слідством не встановлено дату, часу та місце, можливої передачі неправомірної вигоди від ОСОБА_4 до ОСОБА_8 , а також у подальшому від ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Будь які слідчі дії до травня 2016 року з ОСОБА_4 не проводились.

Зважаючи на обвинувачення ОСОБА_5 в одержані неправомірної вигоди, як службовою особою у судовому засіданні належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено факту отримання неправомірної вигоди не зафіксовано факту попередньої змови з будь якими особами в тому числі іншими обвинуваченими. Свідки обвинувачення ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 відомостей щодо протиправної діяльності ОСОБА_5 в судовому засіданні не навели. За результатом обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_5 та по місцю його тимчасового проживання грошових коштів, бурштину - сирцю чи інших предметів протиправної діяльності виявлено не було. Натомість у автомобілі під час несанкціонованого огляду за відсутності контролю з боку ОСОБА_5 чи понятих було виявлено 2 купюри по 50 гривень, які надавались ОСОБА_9 . З детально наведених вище мотивів протокол огляду визнаний недопустимим доказом, тому виявлені під час його проведення речі та предмети не можуть бути покладені в основу обвинувачення. В ході розгляду справи не отримано жодного доказу, який би підтверджував факт знайомства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується в отриманні неправомірної вигоди для себе. При цьому за результатом судового розгляду не отримано жодного належного, достовірного доказу в підтвердження наявності події злочину за ч. 3 ст. 368 КК України, в тому числі (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення) щодо попередньої змови його з іншими обвинуваченими. Зокрема у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 достовірно показав, що 19 березня 2016 року ОСОБА_4 у цей день купував у нього товар на суму 4170,00 грн про що був виданий товарний чек. У цей же день він віддав із зазначених грошових коштів борг ОСОБА_6 . Зважаючи на те, що в судовому засіданні не була доведена позиція обвинувачення щодо, можливого отримання (часу, місця, способу) неправомірної вигоди від ОСОБА_5 суд приймає версію захисту, що пояснює наявність в кабінеті ОСОБА_6 8 купюр по 50 грн та 4 купюр по 50 грн у його помешканні. На переконання суду сама лише наявність імовірної неправомірної вигоди, не може бути самостійною підставою для обвинувачення особи, оскільки на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування за стандартом «Поза розумним сумнівом» усього комплексу складу правопорушення в тому числі події кримінального правопорушення.

За оцінкою показів свідків обвинувачення в цілому, суд встановлює, що жоден із свідків не підтвердив обставин викладених у обвинувальному акті, які доводять причетність обвинувачених до вчинення інкримінованого їм злочинів. Більше того, жоден з свідків не вказав на саму подію злочину.

Підсумовуючи досліджені та проаналізовані в сукупності докази, заявлені стороною обвинувачення щодо причетності обвинувачених ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, а також приймаючи до уваги докази сторони захисту, суд приходить до висновку, що докази обвинувачення не можуть вважатися такими, що доводять поза розумним сумнівом наявність вчинення кримінальних правопорушень будь ким з них.

Таким чином, аналізуючи всі вищенаведені докази, перевіривши в повному обсязі доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до таких висновків:

- в ході судового розгляду жоден свідок та жоден інший доказ не вказав на обставини, які дають суду обґрунтовані підстави вважати, що мало місце кримінальне правопорушення в якому обвинувачуються особи;

- жоден свідок в процесі судового розгляду та жоден інших доказ не вказав на те, що обвинувачений ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти, як неправомірна вигода, саме для передачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , через ОСОБА_8 , не встановлено часу, місця, способу вчинення злочину, а також не розкрита мета такої передачі;

- жоден свідок в процесі судового розгляду та жоден інших доказ не вказав на те, що обвинувачений ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 отримали від ОСОБА_8 грошові кошти, як неправомірна вигода;

- в ході судового розгляду суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який дає суду обґрунтовані підстави вважати, що був вчинений злочин з інкримінованою обвинуваченим правовою кваліфікацією, як і не встановлено факту вчинення самими обвинуваченими інкримінованих їм злочинних дій;

- незважаючи на наявність ряду негласних слідчих (розшукових) дій, орган досудового розслідування так і не зафіксував жодного факту, який доводить те, що був вчинений злочин та не зафіксував жодного факту отримання неправомірної вигоди обвинуваченими.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ч. 1 ст. 2 КК України).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, в тому числі і органів досудового розслідування.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Про недопустимість порушення таких принципів зазначив і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.

Виходячи із загальних засад кримінального судочинства, верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення в їх сукупності, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та передбачених ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

За встановлених під час судового розгляду обставин, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати ОСОБА_4 , у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 369 КК України, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України у зв`язку з тим, що не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення.

Питання речових доказів підлягає вирішенню згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373-376 КПК України

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Речові докази а саме:

вилучену під час огляду автомобіля купюру номіналом 100 доларів США серії та № AB00051907Y - повернути ОСОБА_5 ;

купюри номіналом 50 грн серії та номери: КС 5251102, РЖ 7774013, КД 1589253, ПО 3544508, РХ 3782314, ПЄ 3727400, РЄ 9972489, СВ 8932002, ПЄ 7218198, РГ 8275393, ЕЩ 5824035, ПБ 3402092, ВГ 7934196, РД 9563374, СА 4133528 повернути за належністю до УСБ в Рівненській області;

флеш носій mini SD з написом 24.04.2016 нетаємно флеш - карта №9/16-21 ПВБВ в Рівненській області 04.03.2016р., оптичні диски з написами ПВБ в Рівненській області№9/16-22, ПВБ в Рівненській області№9/16-25, ПВБ в Рівненській області УВБ СБУ №9/16-27, ПВБ в Рівненській області №9/16-24, УВБ9/1524, ПВБ в Рівненській області №9/16-23 залишити в матеріалах кримінального провадження;

інші речові докази які були у цьому кримінальному провадженні були повернуті власникам - залишити останнім.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1